2. Функції раутінгу
Раутінг забезпечує можливість переміщення інформації через об’єднання мереж від джерела до призначення. Доки повідомлення пересилається в межах однієї фізичної мережі або підмережі, то будь-які проблеми раутінгу вирішуються за допомогою технологій, властивих даному типу мережі. Наприклад, стандарт Ethetnet визначає спосіб, у який довільна станція-джерело може комунікуватися із станцією-призначенням всередині цієї ж мережі. IP-раутінг впроваджується передовсім тоді, коли повідомлення необхідно пересилати від станції джерела, розташованої в одній мережі, до призначення, розміщеного в іншій мережі, можливо, з іншою мережевою технологією на Фізичному та Канальному рівнях. Тоді повідомлення пересилається через шлюз (раутер), який об’єднує ці дві мережі, коли вони суміжні, або через ряд проміжних вузлів-раутерів, якщо мережі несуміжні. Тільки коли повідомлення поступає до раутера, який міститься у тій самій мережі, що й призначення, то застосовується власна мережева технологія для доручення цього повідомлення до станції-призначення.
Раутінг в об’єднанні мереж, як правило, спричиняє потребу застосування протоколів Рівня 3 (Мережевого рівня) еталонної моделі OSI. Мережевий рівень використання як мережевих адрес, так і фізичних, точніше, MAC-адрес індивідуальних станцій (вузлів). Адреса станції Мережевого рівня та MAC-адреса мережевого адаптера є принципово різними типами адрес, тому перед передаванням вони повинні бути “розв’язані”, тобто між ними повинна бути встановлена взаємно однозначна відповідність.
Раутінг часто протиставляється бріджінгу (операціям мостів), який виконує подібні завдання. Основна різниця між ними полягає в тому, що бріджінг діє на Рівні 2 (Канальний рівень), тоді як раутінг працює на Рівні 3 (Мережевий рівень) еталонної моделі OSI. Ця відмінність забезпечує раутінг і бріджінг різною інформацією для використання при переміщенні інформації від джерела до призначення. В результаті бріджінг і раутінг виконують свої завдання різним чином і у дійсності існують окремі відмінні види раутінгу і бріджінгу.
Отже, ми зосереджуємося на міжмережевій маршрутизації або IP-раутінгу (internet routing, IP routing). Це називають ще IP-пересиланням (IP-forwarding) або IP-комутацією (IP-switching), а необхідну інформацію називають раутінговою інформацією IP (IP routing information).
Раутінг включає два основні види дій (компоненти раутінгу):
- встановлення шляху (маршруту) пересилання пакетів, оптимального згідно з вибраним критерієм (метрикою);
- транспорт пакетів через об’єднання мереж. Це ж саме також називають комутацією (switching) на Рівні 3.
Комутація відносно проста, з іншого боку, визначення маршруту може бути дуже складне.
Контрольні питання
Що таке раутер ?
Що таке маршрут ?
Що таке раутінг ?
Які функції виконує раутінг ?
На якому рівні моделі OSI працює раутінг ?
Тема 6.5. Загальні відомості про протокол tcp
План лекції
Транспортний рівень
Номери портів
Сполучення ТСР
Процеси
Гнізда
1. Транспортний рівень
Транспортний рівень оперує наскрізно між станціями. Прийнято, що базовий мережевий рівень (тобто IP) може доручати пакети між станціями, можливо, використовуючи при цьому один або більше раутерів (рис. 6.6).
Р
исунок
6.6. Операції на транспортному рівні
Транспортний рівень передбачає такі особливості:
більшість застосувань вимагають, щоб транспортний рівень був орієнтований на сполучення, тобто він мусить забезпечувати встановлення і припинення сполучення;
необхідність або можливість наскрізного контролю помилок.
Найбільш поширеним протоколом транспортного рівня є TCP, який використовується понад IP. Протокол TCP перетворює ненадійні послуги IP без встановлення сполучення у послуги пересилання, які
є надійними, орієнтованими на сполучення, повнодуплексними;
здійснюють пересилання потоків, без видимого пакетування;
є наскрізними, тобто діють безпосередньо між двома процесами.
Для забезпечення надійних послуг, орієнтованих на сполучення, TCP ділить вхідний потік байтів на сегменти. Один сегмент, включно зі заголовком і полем даних, випадковим чином поміщається в одну данограму. Останній байт у кожному сегменті ідентифікується байтом поля лічильника, розміщеним у заголовку сегменту.
Коли сегмент прийнятий коректно та непошкодженим, то приймач висилає до надавача спеціальний сегмент підтвердження, який містить байт лічильника останнього коректно прийнятого байта потоку. Якщо надавач очікує підтвердження занадто довго, то він робить паузу (timeout) і повторно висилає сегмент, припускаючи, що відповідна данограма була втрачена. Крім того, TCP буферизує сегменти, які приходять не в потрібному порядку, і знищує здубльовані сегменти, використовуючи для ідентифікації байт лічильника.