Голодомор 1932-1933 рр.

Не дивлячись на значне скорочення рівня сільськогосподарського виробництва, плани здачі продукції державі зростали. У 1932 р. план хлібозаготівлі Україна виконати не змогла, оскільки він був нереальним!

З метою забезпечити виконання плану проти колгоспів та індивідуальних селян­ських господарств почали вживатися крайні заходи: здійснювалася тотальна конфіска­ція продовольчих запасів - аж до сухарів, солінь і фруктової сушки; райони, де не виконувався план, переводилися на блокад-

не положення - підвезення будь-яких про­дуктів харчування до них заборонялося.

Хлібозаготівлею в Україні керувала спеціальна комісія на чолі з В. Молотовим -одним із головних винуватців геноциду укра­їнського народу.

7 серпня 1932р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову "Про охорону майна . державних і підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності": розкрадання колгоспного майна каралося розстрілом, а за "пом'якшуючих обставин" -позбавленням волі на строк не менш ніж 10 років. До кінця 1932 р. (за 5 місяців) було засуджено 55 тис. чоловік, у тому числі до розстрілу-2,1 тис. чоловік. Серед засудже­них було багато жінок і дітей, які отримали покарання за жменю зібраних колосків.

Наслідки колективізації

• Сільське господарство стало колгоспним. На кінець 1932 р. в Україні було колективізовано близько 70% селянських господарств. На кінець 1937 р. - 96%.

• На селі було утверджено командну еко­номіку при повному підпорядкуванні колгоспів державній владі. Колгоспи були поставлені в такі умови, які різко обмежували їх господарську само­стійність і підприємливість, культи­вували зрівнялівку, безгосподарність, позбавляли економічних стимулів розвитку. Суцільна форсована колек­тивізація призвела до тривалої дезорга­нізації І деградації аграрного сектора.

• Ліквідовано так зване куркульство як клас не тільки економічно, а і фізично.

• Страшним наслідком колективізації став голодомор 1932-1933 рр.

• Завдяки колективізації було отримано засоби для задоволення потреб індустрі­алізації, забезпечено індустріальний стрибок.

Наприкінці 30-х років сільське господар­ство стало виходити на рівеї п> продуктивності, що існував на початку суцільної колективі­зації, колгоспи почали виходити Із кризи.

Держава зробила чимало, щоб зміцнити колгоспний лад. Відбулося зменшення податкового тиску на колгоспи, селянам зали­шалася вся продукція, вироблена понад план державних поставок. Зміцнювалася матеріально-технічна база села. В середньому за рік в Україні ставало до ладу 73 ма-шинио-тракторних станції' (МТС). МТС обслуговували майже всі колгоспи. (З іншого боку, створюючи розгалужену систему МТС, держава забезпечувала собі контроль над діяльністю колгоспів). З метою подолан­ня безгосподарності, стимулювання праці селян, у колгоспах створювалися постійні бригади І ланки, за якими закріплювалися засоби виробництва, худоба, земельні ділян­ки. Запроваджувалася прогресивно-відряд­на оплата праці, преміювання натурою. Поліпшувалися побутові умови на селі.