4. Продаж в процедурі санації частини майна боржника

З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовується ухвалою арбітражного суду.

Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

Продаж частини майна боржника - державного підприємства в процедурі санації проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Початкова ціна майна боржника, що виставляється на торги, визначається керуючим санацією відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Переможець торгів зобов'язаний заплатити продажну ціну майна боржника в строк, передбачений протоколом або договором купівлі-продажу, але не пізніше місяця після дня проведення торгів.

Майно боржника, не продане на перших торгах, виставляється на повторні торги, якщо інше не передбачено планом санації. Майно, не продане на повторних торгах, може бути реалізовано керуючим санацією за згодою комітету кредиторів на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів.

3. План санації в ході провадження справи про банкрутство .

Протягом трьох місяців від дня, коли винесено ухвалу про са­націю боржника, керуючий санацією зобов'язаний подати на схвалення до комітету кредиторів план санації (реорганізації). Якщо протягом шести місяців від зазначеного дня до господарського суду не буде подано плану санації боржника, суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

План санації має містити перелік заходів з відновлення пла­тоспроможності боржника; умови участі інвесторів (санаторів), якщо вони є, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів; строк та черговість виплати боржником або інвесто­ром боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. Ко­ли є санатори, план санації розробляється й погоджується за їх участю.

План санації розглядає комітет кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк від дня, коли арбіт­ражним судом було винесено ухвалу про санацію. Керівник сана­ції письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до цієї дати дає їм змогу ознайомитися з планом санації.

План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримане більш як половиною голосів кредиторів — членів комітету кре­диторів.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол за­сідання комітету кредиторів керівник санації подає до арбітраж­ного суду на затвердження не пізніш як через 5 днів від дня про­ведення засідання комітету кредиторів.

Арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть набрати форми:

а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);

б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).

План реорганізації. Як правило, план реорганізації розробляє­ться в тому разі, якщо санація фінансується зовнішнім санатором. Обов'язкові складові плану реорганізації такі:

1) умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;

2) умови та порядок реорганізації юридичної особи боржника;

3) механізм виплати санатором боргу кредиторам (строки, по­слідовність, форми тощо).

Перша складова цього плану має містити угоду між боржни­ком і санатором про переведення боргу на санатора, що можливо лише за згодою кредиторів. Якщо у справі про банкрутство всьо­го один кредитор, його згода на переведення боргу може бути викладена в листі на ім'я арбітражного суду або в угоді між ним, боржником і санатором. Участь санатора у фінансуванні боржни­ка може полягати в залученні його до складу учасників (власни­ків) підприємства. Це може відбуватися як у разі збереження юридичного статусу та правової форми організації бізнесу борж­ника, так і в разі реорганізації останнього.

Друга складова плану реорганізації полягає в узгодженні умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржни­ка. Суть даної реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб'єкт банкрутства — господарське то­вариство, умови реструктуризації статутного фонду узгоджують­ся між його учасниками та санаторами.

Санатора можна включити до складу учасників (власників) підприємства такими основними способами:

а) під час збільшення статутного фонду боржника, коли всі або більшу частину корпоративних прав нової емісії викуповує санатор;

б) у результаті перевідступлення частини корпоративних прав на користь санатора власниками підприємства, що підлягає санації;

в) у результаті злиття, поглинання чи приєднання.

Якщо юридична особа боржника заснована у формі підпри­ємства, статутний фонд якого не поділений на частки, акції (унітарне підприємство), то однією з умов санації має бути пе­ретворення унітарного підприємства на господарське товари­ство, у статутному фонді якого санатор отримує певну обумов­лену частку або пакет акцій, що відповідає обсягу переведеного на нього боргу або зробленого ним внеску на рахунок боржни­ка. Зрозуміло, що юридичний статус боржника при цьому за­знає змін.

Санація реструктуризацією може бути інструментом привати­зації цілісного майнового комплексу державного унітарного під­приємства або часток (паїв, акцій) держави в господарських то­вариствах. Продаж пакетів акцій, що належать державі у ста­тутному фонді акціонерного товариства — боржника, можливий (якщо претендентів на одноосібну участь у санації цього товари­ства кілька) через аукціон або за конкурсом під конкретні зо­бов'язання санатора стосовно фінансового оздоровлення підпри­ємства, збереження напрямку діяльності й робочих місць тощо. У таких випадках ці зобов'язання стають невід'ємними умовами плану санації. Умови санації державних підприємств реорганіза­цією, тобто частковою зміною власника його статутного фонду, погоджуються з органом, уповноваженим управляти державним майном, а також з Антимонопольним комітетом.

Третя складова розглядуваного плану — погодження між са­натором та кредиторами умов виплати боргу (строки, послідов­ність та форми).

Санація затверджується арбітражним судом лише тоді, коли погоджено умови щодо всіх трьох складових розглянутого пла­ну. Якщо пропозицію про санацію прийнято і затверджено, вважається, що мета провадження у справі про банкрутство до­сягнута.

З метою задоволення вимог кредиторів план реорганізації мо­же передбачати продаж: підприємства-боржника як цілісного майнового комплексу. При цьому можливі такі варіанти щодо ре­організації боржника та погашення його заборгованості.

1. Злиття, приєднання чи поглинання: усі майнові права та обов'язки переходять до підприємства-правонаступника, який вживає заходів щодо погашення заборгованості боржника. Ко­лишні власники корпоративних прав боржника втрачають їх, отримуючи при цьому компенсацію — узгоджену (як правило, ринкову) вартість цих прав або відповідну кількість корпоратив­них прав підприємства-правонаступника.

2. Цілісний майновий комплекс підприємства має бути викуп­лений за встановленою ні відкритих торгах ціною, перейшовши у власність іншої юридичної особи. Заборгованість боржника при цьому не переходить до правонаступника, а погашається за раху­нок виручки від реалізації ліквідаційної маси (цілісного майново­го комплексу), яка надходить на рахунок юридичної особи-боржника.

План санації. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має свої особливості. Він значною мірою базується на мо­білізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства.

Для реалізації плану підприємство має бути на певний промі­жок часу звільнене від обов'язків виконання платіжних зо­бов'язань перед кредиторами. Цього можна досягти, уклавши мирову угоду.

План санації неодмінно має містити таку інформацію.

1. Аналіз причин фінансової кризи.

2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.

3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).

4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконан­ня платіжних зобов'язань.

5. Обгрунтування щодо того, наскільки реалізація плану сана­ції підвищує шанси задовольнити претензії кредиторів порівняно з вихідною ситуацією.

6. Порівняльні розрахунки, що стосуються задоволення пре­тензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задово­лення вимог здійсненням ліквідаційних процедур.

7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника у процесі та після реалізації плану санації із зазначенням строків від­новлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.

8. Механізми контролю за ходом реалізації плану.

За заявою будь-кого з кредиторів або боржника господарський суд може відхилити план санації, коли будуть надані обгрунтова­ні докази того, що в результаті санації становище однієї із заціка­влених сторін буде гіршим, ніж у разі здійснення ліквідаційних процедур.

Функції нагляду за повнотою виконання плану санації покла­даються на арбітражного керуючого (розпорядника майна чи ке­руючого санацією). Повноваження арбітражного керуючого, чле­нів комітету кредиторів та нагляд арбітражного суду збе­рігаються до повного виконання плану санації. Протягом відпо­відного періоду зазначені органи мають право безперешкодного доступу до всіх приміщень боржника, а також право перевірки його бухгалтерських та інших комерційних документів.

Якщо у процесі нагляду встановлено, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані, згідно з передба­ченими в плані санації умовами господарський керуючий повідом­ляє про це господарський суд та комітет кредиторів. Останні при­ймають відповідне рішення, у тому числі про здійснення лікві­даційних процедур у примусовому порядку.

За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності під­став для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів.

Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кре­диторів одну із пропозицій:

1) про прийняття рішення про дострокове припинення процеду­ри санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

2) про укладення мирової угоди;

3) про звернення до арбітражного суду з клопотанням про продовження процедури санації;

4) про звернення до арбітражного суду з клопотанням про ви­знання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають одне з таких рішень:

1) про виконання плану санації, закінчення процедури санації та відновлення платоспроможності боржника;

2) про звернення до арбітражного суду з клопотанням стосов­но дострокового припинення процедури санації у зв'язку з відно­вленням платоспроможності боржника та переходом до розра­хунків з кредиторами;

3) про звернення до арбітражного суду з клопотанням про­довжити встановлений строк процедури санації;

4) про звернення до арбітражного суду з клопотанням визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру;

5) про укладення мирової угоди.

Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів подаються на затвердження до арбітражного суду не пізніше п'яти днів після дати проведення зборів кредиторів. Затвердження арбітражним судом звіту керуючого санацією є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство.