Курсовий проект

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗРОБКИ

ЖІНОЧОГО КОМБІНЕЗОНУ…………………………………………….

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

2.1 Найменування та призначення проектованого виробу

2.2 Вимоги до проектованого виробу

РОЗДІЛ 3. ТЕХНІЧНА ПРОПОЗИЦІЯ

3.1 Аналіз напрямку моди щодо розроблювального асортименту одягу

3.2 Аналіз перспективного напрямку моди в матеріалах щодо розроблювального асортименту одягу

РОЗДІЛ 4. ЕСКІЗНИЙ ПРОЕКТ

4.1 Вибір і обґрунтування основної моделі – пропозиції

4.2 Опис зовнішнього вигляду проектованої моделі

РОЗДІЛ 5. ТЕХНІЧНИЙ ПРОЕКТ

5.1 Розробка базової конструкції

5.1.1 Характеристика обраної методики конструювання

5.1.2 Характеристика зовнішньої форми тіло будови замовника

5.1.3 Розмірна характеристика фігури людини та обґрунтування прибавок на вільне облягання

5.1.4 Розрахунки для розробки креслення базової конструкції

5.1.5 Аналіз та усунення дефектів посадки макету моделі на фігурі

5.2 Розробка модельної конструкції виробу

РОЗДІЛ 6. РОЗРОБКА ПРОЕКТНО –

КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ …………………………..

6.1 Побудова лекал деталей виробу………………………………

6.2 Технічний опис на проектовану модель………………….....

РОЗДІЛ 7. РОЗРАХУНКОВО – ЕКОНОМІЧНИЙ ………………….

7.1 Розрахунок собі вартості виробу …………………………...

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………

ДОДАТКИ…………………………………………………………………

ДЕ ТВОЇ НОМЕРИ СТОРІНОК?????????????

ВСТУП

Одяг - це "візитна картка". Усім відомо, зустрічають по одежі, а проводжають по розуму. Але до оцінки розуму й здатності людини справа може й не дійти, якщо його зовнішній вигляд буде неохайним і неприємним для співрозмовників. Перше враження про людину складається за її зовнішнім виглядом. Гарний смак завжди був ознакою вихованості. Виготовленням одягу займається швейна промисловість.

Основними завданнями швейної промисловості є : по-перше - це задоволення потреби людей в одязі, по-друге - це висока якість пошиття одягу, а по-третє - це різноманітний асортимент. Спеціальність модельєра – конструктора потрібна для створення цікавих та якісно пошитих нових моделей одягу. Він повинен створювати оригінальні моделі, поповнювати асортименти й виводити Україну на міжнародний рівень.

Актуальність теми. У колекціях відомих брендів сезону літо 2014 комбінезони будуть представлені з шортами і брюками, з яскравими принтами або однотонні. Модельєри впевнені, що ця модна річ допоможе її власниці успішно поєднувати в собі простоту, зручність і стиль. У наступаючому сезоні комбінезони будуть характеризуватися нестандартним підходом дизайнерів, моделі стають легшими і витонченішими, просто вражає достаток фасонів і яскравість фарб.

Метою курсового проекту є створення жіночого комбінезону в дифузному стилі, також підкреслити красу жіночої фігури, за допомогою підвищеної лінії талії, що дає змогу видовжити ноги, та складок, що мають змогу надати більший об’єм в зоні бюсту.

Об’єктом дослідження є процес створення жіночого комбінезону в дифузному стилі.

Предметом дослідження моделі є з’єднання плечового виробу з штанами, тобто створення нового виду одягу - комбінезон.

Гіпотеза полягає в успішному виконанні даного проекту, а саме у створенні молодіжного комбінезону який є результатом дослідження та аналізу тенденцій моди, методів конструювання та моделювання, прогресивних методів обробки.

Задача курсового проекту :

• сформувати вихідні до розробки моделі жіночого комбінезону.

• здійснити аналіз теоретичного матеріалу.

• обрати основні структурні формотворчі особливості комбінезону.

• розробити ескізний проект жіночого комбінезону.

• виконати конструктивну розробку моделі жіночого комбінезону.

• розробити проектно-конструкторську документацію на модель жіночого комбінезону.

У курсовому проекті використовують такі методи дослідження:

- теоретичні методи;

- емпіричні методи;

- експериментальні методи.

Розділ 1 дослідження особливостей розробки жіночого комбінезону

Кожна епоха пропонує свої тканини, свої манери її використання в костюмі. Мовою пластики, самої драпіровки, складок одяг виражає дуже багато. В тому, як накинута на фігуру тканина, читається образ часу, характер людей. Новою ланкою в моді стало поєдання плечового виробу з штанами, яке отримало назву – комбінезон.

1. Історія комбінезону

Комбінезон (фр. Combinaison – поєднання, сполучення) – плечовий верхній одяг із рукавами, коміром або каптуром, об’єднані в одне ціле з поясним одягом, яким укривають тулуб, стегна й ноги частково або цілком. Комбінезон – це одяг, що складається з об’єднаних в одне ціле стану (ліфа) і штанів або шортів.

Вперше комбінезон з’явився як дитячий одяг у другій половині XVIII ст. У1870- ті поширився в якості жіночого білизняного виробу (з’єднані в одне ціле панталони з нижньою сорочкою. Пізніше протягом довгого часу комбінезон вважали виключно чоловічим робочим одягом . Жінки почали носити комбінезон у Першу світову війну для роботи на виробництві. Комбінезон був модним у XX ст. наприкінці 70-х – початку 80- х рр. у

воєнізованому стилі й у стилі диско, а також наприкінці

1990-х рр. Наприкінці 40-х і на початку 50-х рр. XX ст. широке поширення

отримав напівкомбінезон. Напівкомбінезон – плечовий верхній одяг без рукавів і коміра , об’єднаний в одне ціле з поясним одягом , яким укривають тулуб, стегна й ноги.

1.2 Особливості побудови комбінезону

«Система майбутнього» або «Система Мюллера» (M.Müller und Sohn) на рубежі століть була не єдиною системою крою, але однією з найуспішніших. Вона отримала загальне визнання, а Міхаель Мюллер (1852-1914) став неперевершеним консультантом в світі професійного крою. Спочатку у своїй «Німецької школі одягу» він учив точному обліку різних анатомічних особливостей фігури при знятті мірок. Ніяка інша система не мала для цього такого точного геометричного методу, який ділив тіло на сегменти і перекладав особливості фігури в вимірювання довжини і ширини.

Дана система стала найважливішим внеском в швейне ремесло, і до сьогоднішніх днів її принципи залишаються вірними і ефективними. Тенденції або модні явища піддаються стрімким змінам. Однак, будь-який стиль вимагає бездоганної посадки. Спеціалізуючись на конструюванні з ідеальною посадкою ця система вигідно відрізняється від інших. Вона базується на методиці пропорційного розрахунку, яка враховує різні відхилення фігури від стандарту. Цією методикою легко опанувати, вона заощаджує час і її дуже просто використовувати в роботі.

Методика показує можливості зміни конструкції того чи іншого виду одягу, для фігур різних типів. Надійність методики підтверджена часом і знаходить широке застосування на підприємствах дрібносерійного і масового

виробництва одягу.

Рис. 2.1.Схема побудови основи конструкції за методикою Мюллера (початковий етап)

Базисна сітка креслення плечового виробу характеризується такими особливостями:

- наявністю паралельного зміщення бічних напрямних деталей переду і спинки , проведених з точок 11 і 11а вниз , що забезпечує зручність подальшої побудови бічних зрізів ;

- наявністю лінії глибини пройми в грудній конструктивній зоні;

- наявністю вертикалі, що проходить через центр грудей , названої «лінією виточок » ;

- наявністю допоміжної вертикалі , що є нижнім продовженням лінії , що обмежує пройму переду ;

- протилежним ( по відношенню до раніше розглянутим методикам ) розташуванням лінії середини , переду і спинки.

Методика ЦНІШП ( центральний науково-дослідницький інституту швейної промисловості).У даній методиці представлена докладна характеристика збільшень, що використовуються на окремих ділянках конструкції, в залежності від виду виробу, силуету, модельних особливостей, а також ряду інших факторів. У розглянутому методі використано принцип урахування технологічних властивостей пропонованих матеріалів (усадки, обробку) на етапі розробки кресленика конструкції.

Методикою ЦНІШП не запропоновано оптимальні значення величин ширини пройми в залежності від розміру фігури і силуету вироби, тому точність розрахунків розглянутих ділянок буде залежати від досвіду конструктора.

Графічні прийоми, які використовують в методиці, не відрізняються особливою складністю і трудомісткістю, вони легко відтворювані.

Основними елементами графічних побудов, які у методиці ЦНІШП, є наступні:

- нанесення базисної сітки;

- визначення положення конструктивних точок зарубками дуг;

- побудова лекальних кривих (для оформлення горловини спинки, ділянок пройми, оката і низу рукава);

- радіусографія (для оформлення зрізу горловини пілочки).

Рис. 2.2. Схема побудови основи конструкції за методикою ЦНДІШП

ЦОТШЛ - Центральна дослідницько-технічна швейна лабораторія. Єдиний метод розроблений для розкрою виробів в умовах індивідуального виробництва одягу.

Відмінною особливістю даного методу конструювання є використання безпосередньо вимірювань замовника і конструктивних збільшень, при визначенні величин ділянок конструкції, а також відсутність пропорційних розрахунків, що полегшує процес його використання при розкрої на фігуру замовника.

Метод розроблений на основі методики ЦНДІШП і спрощує окремі прийоми конструювання за рахунок використання мірок, вимірюваних на фігурі замовника. Ширина базисної сітки плечового виробу будується по обхвату грудей третього і довжині талії спини другого.

Рис. 2.3. Схема побудови основи конструкції за методикою ЦОТШЛ