Лекція 2. Експериза як феномен сприяння якості соціальної практики

План

1. Поняття «експертиза»

Сучасна політика та управління відчувають потребу в широкому спектрі науково-технічної, економічної, соціальної, правової та інших видів спеціалізованої експертизи. Метою проведення цих експертиз є пошук птимального рішення тієї або іншої задачі, що відповідає заданим пріоритетам і критеріям. На цій основі експертиза сама стає значущим соціальним і політичним інститутом.

У всіх розвинених країнах давно стало нормою проведення експертизи на стадії підготовки документів і проектів, перед прийняттям офіційних рішень державних, муніципальних, внутрішньовідомчих тощо). Як вид аналітичної, оцінної, прогнозної діяльності експертиза в даний час отримує розвиток у двох основних формах: елемента (стадії) процесу управління; виду консалтингової діяльності. У першому випадку мова йде про корпоративну експертизу (або внутрішню експертизу), у другому – замовлену зовнішню експертизу, яка проводиться незалежними експертами.

Поняття "експертиза" (походить від латинського ехрегіш дослідний) - це дослідження будь-якого питання чи об'єкта, яке вимагає спеціальних знань, з наданням мотивованого висновку

Експертиза — спеціальне компетентне дослідження будь-якого питання, що потребує спеціальних знань і подання мотивованих висновків. Практика остан­ніх років свідчить, що використання експертних оцінок у соціологіч­ному дослідженні дає змогу підвищити рівень соціального управління. Вони мають важливе значення в розв’язанні завдань соціального прогнозування і проектування. Вивчення суджень, думок експертів щодо досліджуваної проблеми називають експерт-опитуванням, експертизою, а самі судження — експертними оцінками. 

До основних видів експертного опитування слід віднести анкетування, інтерв’ю, «мозкову атаку», дискусії, поради, ділові ігри. Бажаного ефекту досягають, використовуючи різні види опитування.

Експертну оцінку здійснюють у кілька етапів. На першому етапі готують і видають документ, в якому формулюють такі питання: завдання та цілі експертизи, її необхідність; строки виконання робіт; завдання, склад, обов’язки та права групи управління, фінансове і матеріальне забезпечення робіт. Підготовка цього документа, формування групи управління та відповідальність за організацію її роботи покладається на керівника групи.

Після створення групи управління формують групу експертів: уточнюють проблему, необхідну кількість експертів, їхній склад. Паралельно розробляють методику опитування: місце і час проведення опитування, кількість, форма і завдання окремих опитувань, порядок реєстрації результатів опитування.

Після цього з’ясовують питання організації та методику опрацювання даних опитування: визначають строки, процедури та алгоритми обробки.

Останнім етапом експертизи є оформлення її результатів.

Експертне опитування використовують на всіх етапах організації соціологічного дослідження — від розробки теоретичного розділу програми дослідження (визначення проблеми, цілей, об’єктів, завдань, гіпотез) до її реалізації, перевірки одержаних результатів, розробки рекомендацій.

У процесі експертної оцінки експерти виконують, як правило, дві основні функції:

1) формують об’єкти (набір показників, альтернативні ситуації, цілі, рішення);

2) здійснюють вимірювання характеристик (оцінка якості, імовірності події, значущості цілей тощо).

Цю роботу виконують на підставі логічного мислення, відповідних знань, інтуїції, практичного досвіду, широко користуючись методами математичної статистики, теорії групового вибору, теорії вимірювання.

Оскільки експертна оцінка є думкою компетентної особи — експерта (групи експертів), то він має бути висококваліфікованим, авторитетним фахівцем, знати мету і завдання дослідження, що проводиться, і мати такі якості, як принциповість, об’єктивність, здатність нетенденційно оцінювати досліджуваний об’єкт.

Під експертизою прийнято розуміти дослідження якого-небудь питання, що вимагає спеціальних знань, з представленням мотивованого висновку. Загальним для безлічі спеціальних видів експертиз є те, що вони є дослідженням, а в деяких випадках (лікувально-трудова, судово-психіатрична і деякі інші експертизи) — огляд; передбачають вказівку на спеціальний, деколи закріплений у відомчих актах або навіть в законах порядок їх призначення і проведення; в основному застосовуються при діагностиці, проектуванні і складанні прогнозів. У ряді експертиз точно фіксується характер остаточного виводу: судово-психіатрична експертиза вирішує питання осудності і неосудності; судово-почеркознавська експертиза встановлює виконавця текстів і так далі Але головна специфічна риса експертизи полягає в тому, що вона є дослідженням завдання, що погано піддається кількісному аналізу і що важко формалізується, яке здійснюється шляхом формування думки (складання висновку) фахівця, здатного заповнити недолік інформації з досліджуваного питання, спираючись на свої знання, інтуїцію, досвід вирішення схожих завдань і «здоровий глузд», і систематизувати цю інформацію.

«Експертиза» (від лат. expertus — досвідчений, знавець) – розгляд, дослідження експертом-фахівцем якихось справ, питань, що потребують спеціальних знань. Під експертизою слід розуміти дослідження певного пи­тання, що вимагає спеціальних знань, подання мотивованого висновку. Термін "експертиза" походить від латинського ekspertus - досвідчений.

У найбільш загальному вигляді експертиза в наукових працях розглядається як спосіб аналізу причинно-наслідкових зв’язків не тільки стосовно того, що вже відбулося, але й того, що очікується, має або може відбутися; це спосіб пізнання певної реальності у тих випадках, коли ця реальність не піддається прямому вимірюванню, обрахуванню і взагалі якому завгодно «об'єктивному дослідженню».

Експертизу можна використовувати у різних сферах життєдіяльності суспільства. Класифікація видів експертиз має велике наукове та практичне значення, оскільки на практиці вона забезпечує правильний вибір знань для проведення експертизи певної проблеми, необхідних для визначення напрямів методичного й організаційного забезпечення даного виду діяльності. Так більшістю сучасних дослідників виокремлюються:

 судова експертиза;

 наукова і науково-технічна експертиза;

 експертиза документів;

 державна експертиза;

 екологічна експертиза;

 експертиза у сфері інтелектуальної власності.

Головна специфічна риса експертизи полягає в тому, що вона являє собою вивчення завдання, яке погано піддається кількісному аналізові і важко - формалізації, але яке вирішуєть­ся шляхом формування думки спеціаліста, здатного заповнити нестачу інформації з досліджуваного питання, опираючись на свої знання, інтуїцію, досвід вирішення подібних завдань, "здо­ровий глузд", і систематизувати цю інформацію.

Опитування експертів дозволяють вирішувати ряд складних і важливих завдань:

• оцінити різні ситуації і діагностувати "соціальні хвороби", а також виявити сутнісні характеристики досліджуваних об'єктів;

• створити умови для вибору із декількох варіантів пропо­нованих соціальних моделей, нововведень одного, опти­мального варіанту;

• бути основою у соціальному прогнозуванні, побудові моде­лей майбутнього і пошукові шляхів та засобів їх реалізації.