Соціальні відхилення

В усі часи суспільство прагнуло подолати небажані форми людської поведінки. Як небажана вважається поведінка злодіїв і геніїв, лінивих і занадто працелюбних. Різні відхилення в соціальній поведінці і діяльності від середньої норми - як в позитивному, так і в негативному напрямку - загрожували стабільності суспільства, яка завжди цінувалася більш за все.

Соціальна поведінка - це дії людини стосовно суспільства, інших людей, до оточуючої природи і речей.

Соціальна норма - це загальновизнане правило, зразок поведінки, дій.

Девіантна поведінка - це відхилена від прийнятих у суспільстві норм поведінка. Тобто це такі дії та вчинки людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам чи визнаним шаблонам і стандартам поведінки. Суть девіантної поведінки полягає у недотримуванні вимог соціальної норми в різних ситуаціях, що призводить до порушення взаємодії особистості і суспільства.

Девіантна поведінка поділяється на такі види:

• Конформізм - повне прийняття цілей суспільства і способів їх Л осягнення;

• Інноваційна - людина визнає цілі суспільства, але намагається реалізувати їх новими, нетрадиційними засобами (рекет, к/ни)іжка, зловживання);

• Ритуалізм - людина не визнає суспільні цілі та цінності, але дотримується прийнятих правил, діє відповідно до суспільних уявлень про припустимі засоби досягнення цілей;

• Ескейгіізм - відхід, втеча людини від соціальної дійсності, нюдиною не визнаються ні цілі, ні засоби їх досягнення (анархія, наркоманія, бродяжництво...);

• Бунт, заколот - відкидаючи суспільні цінності, цілі та засоби їх реалізації, людина активно їм протидіє, прагне замінити їх новими (тероризм, радикалізм та ін.).

Девіантна поведінка у широкому розумінні - це будь-які дії, які не відповідають соціальним нормам і стереотипам даного суспільства:

• позитивна девіація - самопожертвування, надпрацездатність, героїзм.

• негативна девіація - тероризм, крадіжки, суїцид, цинізм.

• Девіантна поведінка у вузькому розумінні - це негативні і песхвалювальні відхилення від соціальних норм: злочинність, пияцтво і алкоголізм, наркоманія, проституція, гомосексуалізм.

Вивченням проблем соціальних відхилень займається спеціаль­на галузь соціології.

Соціологія девіантної поведінки - це дисципліна, що в си- с і ємності вивчає прояви девіації, її причини - як соціально-психо- іні ічні, так і загальносуспільні чинники, а також систематизує неї-1, наявний матеріал, всі наукові джерела, підходи вивчення, нрниципи, шо стосуються поведінки, діяльності людей та груп, які не відповідають загальноприйнятим нормам.Об’єктом соціології девіацій виступають суб’єкти девіантної поведінки - люди, групи людей, організації.

Предметом даної дисципліни виступають характеристики та природа соціального явища як девіантна поведінка та діяльність і розгляд їх як специфічних відповідних відносин.

Проблемами девіацій займалися Ц. Ламброзо, У. Шелдон,

3. Фрейд, Е. Дюркгейм та ін.

Нові тенденції взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах

Більшість дослідників вважають стан сучасного суспільства кри­зовим, а взаємодію між суспільством та особистістю - проблемною.

Як свідчать результати соціологічних досліджень, у результаті розширення комунікаційних можливостей, розвитку інформації усіх сфер суспільного життя досить багато людей в різних країнах світу вже не відчувають своєї національної приналежності, не солідаризуються з такими соціальними спільнотами як нація, держава, релігійна конфесія, покоління тощо. Це стає причиною порушення соціальної рівноваги у суспільстві, оскільки воно не забезпечує дотримання основного принципу своєї єдності, інтегрованості - консенсусу, суспільної згоди стосовно основних цінностей.

Сьогодні, людині дозволяє успішно інтегруватися до соціального середовища, комп’ютерна грамотність, знання іноземних мов тощо. Технічна і технологічна модернізація виробництва спричинила до зміни характеру праці, що вимагає від працівника високого рівня фаховості, компетентності, творчості, самодіяльності.

Із суспільної точки зору найважливішими властивостями особистості є:

• її здатність узгоджувати власні цілі діяльності із суспільними, відповідальність за власні вчинки, за наслідки своєї діяльності;

• здатність до аналізу та адекватної оцінки суспільних явищ, самокритичність, загальний рівень культури, освіченість.

У сучасному світі, насиченому різноманітними конфліктами, для ефективної суспільної взаємодії усе більш важливими стають такі властивості особистості, як взаємна довіра, толерантність, визнання і повага до чужих цінностей, звичаїв, традицій, вірувань, гуманізм та духовність.

Сучасне українське суспільство переживає період системної трансформації - реформуються економіка і політика, глибокі зміни відбуваються у духовному житті народу. Успіх процесу державотворення залежить від рівня консолідованості суспільства, і ті пості усіх його членів об’єднати зусилля для досягнення спільної мо ї и побудови економічно розвиненої, демократичної, правової і ржави - рівноправного члена світового співтовариства. Формування особистості, зорієнтованої на особисту причетність до реформування, і Vi цільну солідарність, особисту відповідальність за те, що ипкіувається у нашому суспільстві, набуває вирішального для побудови нового суспільства значення.