1. Соціологія особистості

План

• Предмет соціології особистості.

• Соціологічна структура особистості.

• Соціалізація особистості: суть, агенти, етапи.

• Соціальні відхилення.

• Нові тенденції взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах.

Предмет соціології особистості

Основним елементом суспільства є людина. Оскільки особистість є продуктом соціуму, то особливе місце серед суспільних дисциплін займає соціологія особистості.

Соціологія особистості - це галузь соціології, яка вивчає особистість як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин крізь призму суспільно-історичного прогресу, ціннісних суспільних систем, взаємозв’язків особи і соціальних спільнот.

Об’єктом даної галузі є соціальний суб’єкт, зокрема людина і особистість.

Предметом соціології особистості є соціальна суть людини та закони становлення і змін особистості у процесі життя.

Особистість як соціальна якість людини є предметом вивчення багатьох наук (історії, психології, педагогіки, філософії, антропології та ін.). Соціологія досліджує особистість як суб’єкт соціальних відносин. Специфіка соціологічного підходу до особистості полягає в тому, що соціологія намагається дослідити людину як найважливіший елемент суспільного життя, виділити її соціальні характеристики, визначити весь спектр її взаємодії з суспільством, з соціальними спільнотами, з іншими індивідами. Другими словами, у соціології особистість розглядається не як продукт природи, а як сукупність суспільних відносин, продукт суспільства.

Основні аспекти соціологічного аналізу особистості і відповідні групи проблем соціології особистості:

• Людина вивчається як елемент соціальної системи, представник різних соціальних утворень (груп, інститутів, організацій). Досліджуються проблеми інтеграції особистості до складу різних спільнот, процеси взаємозв’язку особистості і суспільства, особистості і соціальної групи.

• Будучи елементом всіх без виключення соціальних спільнот, всіх соціальних систем, особистість сама є складною системою - сукупність всіх своїх численних соціальних якостей, які виступають елементами структури особистості. Досліджуються проблеми типології особистості, аналізу тих властивостей, що складають її структуру.

• Особистість досліджується в соціології як об’єкт впливу з боку суспільства та його структур. Досліджується проблеми формування особистості, її розвитку під впливом певної культури, а також проблеми виховання, освіти.

• Особистість виступає не лише об’єктом, але й суб’єктом суспільних змін, діючою істотою, джерелом суспільного життя. Досліджуються проблеми соціальної активності особистості, процеси регуляції та саморегуляції соціальної поведінки, фактори і критерії соціальної активності.

Значний внесок у розвиток соціології особистості зробили такі вчені: А. Маслоу, Т. Парсонс, К. Роджерс, Ф. Боас, В. Малиновський та ін.

Соціологічна структура особистості

Розуміння сутності особистості - це одне з найскладніших їй однозначних питань сучасності.

Соціологія по-різному трактує поняття “людина”, “індивід”, "індивідуальність”, “особистість”.

Людина - це поняття вказує на якісну відмінність людей від ширин, служить для характеристики загальних, притаманних усім нищим якостей.

Індивід - означає людину, як окремого представника людського

ролу.

Індивідуальність - це поняття вказує на успадковані і набуті, III ОІПІИВІ, специфічні якості, які відрізняють одну людину від іншої.

Тільки під впливом суспільства людина може стати особистістю.

Особистість - це стійкий комплекс якостей, яких людина імОунає протягом життя, взаємодіючи із соціальним середовищем.

Формування особистості є результатом включеності людини до її куючої системи соціальних відносин шляхом засвоєння нею і шпальних функцій, а також усвідомлення своєї приналежності до vyc пільства.

Особистість з’являється тоді, коли індивід починає самостійно, нк суб’єкт, здійснювати зовнішню діяльність за нормами і еталонами, ін і.тими йому зовні, - тією культурою, де він живе.

Основні риси особистості:

• певна міра незалежності, автономності від суспільства;

• наявність самосвідомості, самооцінки, самоконтролю;

• наявність внутрішньої духовної структури, тобто потреб, їм і орссів, цінностей, мотивів, соціальних норм, переконань.

Структура особистості складається з таких рівнів:

• перший рівень - генетичні, успадковані компоненти, їм нхофізіологічні задатки;

• другий рівень - індивідуально-психологічні властивості, що формуються на основі генетичних;

• третій рівень - соціальні компоненти, ті властивості, що формуються під впливом соціальних відносин, в процесі діяльності

ІІІОДПНИ.

Соціологічний підхід до структури особистості враховує передусім особливості й механізми її соціальної поведінки. Вона має пенні спонукальні чинники, до яких належать потреби та інтереси.

Потреби - внутрішні стимули її активності, те, що забезпечує її існування і самозбереження. Вони поділяються на (класифікація за А. Маслоу):

1. Фізіологічні та сексуальні потреби (у відтворенні людей, їжі, диханні, русі, одязі, житлі, відпочинку)',

2. Екзистенціальні (у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);

3. Соціальні (у належності до колективу, групи, у спілкуванні, турботі до інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

4. Престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні й високому статусі в суспільстві);

5. Духовні (у самовираженні через творчість).

Перші дві групи потреб Маслоу вважав первинними і вродженими, інші - набутими, наголошуючи на тенденції зростання потреб.

Природні потреби характеризують людину як біологічну істоту (потреби в одязі, житлі, їжі тощо), соціальні потреби — продуктом суспільного життя, рівня розвитку людини (потреби духовної культури, спілкування з іншими людьми, необхідність трудової діяльності).

Тісно пов’язаний з потребою інтерес. Він також є усвідомленням потреб. Інтерес - це конкретна форма усвідомленої потреби, реальна причина діяльності особистості, спрямованої на задоволення цієї потреби.

Потреби і інтереси, здебільшого, визначають поведінку особи.

Цінність - це суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища.

Ціннісні орієнтації - соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості. Ціннісні орієнтації виступають як соціальні настанови людини, регулюють її поведінку.

Мотиви - усвідомлена потреба особистості у досягненні певних цілей, бажаних умов діяльності.

Мотиви поділяють на: матеріальні, духовні, економічні, соціальні, ідеологічні, релігійні та ін.

Важливими компонентами структури особистості є пам’ять, культура і діяльність.

Пам’ять - система знань, засвоєних особистістю в процесі її життєдіяльності.

Культура особистості - сукупність соціальних норм і цінностей, якими вона керується в процесі практичної діяльності.

Діяльність - цілеспрямований вплив суб’єкта на об’єкт.