Міністерство освіти і науки України
Ніжинський державний університет ім. М.В.Гоголя
Кафедра соціальної педагогіки і соціальної роботи
Індивідуальне навчально - дослідне завдання
Підготувала
студентка групи С-11
факультету психології та
соціальної роботи
Медвідь Світлана
Ніжин – 2015
Соціальне виховання в школах- інтернатах
План
Вступ
Явище соціального сирітства
Зміст соціального виховання дітей – сиріт у школах- інтернатах
Фактори які впливають на розвиток дитини – сироти
Соціальна адаптація дітей
Висновок
Список використаної літератури та інтернетджерел
1. Вступ
Кожна людина, щоб жити в суспільстві, повинна оволодіти здобутками людства. Самостійно цього зробити дитина не може. Вона адаптується до життя передусім в умовах своєї родини. Саме там формуються соціально-побутові стандарти, звички, які дозволяють їй прилучатися до духовних основ суспільства. Сім’я створює умови побуту, формує перші соціальні та моральні уявлення дитини.
Особливо значущим є вплив “батьківського фактору” в ті кризові періоди розвитку дитини у дошкільному та молодшому шкільному віці, коли у неї відбувається зміна провідних видів діяльності, і вона стає об’єктом суспільного виховання. При цьому дитина зберігає старі зв’язки і лише розширює межу своїх взаємостосунків із однолітками та дорослими, які однак не замінюють їй родину. І не випадково вважають родинно-побутові умови (склад родини, рівень освіченості батьків, внутрішньо-родинні стосунки, матеріальне забезпечення родини) одним із важливих чинників успішності адаптації дитини у системі суспільного виховання.
Родина як найважливіший фактор соціалізації, на думку багатьох науковців (О. І. Антонова, М. С. Мацьковського, Г. І. Плясової, Г. В. Сім’ї та ін.), являє собою персональне середовище життя й розвитку людини від народження до смерті. Кризові явища в сучасній родині (зростання кількості розлучень, кількості неповних, материнських, альтернативних родин; зниження народжуваності; деформації у сфері подружніх, дитячо-батьківських відносин, вихованні дітей та ін.); нестабільні соціально-економічні умови життєдіяльності родини негативно позначаються на соціально-побутовому орієнтуванні дитини та актуалізують проблему її соціалізації.
Відсутність родинного спілкування, участі матері, підтримки близьких діти переживають край неприємно, і, як показали дослідження Р. Д. Тригер, особливо страждають від цього діти з відхиленнями у розвитку. Істотним, на думку автора, представляється процес становлення особистості в соціумі – засвоєння індивідом певної системи цінностей, норм, установок, зразків поводження, властивих даному суспільству, соціальній спільноті, що дозволяє їй функціонувати як їхньому члену. Індивідуальні агенти соціалізації (батьки, вихователі, однолітки й ін.) функціонують не самі по собі, а в складі певних соціальних інститутів. Першими агентами соціалізації, як правило, є батьки.
Таким чином, родина є важливим чинником соціально-культурної адаптації й інтеграції дитини, допомагає їй опанувати собою, вступати в позитивне спілкування із широким колом однолітків, переборювати психологічні труднощі. Спілкування дає дитині навички соціальних контактів у процесі діяльності, що вкрай важливо для її нинішнього й майбутнього життя. А яким же виховання виступає у школах – інтернатах?
2. Явище соціального сирітства
В Україні останнім часом поширюється таке явище, як соціальне сирітство, зумовлене ухиленням батьків від виконання своїх обов’язків щодо неповнолітньої дитини. Серед основних його причин, окрім традиційних (асоціальна поведінка, поширення алкоголізму та наркоманії), виникли і нові, характерні для періоду політичних, економічних та інших реформ, а саме: безробіття, економічна нестабільність, зростання злочинності, бідність. Соціальне сирітство – соціальне явище, спричинене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків по відношенню до дитини.
Соціальні сироти – це особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин залишилися без батьківського піклування, за умови відсутності можливостей, умов або бажання у батьків виконувати свої батьківські обов’язки.. До них належать також безпритульні та бездоглядні діти, тобто «діти вулиці». Крім того, через складність соціального життя зростає кількість дітей, соціальний статус яких невизначений, оскільки є невизначеним щодо них факт наявності чи відсутності батьківського піклування. Наприклад, такими є бездоглядні діти, які тривалий час перебувають поза батьківським піклуванням, і перебувають сам на сам з проблемами виживання. До цієї ж групи дітей можна віднести і тих, які тривалий час виховуються в інтернатних закладах і батьки яких, хоч і не позбавлені батьківських прав, але не цікавляться їхнім життям.
