Лекція № 2

з дисципліни «Спортивні споруди та обладнання» для студентів IV курсу інституту фізичного виховання та спорту

Тема: Основні положення теорії та практики фізкультурно-спортивних споруд. Експлуатація спортивних споруд.

ПЛАН

1. Загальна характеристика і класифікація найпростіших споруд.

2. Техніка безпеки. Порядок розслідування нещасних випадків.

3. Організація експлуатації спортивних споруд.

4. Догляд за спортивним інвентарем.

5. Правила використання спортивних споруд в роботі з дітьми та підлітками.

1. Загальна характеристика і класифікація найпростіших споруд

Спортивна споруда – це спеціально побудована і відповідно обладнана споруда критого чи відкритого типу, яка забезпечує проведення навчально-тренувального процесу і спортивних змагань з різних видів спорту.

Існують різні класифікації спортивних споруд.

Наприклад, за характером використання і специфікою призначення розрізняють такі фізкультурно-спортивні споруди:

1. навчально–тренувальні, призначені лише для навчально-тренувального процесу;

2. демонстраційні (спортивно-видовищні), розраховані на проведення змагань із залученням глядачів;

3. фізкультурно–оздоровчі.

До навчально-тренувальних споруд відносяться спортивні бази навчальних закладів, шкіл, коледжів, училищ, вузів і навчально-тренувальні центри підготовки спортсменів вищих розрядів. Всі спортивні споруди, що мають спеціальні місця для глядачів, є демонстраційними. До їх числа відносяться стадіони, Палаци спорту, універсальні площадки, велотреки, лижні й гірськолижні стадіони та інші спортивні споруди, що мають трибуни, лавки, стільці, місця для спостереження стоячи. До фізкультурно-оздоровчих споруд відносяться бази відпочинку, розташовані в парках, лісових масивах, біля водойм та в інших місцях і призначені для фізкультурно-оздоровчої роботи з населенням.

Крім того, існують спортивні споруди спеціального призначення: для занять спортом з дітьми, а також для лікувально-оздоровчих цілей.

В залежності від віку та фізичних можливостей різних груп населення спортивні споруди можна поділити на такі групи:

І група – майданчики для фізичних занять та ігрові площадки для дітей дошкільного віку;

ІІ група – оздоровчі та спортивні споруди для школярів, юнацтва й молоді;

ІІІ група – оздоровчі та спортивні споруди з нескладним обладнанням для «груп здоров’я», груп ЗФП, лікувальної фізкультури та ін.

За місцем розташування спортивні споруди поділяються на:

• споруди з нескладним обладнанням за місцем проживання: в групах житлових будинків, жилих кварталах тощо;

• площадки для ігор та фізичних занять в дитячих дошкільних установах;

• шкільні;

• споруди з нескладним обладнанням в парках, скверах населених місць;

• споруди з нескладним обладнанням в зонах відпочинку (приміські рекреаційні зони).

За планувальною структурою спортивні споруди поділяються на:

• ігрові площадки з нескладними конструкціями обладнання і простими конструкціями покриттів;

• ігрові поля;

• комплексні площадки з набором спеціальних тренажерів та ігрових пристроїв для дітей;

• спортивні комплекси зі спортивним ядром спрощеного типу;

• «доріжки і траси здоров’я» з набором спрощених перешкод і тренажерних пристроїв.

До ігрових площадок відносяться відкриті площадки з окремих ігрових видів спорту – волейбольні, баскетбольні, гандбольні тощо з покриттями піщаними, піщано-глинистими, гаровими та з інших місцевих природних та штучних матеріалів.

Ігрові поля – це сплановані земельні ділянки також зі спрощеними покриттями: гаровими, глинопіщаними, піщаними та з інших місцевих матеріалів. До них відносяться футбольні поля різних розмірів, поля для хокею з м’ячем та ін.

Комплексні спортивні площадки – за розмірами і внутрішнім оснащенням це – площадки спрощеного типу для проведення спортивних рухливих ігор.

Фізкультурно-спортивний комплекс – це спрощений варіант звичайного типового спортивного ядра зменшених розмірів, бігової доріжки та ігрового поля з нескладною конструкцією покриттів.

«Доріжки і траси здоров’я», як правило, представляють собою нескладні дистанції різної довжини, обладнані простими тренажерними пристроями і перешкодами для оздоровчої ходьби, бігу і фізичних вправ.

Існує також класифікація спортивних споруд, за якою всі вони поділяються на окремі та комплексні.

Окремі призначені для одного виду спорту (спеціалізовані зали, басейни з однією ванною, площадки, поля, легкоатлетичні і ковзанярські доріжки, велотреки та ін.)

Комплексні складаються з кількох окремих спортивних споруд, поєднаних однією територією або розміщених в одній споруді (стадіони, Палаци спорту, басейни з кількома ваннами, комплексні площадки, спортивні корпуси з кількома залами та інші спортивні споруди подібного типу).

За конструкцією розрізняють криті й відкриті спортивні споруди.

Криті спортивні споруди, це – споруди, в яких навчально-тренувальні заняття, змагання проводяться в критих залах, манежах, басейнах, Палацах спорту тощо.

Відкриті спортивні споруди, це–споруди, в яких навчально-тренувальні заняття, змагання проводяться просто неба.

Кожна окрема спортивна споруда структурно складається з трьох елементів. Головним елементом є основна споруда, де безпосередньо відбувається процес занять фізичною культурою. Решта два елементи – це допоміжні споруди і споруди для глядачів.

Якщо спортивні споруди призначені лише для навчально-тренувальних занять, то спеціально обладнані місця для глядачів відсутні.

Об’ємно-планувальні розміри, покриття, розмітка й обладнання основної споруди мають відповідати державним будівельним нормам (ДБН), правилам змагань відповідних спортивних федерацій і чинному табелю спортивного обладнання та інвентарю спортивних споруд.