55

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Кафедра образотворчого мистецтва ім.М.Фіголя

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до дипломної роботи

«ОПОВІДКИ НАВШПИНЬКИ»

(графіка)

Спеціальність «Образотворче мистецтво»

Виконала:

Плотнікова Вікторія Володимирівна,

студентка V курсу, групи ОМ-51,

денна форма навчання

Керівник

Прокопів Петро Микитович,

доцент,член НСХУ

Науковий керівник

Дяків Марія Володимирівна,

доцент

Рецензент :

Хом’як Лідія Василівна,

кандидат мистецтвознавства,доцент

Івано-Франківськ.2012

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ І Графіка як вид образотворчого мистецтва………………………5

1. Історія розвитку мистецтва графіки…………………………………..9

2. Види та техніки графіки………………………………………………21

Розділ ІІ Художні ремесла Галицько-Волинського князівства як джерело дослідження дипломної роботи …………………………………………….27

Розділ ІІІ Етапи виконання дипломної роботи на тему «Оповідки навшпиньки»………………………………………………………………….38

1. Ескізування. Робота над картоном…………………………………. . 43

2. Гравірування………………………………………………………….. .47

3. Друк…………………………………………………………………… .48

4. Оформлення………………………………………………………….....49

5. Економічна частина……………………………………………………50

Висновок …………………………………………………………………….51

Список використаної літератури………………………………………….52

Додатки……………………………………………………………………….55

ВСТУП

Для того, щоб збагнути характер народу, слід пізнати його історію, ті матеріальні і духовні цінності та духовні скарби, які постали внаслідок творчої діяльності. Проте між матеріальними і духовними проявами культури немає чіткої межі. Якщо народ має високорозвинену літературну основу, то це означає, що він зумів подолати неминучу в історії кожного нації в свою чергу і політичну роз’єднаність. Мистецтво відображає не окремі сторони дійсності, а життя в цілому, не окремі сторони людської особистості, і людину як цілісність. І таке відтворення життя і людини в мистецтві допомагає розумінню, сприяє встановленню тих людських контактів, без яких не можлива нормальна життєдіяльність.

У мистецтва багато призначень: дати людині знання, навчити правильно оцінити саме життя. Мистецтво активізує творчі сили людини, виховує його ідейно, сприяє формуванню активної життєвої позиції, виховує морально, розвиває розум, почуття людини, в тому числі й естетичні, здатність до співпереживання.

Багатогранність відображення мистецтвом дійсності – одна з причин, що зумовлює потребу людей в мистецтві, які намагаються розібратися в ньому. Саме це багатогранне відображення дійсності робить мистецтво виразним фактором пізнання людиною світу.

Мистецтво розкриває в людині істини більш глибокі, ніж її повсякденна життєва практика. Воно може піднімати, пробуджувати і розвивати людину, знаходити в ній творчі сили, можливості, енергію, спонукати людину протистояти злу і творити прекрасне.

Виховуюча сила мистецтва полягає в тому, що воно говорить про вічні духовні цінності завжди новою мовою. Мистецтво хоче «зупинити мить», щоб зрозуміти її причину, розкрити таємницю її краси та існування, дати їй можливість більш глибоко проникнути в людську душу.

Кожна людина розуміє мистецтво по-різному, кожен митець бачить своє завдання у мистецтві по – своєму. У цьому й полягає неповторність творчості, багатства і розмаїття мистецького самовиявлення художньої особистості, незалежно від того буде це маляр, скульптор, графік чи митець декоративної ужиткової сфери.

Це постійний пошук,нескінченний експериментальний процес технічного втілення задуму твору.

Об’єктом даної роботи є: мистецтво графіки як вид образотворчого мистецтва.

Предметом є створення графічної композиції у техніці лінориту (високий друк).

Мета: теоретичний огляд історії розвитку графічного мистецтва та практичне виконання графічної композиції у техніці лінориту.

Завдання :

• провести теоретичний огляд мистецтва графіки загалом;

• провести огляд основних графічних технік;

• розглянути графіку як вид образотворчого мистецтва;

• створити графічну композицію «Оповідки навшпиньки» у техніці лінориту (високий друк);

• на основі отриманих результатів теоретичного дослідження та практичного виконання роботи зробити висновки.

Структура роботи – кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновка, списку використаних джерел та додатків.

Розділ і графіка як вид образотворчого мистецтва

Графіка - це вид образотворчого мистецтва, який ґрунтується на властивостях образотворчих засобів, що називаються графічними; це зображувальна поверхня (найчастіше біла поверхня паперу), лінії штриха, пляма,крапка. [ 20, 46 

Термін «графіка» походить від грецького слова «сґрапеін», що означає «шкребти,дряпати,писати,малювати». Так «графіка» стала мистецтвом, в якому використовують грифель – інструмент, який продряпує, пише.

Графіка відрізняється від живопису різною величиною просторовості (простору), виходячи з різного ставлення до художника до зображувальної поверхні. В мистецтві живопису ця поверхня здебільшого перетворюється в ілюзорний зображувальний простір, який змушує глядача забувати, що перед ним лише полотно, що натягнуте на підрамник. В графіці навпаки, ми завжди відчуваємо матеріальність листа паперу з нанесеним на нього зображенням – лініями, штрихами, плямами. На відміну від живопису зображення лягає не зверху, виявляючи їх об’ємність і матеріальність, а проступає знизу, позаяк світле в графіці обумовлюється білизною паперу.

Біле в графіці може виражати глибину, простір – повітря, небо, воду та землю ( темне за законами тонального контрасту здається ближче і означає предмети, що виступають). Звідси і специфічні функції кольору в графіці, який не моделює форму, а навпаки спрощує її, пов’язуючи з матеріальністю зображувальної поверхні. Тому колір в графіці переважно другорядний, в якому особливо важливі матеріальні якості – фактура, текстура.

Термін «графіка», за ствердженням мистецтвознавця Б.Виппера, охоплює групи художніх творів, які об’єднані загальним принципом естетичного конфлікту між площиною і простором, але одночасно є зовсім різні за походженням, за технічним процесом і за призначенням – це рисунок і друкована графіка.

Різниця цих двох груп полягає, насамперед, у взаємовідношеннях між художником і глядачем. Рисунок, як правило, (хоча і не завжди) художник виконує для себе, розмовляючи з собою, але не може виконати його і з метою показу глядачам. Рисунок подібний до монологу, він відтворює персональний почерк художника з його індивідуальною фактурою, оригінальною і неповторною. Він може бути незавершеним, і навіть і в цій незавершеності закладається його краса. Слід підкреслити, що рисунок існує лише в одному екземплярі. Друкована графіка, навпаки, частіше виконується на замовлення, для розповсюдження.

Гравюра – (франц. graver – вирізування) – різновид графічного мистецтва. Поняття «гравюра» об’єднує особливий спосіб художнього методу і процесу творчості,це окремі твори цього мистецтва із специфічними особливостями їх сприйняття. Зображення в цьому мистецтві отримуємо в результаті відтиску на папері (в дзеркальному зображенні) з печатної форми – «дошки». Під словом «дошка» у гравірувальному мистецтві розуміють не тільки дерево,але й інший матеріал, на якому вирізана гравюра з металу (сталі,міді,цинку),дерева, лінолеуму, пластику,картону тощо з нанесенням на нього поглибленням (награвірованим) рисунком. Відбиток отриманий на папері,називається « естамп» (франц. estampe – відтиск). Гравюра ділиться на два види: оригінально-художню та репродукційну. В мистецтві оригінальної гравюри художник сам створює друкарську форму за своїм рисунком,кожний відбиток вважається оригінальним. [ 14, 78

Друкована графіка частіше виконується на замовлення, для розповсюдження. Вона розрахована на широкі прошарки населення. Друкована графіка – це не завжди рисунок, це особлива композиція, спеціально задумана в певній техніці, в певному матеріалі, а в інших техніках і матеріалах нездійсненна. І кожного матеріалу, а в інших техніках і матеріалах нездійсненна. І кожному матеріалу, кожній техніці властива особлива структура образу.

Графіка – велика різнобічна ділянка мистецтва, її суспільна місія остаточно ще не визначена, як не визначена у всіх деталях полі функціональність мистецтва взагалі. У різні історичні епохи графіка була і залишається одним з основних засобів духовного опанування дійсності. Б.Р.Виппер відзначав, що «хоча графіка часто відіграє підготовчу, прикладну роль, це мистецтво вповні самостійне, зі своїми власними завданнями, і специфічними прийомами.» В системі мистецтв вона еволюціонувала від примітивних наскальних зображень до функціонально місткого мистецького виду. Людина постійно підпорядковувала графічні засоби своїм, соціально естетичним потребам. Так виникли книга з графічною оздобою, плакат, прикладна графіка. Диференціація графічного мистецтва продовжується і в наш час, про свідчать такі принципово нові його різновиди, як комунікативна графіка, графічний дизайн, суперграфіка, дигітальна (комп’ютерна) графіка. Маючи видову специфіку, графіка тісно взаємодіє з іншими видами мистецтва.

Як термін «графіка» почав вживатися порівняно недавно – на початку ХХ ст. З цього часу графіка формально утвердилась як вид образотворчого мистецтва. Це зумовило виникнення «графічної теорії», у функції якої входила, передусім, наукова систематизація усіх ділянок графіки. Крім гравюри, ширше – естампа, до неї був віднесений рисунок, що тривалий час не відокремлювався в образотворчому мистецтві. До графічних технік належать акварель, гуаш, пастель, хоч надалі вважаються проміжною ланкою між графікою і малярством.

Акварель відносять до графічного мистецтва на тій підставі, що прозорість фарбового шару на незакритій частині поверхні паперу створюють білий колір тла одним з головних зображувальних засобів. Але якщо зображення виконано в техніці пастелі, гуаші або темпери пастозно, із застосуванням білил, та якщо воно може сприйматись, як живопис, ілюзорно, а не як естамп з умовністю специфіки зображення. Суть в методі творчого процесу обумовленого ставлення художника до специфіки образотворчого простору, його завдань і кінцевої мети, результату.

Експонування графіки на виставках сприяло більш чіткому розмежуванню її ужиткової, книжкової, станкової і промислової форм.

Графіка в її мірі обмежена в своїх кольорових вирішеннях і ніколи не може ( і не повинна) змагатися в цьому з живописом, імітувати його і намагались відтворити все багатством і різноманітність кольорів. Гра кольору притаманна лише кольору.

Термін «графічний» (наприклад «графічний стиль») має не тільки класифікуюче значення, але й містить в собі особливі, якісну оцінку, окреслює якості художнього твору, які випливають з матеріалу, технічних засобів графіки. Однак, слід підкреслити, що «графічними» можуть бути і живописні твори, наприклад, деякі картини С.Ботічеллі і навпаки, графіка може бути живописною, як, наприклад,деякі ілюстрація Г.Доре.

Характерними ознаками графічного твору можемо вважати лаконізм, простоту і ясність зображення, що робить графіку широко демократичним і масовим видом мистецтва. [28, 4-5