47

Розділ 2 Технологія виготовлення деталей та складальних одиниць трансформаторів

Тема 2.1 Технологія виготовлення магнітопроводів

1. Загальні відомості

За конструктивним виконанням магнітопроводи поділяються на стрижневі, броневі, бронестрижневі та тороідальні, які ще інколи вказуються як різновид стрижневих.

За технологією виготовлення розрізняють: шихтовані магнітопроводи, тобто набрані з пластин; навиті магнітопроводи, тобто навиті з стрічок на оправки; і суцільні масивні, які отримують литтям, штампуванням чи обробкою різанням. В останній час також широке застосування знаходять формовано-пресовані магнітопроводи, які виготовляють способом металокераміки. Тобто за технологією виготовлення є чотири групи магнітопроводів. Крім того, навиті стрічкові магнітопроводи можуть бути розрізними та нерозрізними. Розрізати магнітопроводи необхідно для того, щоб краще на них надіти обмотки.

В якості матеріалу для магнітопроводів силових трансформаторів використовуються електротехнічні сталі марок 3404-3408- холоднокатані, леговані кремнієм, анізотропні, рулонні. Так як сталь холоднокатана, то вона має більш високі магнітні параметри (магнітну індукцію) уздовж напряму прокату. Так як сталь анізотропна, то чітко шикуються домени уздовж напряму прокату. Так як вона легується кремнієм, то зменшуються втрати на гістерезіс, краще йде процес намагнічення, і можна отримати вищі значення індукції. Кремній сприяє знежиренню сталі, виділенню вуглецю у виді графіту зі шкідливого для магнітних властивостей цементиту.

Електротехнична сталь випускається в рулонах. Розміри рулону: ширина 650, 750, 800, 860 й 1000 мм, товщина 0.35, 0.3, 0.27 мм.

Технічні вимоги до сталі:

• сталь поставляється у термічно обробленому стані;

• поверхня стали повинна бути гладкою, без іржі, без відшарувань, без окалини, без відбитків, з литою поверхнею, без нальоту порошкоподібних речовин;

• припускаються плями, забруднення і наліт шлаку, а також вм'ятини і бугорки, глибиною залягання не перевищуючої 1/2 суми межі відхилень по товщині;

• на крайках сталі не повинно бути розшарувань;

• товщина термостатичного покриття на одній стороні - 0, 005 мм;

• електричний опір, приведений до 1 см поверхні, при тиску 5 кг/см (0, 5 МПа) повинен бути не менше 150 Ом-см і зберігати електроізоляційні властивості при температурі до 800°С на протязі 3 часів;

• не відшаровуватися на зовнішній стороні при вигині;

• бути нейтральним до трансформаторного масла при температурі 100°С.

До магнітопроводів ставлять наступні вимоги:

• мати, наскільки можливо, менші втрати, тому одразу після виготовлення магнітопроводів здійснюють випробування їх магнітних параметрів;

• магнітопроводи повинні працювати на змінному струмі при перемагніченні і не втрачати своїх властивостей;

• магнітопроводи повинні бути технологічними та економічними у виготовленні і добре піддаватися різним видам обробки.

2.1.2 Виготовлення пластин магнітопроводів

Розкрий електротехнічної сталі повинен виконуватися з мінімальними відходами з врахуванням напрямку прокату. На кожний тип магнітопроводів розробляється карта розкрою, у якій позначається:

- схема розкрою рулону;

- послідовність розкрою;

- чорна маса заготовок;

- коефіцієнт використання сталі, що повинний бути не нижче 0,85.

В залежності від розмірів пластин розкрий проводиться одним із зазначених засобів.