Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 кк).

Основний безпосередній об’єкт – встановлений порядок охорони, відтворення і використання об’єктів природно-заповідного фонду України, інших територій та об’єктів, взятих під охорону держави, як специфічних елементів, що мають особливий екологічний статус, а його додатковим факультативним безпосереднім об’єктом можуть бути життя особи або інші блага.

Відносно предмету злочину, то ним є: 1) території, взяті під охорону держави; 2) об’єкти природно-заповідного фонду, які становлять ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність.

До територій, взятих під охорону держави, належать, зокрема, водно-болотні угіддя загальнодержавного значення (цінні природні комплекси боліт, заплавних лук і лісів, а, також водних об'єктів), наукові об’єкти, що становлять національне надбання, які не піддаються відтворенню і втрата або руйнування яких матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства (полігони тощо). До об’єктів природно-заповідного фонду належать: 1) природні території та об’єкти – природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; 2) штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Умисне нищення, руйнування чи псування тих об’єктів, які є пам’ятками історії і культури (зокрема, об’єктів садово-паркового мистецтва, ландшафтних об’єктів історико-культурних заповідників, унікальних документальних пам’яток Національного архівного фонду України), потрібно кваліфікувати за ст. 298 КК, а забруднення моря у межах такого об’єкта особливої охорони як виключна (морська) екологічна зона – за ст. 243 КК. Посягання на особливо охоронювані об’єкти рослинного і тваринного світу, занесені до Червоної книги, слід кваліфікувати не за ст. 252 КК, а за статтями цього розділу, що передбачають відповідальність за злочини, предметом яких є зазначені об’єкти (ст.ст. 245 КК, 246 КК, 248 КК, 249 КК). Незаконна порубка лісу та порушення правил охорони надр, якщо при цьому знищуються або пошкоджуються території, взяті під охорону держави та об'єкти природно-заповідного фонду, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 240 КК, ст. 246 КК і ст. 252 КК.

З об’єктивної сторони необхідно враховувати, що вона полягає у знищенні (приведення території чи об’єкта до повної непридатності з втратою можливості відновлення) або пошкодженні (спричинення території чи об’єкту ушкоджень, внаслідок чого вони втрачають свою цінність, але можуть бути відновлені) будь-яким способом (наприклад. механічним, хімічним, біологічним тощо) територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду. Необережне знищення чи пошкодження цих територій чи об’єктів утворює злочин, передбачений ст. 196 КК. Порушення правил охорони та використання об'єктів і територій природно-заповідного фонду, не пов’язане з їх умисним знищенням чи пошкодженням, тягне адміністративну відповідальність (ст. 91 КУпАП).

Суб’єкт цього злочину загальний. Ним може бути як службова, так і приватна особа, яка досягла 16-річного віку.

Здійснюючи кваліфікацію вчиненого за суб’єктивною стороною, слід зазначити, що вона характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 252 КК) є вчинення його: 1) шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом; 2) зі спричиненням загибелі людей або інших тяжких наслідків.

 

 

1) Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним водним добувним промислом, істотною, потрібно у кожному конкретному випадку враховувати кількість, вартість та екологічну цінність здобутих або знищених водних біоресурсів, визначаючи розмір шкоди, заподіяної водній фауні, слід керуватись спеціальними таксами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України” від 21 квітня 1998 р. № 521.