Вступ

Протягом всієї людської історії люди намагалися придумати способи, за допомогою яких вони могли б по можливості міцно засвоїти будь-які знання. З найдавніших часів тема і техніка запам'ятовування займала допитливі уми, розглядалася і систематизувалася великими людьми минулого. З'явився спеціальний термін, запозичений з грецької - мнемоніка, що означає мистецтво запам'ятовування.  Обсяг загальних і професійних знань у світі зріс за останнє сторіччя в порівнянні з попередніми століттями в багато разів. При цьому спостерігається все більша його збільшення, постійне поповнення все більшою кількістю нової інформації. Тому розвиток пам'яті, вдосконалення процесів запам'ятовування, збереження і відтворення інформації є однією з найактуальніших завдань людини в сучасному суспільстві. Вивчення та застосування певних способів,прийомів і методів запам'ятовування значно сприяє якісному і кількісному поліпшення. Особливо важливо знання цих прийомів для студентів і школярів, оскільки засвоєння навчального матеріалу, загальноосвітньої чи спеціальної інформації є основною сферою їх діяльності. І без уміння обробки, аналізу, засвоєння, систематизації і міцного утримання в пам'яті вивченого процес навчання втратить для них будь-який сенс.  Освоєння прийомів запам'ятовування інформації входить до числа питань ознайомлення з формами та методами наукової організації навчання студентів, розвиває їх навички роботи з навчальною та науковою літературою, сприяє успішному оволодінню знаннями, необхідними для навчальної та навчально-дослідної діяльності.  Метою даного реферату є розгляд теоретичних та практичних рекомендацій щодо покращення механізму запам'ятовування шляхом застосування певних способів і прийомів. 

Зміст

Вступ

1.Запам’ятовування.

2.Виникнення і розвиток мнемоніки.

3.Сучасні прийоми і методи запам'ятовування.

4. Методи і прийоми запам'ятовування в навчальному процесі. 

Література

1.Запам’ятовування

Запам'ятовування — один з основних процесів пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового шляхом поєднання його з набутим раніше.

Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.

Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам'ятати. На нього впливають яскравість, емоційна забарвленість об'єкта. Це така форма запам'ятовування, яка є продуктом певної діяльності (пізнавальної, рухової та ін.), але здійснюється автоматично, без мнемонічної мети.

Мимовільному запам'ятовуванню сприяє наявність інтересу. Все цікаве запам'ятовується легше і довше утримується у свідомості.

Довільне запам'ятовування відрізняється ступенем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування.

Залежно від міри розуміння матеріалу, що треба запам'ятати, довільне запам'ятовування може бути механічним і смисловим.

Механічне — це запам'ятовування, яке здійснюється без розуміння сутності інформації. Воно призводить до її формального засвоєння і в цьому аспекті близьке до зубріння.

Смислове (логічне) спирається на розуміння матеріалу у процесі опрацювання, оскільки організація та упорядкування матеріалу, виокремлення його суті сприяють запам'ятовуванню.

Є певні фактори, які впливають на результативність запам'ятовування. По-перше, вони де в чому збігаються з чинниками ефективного заучування, а по-друге — підкоряються загальним законам пам'яті.

Закон осмислення: чим глибше ми осмислюємо, розуміємо те, що запам'ятовується, тим краще воно зберігається у пам'яті. При цьому дуже важливо знати прийоми змістового опрацювання інформації: визначення логіки матеріалу, поділ його на окремі частини, виокремлення головного і другорядного тощо.

Закон інтересу: цікаве легко запам'ятовується, оскільки для цього ми не докладаємо певних зусиль.

Закон установки: а) установка на запам'ятовування за часом: запам'ятовування стає продуктивнішим, якщо людина ставить за мету запам'ятати матеріал на тривалий час; б) установка на сприйняття матеріалу за змістом: у матеріалі ми насамперед сприймаємо те, що сподіваємось у ньому знайти.

Закон підсилення першого враження: чим яскравіше перше враження від того, що слід запам'ятати, тим міцнішим буде запам'ятовування. Перше враження можна підсилити раціонально й емоційно. При раціональному підсиленні слід спрямовувати інформацію за кількома каналами: записати, намалювати, проговорити, проспівати, обговорити інформацію, особливо з тими, хто має щодо неї інше бачення. При емоційному підсиленні слід викликати максимум емоцій, пов'язаних з інформацією, що запам'ятовується.

Закон контексту: інформація краще запам'ятовується та відтворюється, якщо співвіднести її з іншими одночасними враженнями. Контекст, в якому відбувається якась подія (міститься інформація) інколи краще запам'ятовується, ніж сама подія, а оскільки схожа інформація зберігається у пам'яті поряд, то асоціації, які виникають у контексті, допоможуть згадати необхідне.

Закон обсягу знань: чим більше знань з певної теми, тим краще запам'ятовується нове.

Закон оптимальної довжини ряду, що запам'ятовується: чим більшу довжину має ряд інформації, що запам'ятовується, порівняно з обсягом короткотривалої пам'яті, тим гірше він запам'ятовується. Отже, для кращого запам'ятовування необхідно, щоб кількість стимулів, що постають перед особистістю (в інформації, яка поєднується), дорівнювала або ж не набагато перевищувала середній обсяг короткочасної пам'яті: 7 ± 2 (закон Міллера).

Закон гальмування: будь-яке подальше запам'ятовування гальмує попереднє. Виходячи з цього, не слід намагатися запам'ятати матеріал подібний, близький до того, який нещодавно завчався. Наприклад, не доцільно запам'ятовувати матеріал з фізики після математики, з літератури після історії. Для того, щоб будь-яка інформація краще запам'яталась, вона повинна "відстоятися".

Закон краю: краще запам'ятовується те, що стоїть (написане) на початку або наприкінці інформаційного ряду, гірше — те, що всередині ряду.

Закон повторення: повторення сприяє кращому запам'ятовуванню. Г. Еббінгауз установив, що більша частина того, що запам'ятовується, "губиться" відразу після запам'ятовування, а з плином часу забувається значно менша кількість інформації.

Для того, щоб краще і надовго щось запам'ятати, необхідно використовувати не менше п'яти повторень: перше повторення необхідно зробити зразу ж після запам'ятовування, друге — через 20—ЗО хвилин, третє — через 8—9 годин, четверте — через добу (24 години), п'яте — через 2—3 тижні.

Запам'ятовування також залежить від значущості інформації для того, хто з нею працює. Значущість може бути практичною, пізнавальною, моральною, емоційною тощо, але вона покращує запам'ятовування лише за умови усвідомлення цієї значущості тим, хто навчається.

Найбільш дієвим шляхом покращання запам'ятовування є оволодіння прийомами продуктивного запам'ятовування. Ці прийоми P.M. Грановська поділяє на дві групи: ті, що будуються на привнесенні ззовні штучних логічних зв'язків у матеріал, який запам'ятовується (мнемонічні прийоми), і ті, що будуються на виявленні логічних зв'язків в інформації, яка запам'ятовується.