58. Державна фінансова інспекція України як специфічний суб’єкт контролю за дотриманням бюджетного законодавства

Органи Державної фінансової інспекції України здійснюють незалежний державний фінансовий контроль від імені виконавчо гілки влади.

Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право:

1) отримувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, фізичних осіб – підприємців, а також громадян та їх об’єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Держфінінспекцію та її територіальні органи завдань;

2) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами;

3) здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення:

інспектування у формі планових та позапланових ревізій певного комплексу чи окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій;

державного фінансового аудиту;

перевірки державних закупівель;

4) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірку фактичної наявності цінностей

5) вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків;

6) вилучати під час проведення ревізії у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду вилучати до закінчення ревізії в установленому порядку оригінали зазначених документів;

7) звертатися в установленому порядку за наявності відповідних міжнародних договорів до контролюючих чи правоохоронних органів іноземних держав за додатковою інформацією про порушення фінансової дисципліни на підприємствах, в установах та організаціях;

8 ініціювати проведення перевірок робочими групами центральних органів виконавчої влади;

9) пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;

10) призупиняти в межах повноважень, передбачених законом, бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу в разі виявлення порушень законодавства;

11) накладати у випадках, передбачених законом, адміністративні стягнення;

12) у разі виявлення збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

59. Ринкова економіка і бюджет держави у контексті світової фінансової науки та практики

Ринкова економіка ґрунтується на поєднанні як власної саморегулівної дії, що закладена в саму її основу, так і системи державного регулювання ринкових відносин. Ринок на основі балансу попиту та пропозиції через механізм вільного ціноутворення в цілому самостійно регулює розвиток окремих галузей, регіонів і підприємств, виробництво певних товарів та сферу послуг.

Державне регулювання економіки може здійснюватися двома способами. Один із них полягає у створенні системи планового управління, в основі якої лежать адміністративно-командні методи. Завдання балансування економічного і соціального розвитку розв’язуються на основі єдиного централізованого планування.

Другий спосіб державного регулювання економіки ґрунтується на застосуванні економічних методів управління. Їх основу складають фінансові інструменти і важелі впливу, що формують фінансовий механізм держави, чим і пояснюється роль фінансів у суспільстві. Фінансовий механізм являє собою сукупність фінансових методів і форм впливу на розвиток суспільства. Бюджетний вплив є складовою цього механізму.

Фінансовий механізм складається з двох підсистем, які відображають узагальнені методи фінансового впливу: фінансове забезпечення і фінансове регулювання. Фінансове забезпечення — це система джерел і форм фінансування розвитку економічної і соціальної сфер суспільства. Воно здійснюється в трьох формах: самофінансування, кредитування, бюджетні асигнування.

Фінансове регулювання — це система регламентування розподільних відносин у суспільстві в цілому і у суб’єктів господарювання. Головне — установлення взаємовідносин з бюджетом. Фінансове регулювання як метод фінансового впливу пов’язане з використанням двох методів розподільних відносин: сальдового і нормативного. Сальдовий метод передбачає проведення розподілу за окремими елементами з виділенням підсумкового (сальдового) елемента. Проміжні елементи розраховуються на підставі конкретних методик, а підсумковий — як різниця між загальною величиною доходу і величиною проміжних елементів. При нормативному методі всі елементи розподілу або їх переважна частина визначаються за нормативами, які встановлюються відносно загальної величини доходу.

Функціонування системи фінансового регулювання забезпечується за допомогою фінансових інструментів: податків, внесків і відрахувань, субсидій та дотацій.