Мовні особливості діалогічного мовлення

Характерними мовними особливостями діалогічного мовлення є його еліптичність, наявність "готових" мовленнєвих одиниць, слів-заповнювачів пауз.

Розумінню неповних реплік партнерів у діалозі сприяють контактність комунікантів, наявність спільної ситуації, зверненість реплік, вживання позамовних засобів (жестів, міміки), знання обома співрозмовниками обставин дійсності, а в більшості випадків - і один одного. Крім того, випущені члени речення можна відновити, виходячи зі змісту попередньої репліки.

Приклад 1.

HІM. — Wann kommst du zu uns?

— Morgen um 10 Uhr.

АНГЛ.

У діалозі широко вживаються "готові" мовленнєві одиниці, їх називають "формулами", "шаблонами", "кліше", "стереотипами". Вони використову­ються для висловлення вдячності, обміну привітаннями, поздоровленнями, для привернення уваги співрозмовника на початку розмови, для підтвердження або коментування почутого тощо. "Готові" мовленнєві одиниці (словосполу­чення, цілі фрази) надають діалогу емоційності.

Приклад 2. ("готові" мовленнєві одиниці виділені).

Hiм. A: Entschuldigung! Wissen Sie, wo die Beethovenstraße ist?

B: Gehen Sie immer geradeaus, dann links bis zum Rathaus, und dann rechts.

A: Vielen Dank.

В діалогічному мовленні часто зустрічаються слова, які називають "запов­нювачами мовчання". Вони служать для підтримання розмови, для заповнення пауз в ній, коли мовець підшукує відповідну репліку. Наприклад:

Him. gut, also, ja, aha, ach so! Na, Na und? Wissen Sie, ich meine / denke, usw.

Мовні особливості діалогічного мовлення мають бути враховані у процесі оволодіння учнями цією формою говоріння.

Структура діалогу.

Будь-який діалог складається з окремих взаємопов'язаних висловлювань. Такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника, називають реплікою. Репліка є першоелементом діалогу. Репліки бувають різної протяжності — від однієї до кількох фраз. В діалозі вони тісно пов'язані одна з одною - за своїми комунікативними функціями, структурно та інтонаційно. Найтісніший зв'язок має місце між суміжними репліками. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають діалогічною єдністю (ДЄ)/ДЄ є одиницею навчання діалогічного мовлення.

Перша репліка ДЄ завжди ініціативна (її називають ще реплікою-спонуканням або керуючою реплікою). Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше - залежною або реплікою-реакцією), або реактивно-ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання і спонукання до наступного.

Приклад 1.

HIM. Martin: Kann ich mal deinen Kugelschreiber haben?

Anke: Tut mir leid. Ich habe keinen.

АНГЛ. – What wold you like to eat, Edith?

• A meat sandwich.

Приклад 2.

Нім. Monika: Wann hast du Geburtstag?

Lutz: Am 30. Juli. Und du, Monika?

АНГЛ. –Is lunch ready?

-Yes. Let’s have lunch in the garden.

В обох прикладах перша репліка ДЄ звичайно ініціативна, друга репліка у прикладі 1 - реактивна (тут розмова може і зупинитися), а в прикладі 2 вона реактивно-ініціативна: спочатку реакція (відповідь на запитання), а потім спонукання (пропозиція), тобто розмова продовжується.

Учні мають навчитися: 1) починати розмову, використовуючи ініціативну репліку; 2) правильно і швидко реагувати на ініціативну репліку співрозмов­ника реактивною реплікою; 3) підтримувати бесіду, тобто з метою продов­ження розмови вживати не суто реактивні, а реактивно-ініціативні репліки.

В залежності від функціонального взаємозв'язку реплік у діалозі виділяють різні види ДЄ.

Основні види ДЄ

Групи ДЄ	Види ДЄ
I за комунікативною функцією першої репліки: повідомлення	1. Повідомлення - повідомлення
	2. Повідомлення - запитання
	3. Повідомлення - спонукання
II за комунікативною функцією першої репліки: спонукання (Під загальним поняттям спонукання розуміють прохання, пропозицію, запрошен­ня, пораду, розпорядження, наказ)	4. Спонукання - згода
	5. Спонукання - відмова
	6. Спонукання - запитання
III за комунікативною функцією першої репліки: запитання	7. Запитання - відповідь на запитання
	8. Запитання - контрзапитання
IV репліки мовленнєвого етикету	9. Привітання - привітання
	10. Прощання - прощання
	11. Висловлювання вдячності - реакція на вдячність

Наведемо приклади деяких видів ДЄ.

Приклад 3. (ДЄ "повідомлення - повідомлення").

Нім. Lisa: Ich möchte ein schönes Kleid kaufen.

Susi: Schöne Kleider gibt es im Kaufhaus am Marktplatz.

АНГЛ. – I want to buy a hat.

-Hats are upstairs on the next floor.

Приклад 4. (ДЄ "повідомлення - запитання").

Нім. Werner: Unsere Fußballmannschaft hat gestern gespielt.

Paul: Wirklich? Wer hat gewonnen?

АНГЛ. -Alice, perhaps that passenger is hijacker!

-Witch passenger, Anne?

Приклад 5. (ДЄ "запитання - контрзапитання").

Нім. Christa: Hast du den Aufsatz geschrieben?

Hella: Den Aufsatz? Und du?

АНГЛ. – What is wrong with you, Mrs. Bloggs?

- What’s wrong with me?

Приклад 6. (ДЄ "спонукання - запитання").

Нім. Olaf: Wollen wir draußen spielen!

Stefan: Im Garten?

АНГЛ. Let’s eat lunch in the garden.

Shell we sit on this seat?

Усі види ДЄ, згадані в таблиці, а також у прикладах 3-6, називаються простими, бо містять репліки, кожна з яких виконує лише одну комунікативну функцію. Але в реальних діалогах більшість ДЄ є складними, наприклад: "запитання - відповідь - спонукання" (див. приклад 2) тощо.

Основні функціональні типи діалогів

Залежно від провідної комунікативної функції, яку виконує той чи інший діалог, розрізняють чотири основні функціональні типи діалогів: діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями/ думками, діалог-обговорення/дискусія.

Діалог-розпитування може бути одностороннім або двостороннім. У пер­шому випадку ініціатива запитувати інформацію належить лише одному парт­неру, у другому - кожному з них. Двосторонній діалог-розпитування розвиває ініціативність обох партнерів, характерну для природного спілкування.

Одне з важливих умінь, яким учні повинні оволодіти з першого року навчання іноземної мови, є уміння вести діалог-домовленість. Діалог-домовленість вико­ристовується при вирішенні співрозмовниками питання про плани та наміри, він є найбільш посильним для учнів. Після оволодіння діалогом-домовленістю здійснюється навчання змішаного типу діалогу: розпитування-домовленості.

Наступним за складністю є діалог-обмін враженнями\думками, метою якого є виклад свого бачення якогось предмета, події, явища, коли співрозмовники висловлюють свою думку, наводять аргументи для доказу, погоджуються з точкою зору партнера або спростовують її. При цьому ініціатива ведення бесіди є двосторонньою.

Найскладнішим для оволодіння є діалог-обговоренняі \дискусія, коли співроз­мовники прагнуть виробити якесь рішення, дійти певних висновків, переконати один одного в чомусь.