ВСТУП

Актуальність теми. Повноцінна розбудова України як демократичної правової держави неможлива без всебічного ствердження таких основоположних принципів, як верховенство права та законність, результатом дії яких є забезпечення панування у державі та суспільстві режиму правопорядку, який являє собою стан (режим) правової упорядкованості (урегульованості і погодженості) системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності¹. Серед засобів забезпечення нормальної реалізації зазначених принципів та підтримки стану правопорядку одне з ключових місць займає юридична відповідальність.

Питання юридичної відповідальності залишаються особливо дискусійними для загальної теорії права та практично значущими для сфери здійснення правосуддя, оскільки без належного рівня функціонування зазначеного правового інституту право втрачає свою дієвість, стає безсильним. Юридична відповідальність є також тією правовою категорією, яка постійно перебуває у динамічному розвитку, що залежить від світоглядної основи сучасного праворозуміння, варіативності методологічних підходів, творчо-пізнавальних завдань. В силу вищенаведених тверджень особливого значення набувають підстави юридичної відповідальності, як чинники, через які виникає і настає юридична відповідальність. Саме вони дають нам змогу через призму об’єктивності дослідити даний правовий інститут.

Як предмет наукових пошуків юридична відповідальність та її підстави вже досить давно перебувають в центрі уваги правників, зокрема їх вивчали: О. Ф. Скакун, М. В. Цвік, О. Ф. Черданцев, В. В. Ярков, С.К. Бостан, В.М. Кириченко, В.В. Молдован, П.Е. Недбайло, М.В. Кравчук, Ю.А Ведєрніков, Н.М. Крестовська та інші. Втім, попри зусилля цих та інших дослідників проблематика юридичної відповідальності і досі не втрачає своєї актуальності, що свідчить про її складний, багатоаспектний характер. Значний науковий інтерес до цього питання, з одного боку, сприяє його всебічному аналізу, а з іншого, – виливається у велику кількість точок зору з цього приводу, що ускладнює вироблення єдиного підходу до бачення означеної проблеми.

Метою даної курсової роботи є характеристика сучасних підходів до розуміння юридичної відповідальності як правового явища, підстави її виникнення та настання, стадії юридичної відповідальності, висвітлення сутнісних особливостей їх змісту.

Основними завданнями даної курсової роботи стали: висвітлення особливостей природи та сутності юридичної відповідальності, плюралізм поглядів та множинність її дефініцій, підстав її виникнення та настання, а також окреслення та характеристика основних стадій юридичної відповідальності.

Об’єктом дослідження є власне юридична відповідальність.

Предметом дослідження – поняття та ознаки юридичної відповідальності, підстави виникнення та настання юридичної відповідальності та стадії юридичної відповідальності.

Структура курсової роботи. Робота складається з вступу; трьох розділів:

Розділ І: «Поняття та ознаки юридичної відповідальності», Розділ ІІ: «Підстави юридичної відповідальності», Розділ ІІІ «Стадії юридичної відповідальності»; висновків та списку використаної літератури.

Методологічна база. При написанні курсової роботи використовувались загальнонаукові методи: аналізу і синтезу, загальнодіалектичний метод, порівняння та спеціальні методи: формально юридичний, історично-правовий та інші.

Розділ і поняття і ознаки юридичної відповідальності

Поведінка людей у суспільстві реалізується у межах встановле­них правил, за порушення, невиконання та неналежне виконання яких настає соціальна відповідальність: моральна, політична, суспільна, організаційна, партійна тощо.

Держава, державні органи не можуть традиційно дивитися на усі випадки порушення встановленої ними законності, спроби окремих осіб підмінити загальнообов'язкові норми права своїм «правом» і задовольняти свої потреби за рахунок порушення прав і законних інтересів інших осіб. У цих ситуаціях держава змушена вживати адекватних заходів для того, щоб припинити вчинені правопорушення, відновити порушені права і змусити правопорушника діяти в рамках законності. Діючим способом впливу держави на правопорушника, покликаним забезпечити його правомірне поводження, відмовитися від спроб робити протиправні діяння, виступає юридична відповідальність.

Поняття "юридична відповідальність" утвердилося в юридичній науці у 60-ті роки XX ст. Тоді панувала зобов'язальна система правового регулювання, коли юридичну відповідальність розглядали як важливий інструмент, що примушує дотримуватися приписів правових норм усіх громадян, посадових осіб тощо (ретроспективний аспект). У 80-90-ті роки минулого століття у зв'язку із демократичними трансформаціями вітчизняні вчені почали приділяти більше уваги дослідженню сутності юридичної відповідальності та розкриттю ЇЇ глибокого позитивного змісту. Нині більшість із них визнає існування позитивного (перспективного) аспекту форми реалізації у структурі юридичної відповідальності¹.

Юридична відповідальність установлюється компетентними ор­ганами держави і пов'язана із здійсненням державного примусу. Вона застосовується лише до тих осіб, які вчинили правопорушення, тобто порушили встановлені нормами права правила поведінки. Юридична відповідальність відображає реакцію суспільства, держави на вчинене правопорушення і застосуванні до правопорушника наступних заходів державного примусу:

• особистого характеру (наприклад, позбавлення волі, виправні роботи);

• майнового характеру (наприклад, конфіскація майна, штраф);

• організаційного характеру (наприклад, накладення стягнення, звільнення з роботи).

По суті, державний примус виступає змістом юридичної відпо­відальності.

Взагалі в юридичній науці сформувалось три принципово різних підходи до трактування поняття «юридичної відповідальності», а саме: ретроспективний, проспективний(позитивний) та двох аспектний.

Найбільш поширеним , навіть пануючим підходом до розуміння юридичної відповідальності є ретроспективний. При цьому в межах цього підходу вважається, що розуміння юридичної відповідальності може бути тільки ретроспективним. Між вченими прихильниками даного підходу є певні розбіжності в розумінні юридичної відповідальності: так одні автори зводять її до обов’язку особи зазнати певні несприятливі наслідки, наприклад:

Юридична відповідальність — це передбачений чинним за­конодавством обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних благ (особистого, майнового або організацій­ного характеру) за вчинене правопорушення¹.

Юридична відповідальність — це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали, перенести несприятливі наслідки².

Ряд авторів ототожнює юридичну відповідальність і покарання. Наприклад: «Покарання – це і є відповідальність» », – зазначає М. С. Малеїн³

Скакун О.Ф. надає таке визначення юридичної відповідальності — це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення¹.

Деякі вчені ставлять під сумнів вірність ретроспективного підходу до розуміння юридичної відповідальності, апелюючи до того, що він є не адекватним реаліям що мають місце в юридичній практиці та потребам, які будуть виникати в майбутньому перед юридичною наукою.

В якості альтернативного ретроспективному підходу юридичної відповідальності постає проспективний підхід. В його межах надаються такі визначення:

Юридична відповідальність - суворе, ініціативне виконання своїх обов’язків або осмислення особою свого власного обов’язку перед суспільством, розуміння змісту та значення своїх дій, корегування своїх дій з покладеними на неї обов’язками².

Юридична відповідальність, яка лежить на особі, виражається в усвідомленні особою необхідності неухильного та добросовісного виконання своїх обов’язків³

Передбачається, що юридична відповідальність у сучасному суспільстві реалізується не тільки у випадку вчинення правопорушення, але й у правомірній поведінці, яка характеризується глибоким усвідомленням необхідності дотримуватись вимог правових та моральних норм, поваги до закону, права і припускає активний вплив на хід подій, внесок у загальну справу, в розвиток суспільства⁴

Одночасно з тлумаченням юридичної відповідальності в проспективному аспекті існує двохаспектний погляд на неї. Відповідно до останнього підходу юридична відповідальність є наслідком порушення відношення позитивної юридичної відповідальності.

На жаль, ті вчені, які тлумачать юридичну відповідальність з проспективної чи двохаспекної точки зору втрачають зв’язок з юридичною матерією та виходять у сферу марально-етичних роздумів та суджень.

Однак, говорячи про юридичну відповідальність як про самостійне явище, не можна не враховувати той факт, що вона є похідною від соціальної відповідальності, виступає окремим специфічним проявом останньої. Сутністю відповідальності був обов’язок особи, яка порушила своїми діями встановлені суспільні вимоги, надавати звіт за свою поведінку перед особою чи організацією, які мають право закликати до звіту¹.

Зважаючи на вищенаведені визначення і аргументи, Ретроспективний підхід має певні переваги у порівнянні з проспективним. По-перше, він відображає детермінаційний (причинно-наслідковий) зв’язок між вчиненням особою правопорушення та виникненням відповідальності за це. По-друге, він дає чітке уявлення про підстави виникнення відповідальності. Крім того, слід погодитися з науковою точкою зору про те, що віднесення так званої позитивної відповідальності до правової відповідальності означало б фактичну ліквідацію відповідальності як правового інституту, оскільки будь-який вид діяльності, що регулюється правом, можна було б уважати такою відповідальністю².

Водночас зважаємо на те, що повністю заперечувати наявність проспективної відповідальності не можна, адже ретроспективна юридична відповідальність настає саме тому, що до правопорушення суб’єкт знаходиться в загальному відношенні відповідальності з державою, але розриває цей зв’язок актом безвідповідальної поведінки. Заперечуючи наявність загальних відносин правової відповідальності, не можна зрозуміти природу, джерела походження ретроспективної відповідальності³.

Так, С. С. Алексєєв підкреслює, що головними рисами юридичної відповідальності є те, що вона: по-перше, має тільки ретроспективний аспект, тобто являє собою «відповідь» за минулу поведінку – правопорушення (в галузі права відповідальність в активному її аспекті отримала особливий вираз: вона виступає у вигляді законності); по-друге, носить державний характер, тобто являє собою реалізацію правоохоронної державної діяльності, державно-владного примусу; по-третє, володіє особливостями правового явища, включається в механізм правового регулювання, пов’язана з правовими категоріями – санкціями, обов’язками та ін¹.

Розглянувши множинність дефініцій та погляди різних вчених стосовно юридичної відповідальності, варто виділити наступні її ознаки: