Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Навчально-науковий інститут соціально-педагогічної та мистецької освіти

Інструктивно-методичні матеріали до самостійної роботи з дисципліни «культурологія»

для студентів 1 курсу заочної форми навчання

спеціальностей:

6.010101 Дошкільна освіта,

6.010102 Початкова освіта, 6.030103 Практична психологія, 6.010106 Соціальна педагогіка, 6.030601 Менеджмент організацій, 6.030101 Соціологія, 6.030502 Економічна кібернетика, 6.020204 Музичне мистецтво, 6.020202 Хореографія,

6.010201 Фізичне виховання,

6.020302 Історія

6.020303 Мова і література

6.020303 Українська мова і література

6.040201 Математика

Мелітополь, 2014

Культурологія. Інструктивно-методичні матеріали до самостійної роботи. Для студентів заочної форми навчання. – МДПУ, 2014. – 21 с.

Розробник: Будько М. В., доцент, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філософії

Схвалено на засіданні кафедри філософії

Протокол від “2” вересня 2013 року № 2

Завідувач кафедри філософії ____________________ (Т.С.Троїцька)

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................................................3

ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ.................................................................................................5

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ...................................................................................................................6

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК..............................................................................................11

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ З ДИСЦИПЛІНИ........................................................................................18

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА...........................................................................................21

Вступ

Сучасні уявлення про цілі і завдання вищої освіти ґрунтуються на розумінні необхідності забезпечення широкої демократизації і гуманітаризації навчально-виховного процесу, що дають молоді можливість засвоїти досягнення світової і вітчизняної культури, вільно визначати свої світоглядні позиції, обирати духовні цінності та розвивати творчі здібності. Головними рисами гуманістичного типу мислення є осмислення і життєве втілення моральних принципів, органічне поєднання логіки та здорового глузду, почуття і розуму, віри та наукової аргументації. Таким мистецтвом мають володіти люди з високим культурним потенціалом, – талановиті і освічені, належним чином виховані і професійно підготовлені.

Важливими результатами університетської освіти мають бути соціалізація та інкультурація, соціокультурна самоідентифікація особистості, тобто самовизначення людини в соціокультурному просторі, встановлення нею своєї соціальної та професійної, етнічної, політичної, конфесійної ідентичності. Це випливає з того, що базові знання про оточуючий людину соціальний світ, закономірності розвитку світової та вітчизняної культури, систему норм та цінностей, що регулюють життя суспільства є предметом дисциплін соціогуманітарного блоку.

Культурологічний курс дає змогу об'єднати розмежовані за навчальною традицією мистецтвознавство, літературознавство, релігієзнавство, етику, естетику, філософію, всесвітню історію проблемою духовного життя людини і суспільства в різних національних та історичних картинах світу.

Предмет культурології визначає необхідність наявності у змісті навчального курсу не тільки гуманітарних форм людської діяльності, таких як мистецтво, філософія, релігія, а також природничих знань, технологій предметного середовища, соціально-економічних інститутів суспільства, що розглядаються із загальнокультурного погляду. В поле зору культурологічного курсу потрапляє також "низька" культура, її буденні, субкультурні, маргінальні, масові надбання, що розкривають повсякчасні потреби людини.

Культурологічна освіта майбутнього фахівця має ґрунтуватись на освоєнні ним насамперед культурних смислів, що утворюються співвіднесенням людини із соціальним і природним оточенням у межах тієї чи іншої національної або історичної системи культурних координат. Опанування смислів людської культури можливе лише на шляху формування ціннісного ставлення особистості до дійсності. Отже, орієнтація на культурні цінності є основним способом передати студентові багатство культури.

Дослідження законів породження і трансляції ціннісно-смислового змісту соціокультурної життєдіяльності людства, визначає специфіку культурологічного підходу до пізнання соціальної та природної дійсності. Це дає змогу стверджувати, що предметом культурологічного курсу с смисли, втілені в результатах культурної діяльності людства, які складаються в реальному історичному просторі та часі й відображають неповторний соціально-культурний досвід існування спільноти.

Водночас досвід осягнення цінностей культури завжди індивідуальний, вимагає внутрішнього занурення в простір культурних предметів і явищ, що передбачає розкриття особистісного виміру культурної історії людства, освоєння культурного циклу буття людини. Антропологічна проблематика є центром культурологічного курсу і запорукою формування уявлень майбутніх фахівців про себе як про суб'єктів культурно-історичного процесу, творців культурних цінностей. У такому разі культурологічна освіта стає не тільки процесом і результатом збагачення особистості різноплановою інформацією про загальносвітовий культурний процес, вона створює внутрішні та зовнішні умови для культурної самореалізації та саморозвитку студента, формування його власної культурної самосвідомості. Це є принципово важливим не тільки для професійного розвитку студента, але й для його особистої здатності адаптуватись до суперечних умов сучасного буття, протистояти негативним впливам масового середовища, тобто для становлення особистості в її цілісності.

Обґрунтовуючи концепцію культурологічного курсу, необхідно також охарактеризувати її зумовленість особливостями сучасної історичної ситуації як у глобальному, так і вітчизняному контексті. Новітнє суспільство є планетарною цивілізацією, де різні культури взаємно переплетені так, що виживання людини забезпечується збереженням рівноваги культурної багатоманітності. Українська людина реально живе, мислить і діє в просторі багатьох культур, обмежувати вплив яких неможливо і недоцільно. Сучасний фахівець має бути готовим здійснювати професійну діяльність у полікультурному світі, навіть якщо виховувався в певному культурному середовищі та свідомо поділяє його нормативи й цінності. Ось чому культурологічна освіта студента має бути полікультурною за своєю суттю, розкривати множинність культурних космосів. Безперечно, національна культура, за допомогою якої людина освоює цінності свого етносу, розвиває свою національну самосвідомість, здійснює культурну самоідентифікацію, є домінантною в культурологічній освіті майбутнього фахівця. Проте лише діалог світових культур уможливлює глибину розуміння особливостей національної культури.

Метою курсу "Культурологія" є формування цілісного уявлення студента про культурний континуум і місце в ньому людини, відтворення універсального образу світу в його динамічному розвитку, осмислення на основі культурологічного методу культурної динаміки людства як поліфонії ціннісно значущих смислів буття людської спільноти.

Курс передбачає вирішення цілого комплексу завдань, серед яких слід виокремити:

- формування соціально адекватної особистісної картини світу шляхом оволодіння системою культурологічних знань;

- формування особистісної системи ціннісних орієнтацій, комунікативних навичок і суб'єктної активності студента шляхом:

- введення в систему ціннісно-смислових настанов загальнолюдської та національної культур, критеріїв оцінок і принципів відбору соціально прийнятних культурних смислів;

- опанування основних принципів і форм комуні­кативного досвіду різних сфер культури людства як засобу трансляції соціально значущих культурних смислів;

- засвоєння суб’єктної природи культурних процесів як інструменту національно-культурної самоідентифікації особистості, вільного вибору культуровідповідних стратегій професійної діяльності;

- формування досвіду культуротворчої діяльності студента, його просвітницької, дослідницької та художньої актив­ності, спрямованих на визначення соціально-функціональної ролі майбутнього фахівця та способів його входження в соціальну практику, здійснення культурно детермінованих шляхів вирішення особистісних і професійних проблем.