21. Правове регулювання позасудового розгляду справ за скаргами громадян.

Основні акценти характеристики адміністративного права зміщуються від суто управлінських до правозабезпечувальних і правозахисних. Набуває важливого значення такий напрям забезпечення реалізації прав особи та громадянина, як дієва їх охорона та захист у разі порушення, а отже, чіткої регламентації потребує правовий порядок, умови та процедури здійснення захисту прав і свобод.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів на даний час регулюються Законом України "Про звернення громадян", Указом Президента України від 19 березня 1997 року № 241 "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення", постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 "Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації", а також великою кількістю так званих "відомчих" нормативно-правових актів.

Більшість зазначених актів було прийнято на виконання Закону України "Про звернення громадян". Разом з тим вони відрізняються між собою як строками розгляду справи, так і порядком її розгляду. Навіть не всі вони передбачають можливість звернення юридичних осіб.

Серед завдань реформування виконавчої влади як найбільш наближеної до людини гілки влади, з якою кожна особа має постійні контакти, надзвичайно вагомим постає завдання запровадження у сферу державного управління більш раціональних і демократичних адміністративних процедур.

Це вимагає підготовки єдиного кодифікованого акту адміністративних процедур, який повинен забезпечити органічні демократичні умови участі фізичних і юридичних осіб у процесі прийняття адміністративних рішень і чітко врегулювати повноваження органів влади та інших учасників процедур підготовки, прийняття та виконання цих рішень. Таким актом має стати Адміністративно-процедурний кодекс.

Так, принципово новим є встановлення принципу презумпції правомірності дій і вимог суб`єкта звернення. Вона полягає в тому, що ці дії і вимоги вважаються правомірними, поки інше не буде встановлено внаслідок розгляду та вирішення індивідуальної адміністративної справи уповноваженим суб’єктом. Водночас обов`язок встановлення і з’ясування фактів і обставин справи за заявою, що розглядається за власною ініціативою уповноваженого суб’єкта, а також справи за скаргою покладається на уповноважений суб’єкт і не може перекладатися на суб`єкта звернення.

22. Проблеми адміністративної відповідальності юридичної особи

Адміністративна відповідальність має ряд характерних рис:

1) підставою адміністративної відповідальності є тільки те правопорушення, за здійснення якого передбачено адміністративне покарання. Порядок і підстави застосування адміністративної відповідальності встановлено КУпАП;

2) суб’єктами адміністративної відповідальності можуть бути фізичні та юридичні особи.

3) адміністративним законодавством за вчинення адміністративних правопорушень передбачено перелік покарань (ст. 24 КУпАП).

Таким чином, наявність складу правопорушення є необхідною підставою адміністративної відповідальності.

Юридичний склад адміністративного правопорушення містить чотири елементи:

1) об’єкт правопорушення;

2) суб’єкт правопорушення (у нашому випадку юридична особа);

3) об’єктивний бік, тобто зміст правопорушення;

4) суб’єктивний бік, тобто психоемоційний стан порушника.

Таким чином, виникає питання: чи є вина необхідним елементом склад адміністративного правопорушення юридичної особи?

Спочатку треба визначитися з поняттям “вина юридичної особи”. Таке визначення не раз давалося в юридичній літературі. Так, класичний розгляд провини юридичної особи як суб’єктивного явища дається через провину фізичних чи посадових осіб, які безпосередньо діють від імені юридичної особи. Для вирішення питання про те, чи є дії юридичної особи винними, необхідно визначити, чи є вони наслідком дій або бездіяльності фізичних осіб, що входять до її складу. Якщо юридичним фактом, що лежить в основі протиправних дій юридичної особи, є дії фізичних осіб, дії юридичної особи вважаються винними. Якщо ж такою основою є фактичні обставини, виникнення яких не залежить від волі і свідомості осіб, які входять до складу юридичної особи, дії останньої вважати винними не можна.

Таким чином, можна дійти думки про необхідність подальшого вдосконалення чинного законодавства, що регулює відносини адміністративної відповідальності юридичних осіб України на сучасному етапі розвитку щодо притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб, а саме:

1) передбачити в адміністративному законодавстві поряд з фізичними особами і юридичну особу як суб’єкта адміністративного правопорушення;

2) включити до КУпАП визначення адміністративного правопорушення юридичної особи, закріпивши при цьому принцип вини юридичної особи у вчиненні адміністративного правопорушення як обов’язкову умову притягнення її до адміністративної відповідальності.