- •Адміністративне право в системі публічного права
- •Сутність та призначення адміністративного права
- •3. Оновлення змісту предмету адміністративного права.
- •Нові наукові підходи до визначення методу адміністративного права
- •5. Система адміністративного права на сучасному етапі.
- •6. Загальна характеристика Концепції адміністративної реформи від 22.07.1998 року.
- •7. Концепція реформи адміністративного права (загальна характеристика).
- •Характеристика підходів до проведення реформи адміністративного права.
- •9. Характеристика першочергових заходів реформування адміністративного права.
- •10. Характеристика напрямів удосконалення адміністративного законодавства
- •11. Систематизація адміністративного права.
- •12. Кодифікація як форма систематизації адміністративного права.
- •13. Система та види джерел адміністративного права
- •14. Ієрархія та види джерел адміністративного права.
- •2. Законодавчі акти України:
- •15. Міжнародні нормативно-правові акти у системі джерел адміністративного права.
- •17. Закони України та інші кодифіковані акти як джерела адміністративного права.
- •17. Закони України та інші кодифіковані акти як джерела адміністративного права.
- •18. Рішення органів судової влади у системі джерел адміністративного права
- •19. Принципи державного управління в умовах демократизації.
- •5. Позапартійність
- •20. Проблеми правового регулювання звернень громадян.
- •21. Правове регулювання позасудового розгляду справ за скаргами громадян.
- •22. Проблеми адміністративної відповідальності юридичної особи
- •23. Оновлення адміністративно-правового статусу громадян України
- •24. Поняття адміністративних послуг та їх види.
- •25. Поняття державної служби та шляхи її реформування.
- •26. Цілі та завдання державної служби.
- •27. Функції державної служби.
- •28. Основні етапи державної служби в органах державної влади.
- •29. Державні службовці в системі публічної адміністрації.
- •Особливості діяльності патронатної служби.
- •Основні засади визначення правил поведінки державного службовця.
- •32. Аналіз дисциплінарних стягнень, що накладаються на державних службовців.
- •33. Відставка державного службовця.
- •34. Поглиблення адміністративно-правового регулювання боротьби з корупцією.
- •35. Поняття та основні ознаки адміністративних договорів.
- •36. Особливості укладення адміністративних договорів.
- •37. Юридичні передумови адміністративного договору.
- •38. Організаційні принципи державного управління в сучасних умовах.
- •39.Система органів виконавчої влади.
- •40. Виконавча влада. Співвідношення із державним управлінням.
- •41. Конституційний статус Кабінету Міністрів України у сучасних умовах.
- •43. Орган державної виконавчої влади зі спеціальним статусом.
- •44. Політико-правові передумови перетворень організації управління на місцевому рівні.
- •45. Компетенція органів місцевого самоврядування, проблеми її розвитку
- •46. Становлення інституту служби в органах місцевого самоврядування.
- •48. Проблеми запровадження адміністративної юстиції в Україні.
- •49. Особливості адміністративної юстиції в Україні.
- •50. Адміністративні суди. Проблеми створення та регулювання діяльності.
- •51. Пропозиції до правового регулювання діяльності адміністративних судів.
- •52. Завдання адміністративного судочинства.
- •53. Загальна характеристика принципів адміністративного судочинства
- •54. Види адміністративних проваджень, що пропонуються в проекті Адміністративно-процесуального кодексу України.
- •55. Поняття адміністративного процесу.
- •56. Спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
- •57.Спори щодо публічної служби.
- •58. Компетенційні спори та спори з адміністративних договорів.
- •59. Спори за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень до фізичних чи юридичних осіб.
- •60. Виборчі спори.
Адміністративне право в системі публічного права
Адміністративне право як одна з основних галузей публічного права є найбільшою за обсягом свого змісту, регулює величезне коло суспільних відносин. Особливістю даних відносин є те, що вони виникають лише в результаті владної діяльності, діяльності від імені публічної влади, і в них завжди бере участь відповідний владарюючий суб'єкт — орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування тощо.
Нова доктрина українського адміністративного права передбачає певне зміщення акцентів, нове розуміння публічності, зумовлене поверненням до основних людських цінностей, до визнання і закріплення невід'ємних, природних прав людини і громадянина.
Метод публічного права — імперативний метод правового регулювання — є іманентним методом і права адміністративного, визначаючи специфіку впливу його норм на суспільні відносини, особливість юридичних режимів, що створюється даною галуззю права. Імперативний метод у публічному праві (як і диспозитивний у приватному праві) первинний, тобто властивий усім галузям публічного права.
Водночас не можна не визнати: щодо громадян — і це, на нашу думку, надзвичайно актуально для оновлюваного адміністративного права — застосовується загальнодозвільний принцип регулювання: “дозволено все, що прямо не заборонено законом”. Цей принцип завжди вважався винятковою ознакою методу приватного права. Проте, якщо українське суспільство ставить перед собою завдання побудови демократичної, правової держави, визнає пріоритет інтересів особистості щодо інтересів держави, то адміністративному праву не обійтися без найширшого використання цього принципу в регулюванні відповідних суспільних відносин.
Отже, адміністративне право, котре нині в Україні перебуває на етапі серйозного реформування, є провідною галуззю публічного права, в якій притаманний останньому публічно-правовий (імперативний) метод органічно поєднується з використанням суттєвих ознак і елементів диспозитивного (приватно-правового) методу регулювання суспільних відносин.
Адміністративне право України регулює величезну кількість суспільних відносин, оскільки стосується організації та діяльності розгалуженого апарату управління, всіх ланок системи органів виконавчої влади, всіх сфер економічного та соціального розвитку. Предметом адміністративного права є управлінські відносини, але не всі, а лише ті, що складаються внаслідок і з приводу виконання органами публічної, насамперед державної, влади своїх виконавчо-розпорядчих функцій. Ці відносини мають місце у різних сферах державного управління: економічній, соціальній, політичній, але всі вони поєднані захистом публічного інтересу.
Сутність та призначення адміністративного права
За сферою реалізації адміністративне право — це право, передусім, державного управління, тобто владного впливу держави на різноманітні суспільні процеси. Але таке визначення суспільної спрямованості адміністративного права не є цілком повним і точним. Тим більше, що протягом тривалого часу в нашій країні у механізмі державного управління переважали адміністративно-командні методи, з якими і пов'язувалися передусім роль і значення адміністративного права.
Нині потрібний принципово новий погляд на суспільне призначення адміністративного права, який відповідно до Конституції України має грунтуватися на визначенні головним обов'язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також принципу, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративно-правового забезпечення реалізації прав і свобод громадян у їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади є закріплення таких форм і напрямів діяльності зазначених органів, їх посадових осіб, які б забезпечували повсякденний демократичний режим цих відносин на основі непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина. Такий правовий стандарт взаємовідносин органів виконавчої влади і особи враховує статус особи як такого суб'єкта, перед яким виконавча влада відповідальна за свою діяльність.
Запровадження і реалізація нового погляду на сутність адміністративного права має сприяти істотному посиленню його ролі у формуванні громадянського суспільства, демократичної, соціальної, правової держави. Адже запровадження необхідних змін в адміністративному праві означає зрештою створення якісно нового, відмінного від колишнього, правового режиму регулювання відносин між органами виконавчої влади, їх посадовими особами і громадянами. Цей правовий режим відносин у сфері державного управління робить громадянина набагато більш рівноправним партнером у стосунках з державою, її органами і посадовими особами. Саме це і властиве справді демократичним країнам.
