1. Що таке міопія

Короткозорість, чи міопія, є найбільш частим захворюванням.Прогрессирование захворювання можуть призвести до незворотних змін на оці і значному погіршення зору, до його втрати. У разі ускладнень дане захворювання можуть призвести до втрати зору.Миопией страждають переважно люди самого працездатного і квітучого віку.

1.2 Клініка міопії

Відомо, що закінчення школи міопія розвивається в 20—30 відсотків школярів, а й у 5% – вона прогресує і можуть призвести дослабовидению і сліпоти. Рівень прогресування їх може становити від 0,5 Д до $1,5 Д протягом року. Найбільший ризик розвитку короткозорості представляє вік 8—20 років. Є багато гіпотез походження короткозорості, пов'язуваних її розвиток із загальним станом організму, кліматичними умовами, расовими особливостями будівлі очей тощо. У Росії її найбільшого поширення отримала концепція патогенезу міопії, запропонованаЭ.С.Аветисовим. Першопричиною розвитку короткозорості визнається слабкістьцилиарной м'язи, найчастіше вроджена, вона може довго виконувати своє завдання (>аккомодировать) близькою відстані. У відповідь очей у період його розвитку подовжується попереднезадней осі. Причиною ослаблення акомодації є недостатню кровопостачанняцилиарной м'язи. Зниження ж працездатності м'язи внаслідок подовження очі призводить до ще більшого погіршеннягемодинамики. Отже, процес розвивається за типу «зачарованого кола». Поєднання слабкої акомодації з ослабленою склерою (найчастіше практикується в пацієнтів із на короткозорість, що передавалася у спадок,аутосомно-рецессивном типі наслідування) призводить до розвитку прогресуючій короткозорості високого рівня. Можна вважати прогресуючу міопіюмногофакторним захворюванням, причому у різні періоди життя мають значення то одні, то інші відхилення може як організму загалом, і очі зокрема (А.В.Свирин, В.І.Лапочкин, 1991—2001 рр.). Важливе значення надається чиннику щодо підвищеного внутріочного тиску, яке вмиопов в 70% випадків вище 16,5 мм рт. ст., і навіть схильність склеримиопов до розвитку залишковихмикродеформаций, що призводить до підвищення обсягу й довжини очі за високої міопії.

Розрізняють три ступеня міопії: • слабку – до 3,0 Д; • середню – від 3,25 Д до 6,0 Д; • високу – 6,25 Д і від. Гострота зору, вмиопов завжди нижче 1,0. Подальша точка ясного зору живуть на кінцевому відстані перед оком. Такі чином,миоп розглядає предмети близькою відстані, т. е постійно змушенийконвергировать. У цьому йогоаккомодация перебуває у спокої. Невідповідність конвергенції і акомодації може спричинить стомленню внутрішніх прямих м'язів та розвитку розбіжного косоокості. Нерідко із цієї причини виникає м'язоваастенопия, що характеризується головним болем, втомлюваності очей під час роботи. На очному дні при міопії слабкої й середньої ступеня може визначатисямиопический конус, являє собою невеличкий ободок як серпа увисочного краю диска зорового нерва. Його наявність пояснюється лише тим, що у розтягнутому оку пігментний епітелій сітківки і судинна оболонка відстають від краю диск зорового нерва, і розтягнута склера просвічує через прозору сітківку. Усе сказане вище належить до стаціонарної міопії, котра, за завершення формування очі не прогресує. У 80% разі ступінь міопії стає в першої стадії; в 10—15% – другого стадії і в 5—10% розвивається міопія високого рівня. Поряд аномалією рефракції існує прогресуюча форма короткозорості, яка називається злоякісної міопії («міопіяgravis» коли ступінь короткозорості продовжує зростати все життя. При річному збільшенні ступеня міопії менш як на 1,0 Д, про вважається повільно прогресуючій. При збільшенні більш як 1,0 Д – швидко прогресуючій. Допомогти щодо оцінки динаміки короткозорості можуть зміни довжини осі очі,виявляемие з допомогуехобиометрии очі. При прогресуючій міопії, які були на очному дні,миопические конуси збільшуються і охоплюють диск зорово нерва як кільця частіше неправильної форми. При великих ступенях міопії утворюються істинні випини області заднього полюси очі –стафиломи, які визначають приофтальмоскопии по перегину судин їхньому краях. На сітківці з'являються дегенеративні зміни у вигляді білих осередків зглибками пігменту. Відбувається знебарвлення очного дна, геморагії. Ці зміни мають назвамиопическойхориоретинодистрофии. Особливо знижується гострота зору, коли зазначені явища захоплюють областьмакули (крововиливу, плями Фукса). Хворі у випадках скаржаться, крім зниження зору, іметаморфопсии, т. е. викривлення видимих об'єктів. Зазвичай, всі випадки прогресуючій короткозорості високого рівня супроводжуються розвитком периферичниххориоретинодистрофии, які часто є причиною розриву сітківки і йогоотслойки. Статистика показує, що 60% всіх відшарувань виникає намиопических очах. Часто хворі високої міопією скаржаться на «літаючі мушки» (>muscaevolitantes), зазвичай, це теж прояв дистрофічних процесів, але устекловидном тілі, коли відбувається потовщення чи розпадфибрилл склистого тіла, склеювання їх між собою із заснуванням конгломератів, стаючи помітними як «мушок», «ниток», «мотків вовни». Вони бувають кожним оком, але не помічають. Тінь від такого типу клітин на сітківці в розтягнутомумиопическом оку більше, тому «мушки» і помічають у ньому частіше.