48

Розділ1. «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ»

1.1. Собівартості продукції. Види і показники собівартості

 Собівартість нової продукції — динамічний показник і істотно залежить від ступеня освоєння виробництва. Освоєння серійного (масового) виробництва нових складних виробів потребує певного часу. В процесі освоєння допрацьовуються конструктивні елемен-ти виробу, вдосконалюється технологія виробництва, підвищуєть-ся його оснащеність. Одночасно поліпшуються техніко-економічні показники виробництва, знижується собівартість продукції.

На початковому етапі освоєння виробництва з наростанням випуску виробів собівартість різко знижується, а в подальшому темпи зниження собівартості уповільнюються і стабілізуються на етапі освоєного виробництва.

Ступінь освоєння залежить від кількості виготовлених виро-бів з початку виробництва. З урахуванням цього емпірично встановлена залежність собівартості нових виробів від кількості їх виготовлення. Ця залежність має форму ступеневої функції:

Сі =С 1-Nf,    

де Сі — собівартість і-го виробу з початку випуску, грн;

С - собівартість першого виробу, грн;

Nі — порядковий номер першого виробу з початку освоєння;

β — показник ступеня, який характеризує темп зниження собівартості у період освоєння (визначається емпірично при аналізі кривих освоєння).

Знання закономірностей зміни собівартості складних машин і механізмів, у процесі освоєння виробництва дозволяє обґрун-товано управляти формуванням витрат, прогнозувати їх на різних етапах освоєння.

На етапах розробки нової продукції, коли немає комплекту технічної документації та нормативної бази, її собівартість обчислюється тільки як імовірнісна  прогнозна величина. При цьому  користуються різними методами прогнозних оцінок, з-поміж яких основними є  параметричні методи. Параметричними вони називаються тому, що ґрунтуються  на залежності собівартості продукції  від її параметрів – технічних  і експлуатаційних показників.

     Собівартість  продукції, особливо нової – динамічний показник, який істотно залежить від  ступеня освоєння виробництва, а  останній – від кількості виготовлених виробів із початку виробництва. З урахуванням цього емпірично  встановлено залежність собівартості нових виробів від їхньої кількості, тобто від порядкового номера виробу з початку освоєння. Ця залежність має форму степеневої функції.

     С = С1 · Nі–b

     де  С – собівартість і-го виробу з  початку випуску;

     С1 – собівартість першого виробу;

     Nі  – порядковий номер виробу  з початку освоєння;

     b–показник степеня, який характеризує темп зниження собівартості в  період освоєння (визначається емпірично  з аналізу кривих освоєння).

     Умовний приклад. Освоюється виробництво нової  складної машини. Період освоєння – 2 роки. Собівартість машини на початковому  етапі освоєння (першого зразка) – 320 тис. грн. За перший рік освоєння передбачається виготовити дві машини, за другий – чотири. Коефіцієнт освоєння, який характеризує темп зниження собівартості продукції, – 0,8, а показник степеня  відповідно – 0,322 (log2 kос = –b).

     Необхідно обчислити прогнозну собівартість виробу на кінець другого року освоєння виробництва, тобто собівартість шостої машини. Вона становитиме С6 = 320 · 6–0,322 = 179,8 тис. грн.

     Знання  закономірностей зміни собівартості продукції, особливо складних машин, у  процесі освоєння виробництва дає  змогу обґрунтовано управляти формуванням  витрат, прогнозувати їхній рівень на різних етапах освоєння.

     Отже, у системі техніко-економічних  розрахунків на підприємстві важливе  місце займає калькулювання –  обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення  низки економічних завдань: обґрунтування  цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво  однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів  тощо.