2. Поняття, види та особливості додаткових відпусток у зв’язку з навчанням. Творча відпустка: поняття, особливості та порядок надання.

Згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці № 140 «Про оплачувані учбові відпустки» 1974 року, ратифікованій Україною 26 вересня 2002 р., «навчальні» відпустки надаються працівникам з метою навчання на визначений період у робочий час з виплатою відповідної грошової допомоги. Зазначена норма закріплена й деталізована у Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП) та Законі України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР.

Тривалість та умови надання. Чинне законодавство зобов’язує кожного роботодавця (незалежно від виду його діяльності та форми власності) створювати працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, необхідні умови для поєднання роботи з навчанням (ст. 202 КЗпП).

Залежно від типу закладу, де проходить навчання працівник, розрізняють відпустки у зв’язку з навчанням в:

— середніх навчальних закладах (ст. 211 КЗпП, ст. 13 Закону про відпустки) — ця відпустка, на відміну від інших навчальних відпусток, надається незалежно від успішності навчання працівника, а її тривалість залежно від конкретної підстави, складає від 4 до 28 календарних днів;

— професійно-технічних навчальних закладах (ст. 213 КЗпП, ст. 14 Закону про відпустки) — надається за умови успішного навчання для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року;

— вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти (ст. 216 КЗпП, ст. 15 Закону про відпустки) — надається за умови успішного навчання, а її тривалість, залежно від конкретних обставин, складає від 10 календарних днів до чотирьох місяців;

— аспірантурі (ст. 216 КЗпП, ст. 15 Закону про відпустки) — за умови успішного виконання індивідуального плану підготовки, протягом навчального року надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів для складання кандидатських іспитів й виконання роботи над дисертацією.

Але наразі, висвітлюючи загальні умови надання навчальних відпусток, більшу увагу слід приділимо відпусткам у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, оскільки саме вони використовуються найчастіше.

Додаткові оплачувані відпустки студентам на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, а також аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва, надаються протягом навчального, а не календарного, року (ч. 6 ст. 216 КЗпП).

Як вже було зазначено, згідно зі ст. 216 КЗпП та ст. 15 Закону про відпустки працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки. Такими, що успішно навчаються, у даному випадку визнаються студенти, які не мають оцінок «незадовільно» за підсумками семестру. Відомості про відсутність у працівника, який навчається, академічної заборгованості містить завірена вищим навчальним закладом довідка-виклик на сесію. Якщо ж така заборгованість є, то довідка-виклик не видається і, відповідно, працівник втрачає право на оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням — за таких обставин він може лише за погодженням з роботодавцем узяти відпустку без збереження заробітної плати.

Тривалість додаткової оплачуваної відпустки у зв’язку з навчанням залежить від рівня акредитації навчального закладу, форми навчання (вечірня, заочна) та курсу, на якому працівник навчається. Так, працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки такої тривалості:

на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:

1. першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 10 календарних днів,

2. третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів,

3. незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання — 30 календарних днів;

4. на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:

5. першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів,

6. третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 30 календарних днів,

7. незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання — 40 календарних днів;

8. на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації — 30 календарних днів;

9. на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, — два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації — чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

На відміну від щорічних відпусток, відпустка у зв’язку з навчанням не може бути поділена на частини, перенесене на інший період, продовжена на святкові й неробочі дні.

Конкретна тривалість навчальних відпусток встановлюється навчальними закладами згідно з навчальними планами. При цьому вона може бути меншою, ніж гарантовано законодавством, але за невикористані дні навчальної відпустки, на відміну від щорічної, грошова компенсація не виплачується. А от якщо відпустка у зв’язку з навчанням збігається зі щорічною відпусткою, то остання повинна бути перенесена на інший період (п. 4 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки). До того ж, згідно зі ст. 212 КЗпП, працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Окрім цього, працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою, щорічні відпустки, за їхнім бажанням, надаються повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві (ст. 212 КЗпП, ст. 10 Закону про відпустки).

Також слід звернути увагу, що роботодавець, окрім виплати навчальних «відпускних», повинен ще оплатити працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою навчання, проїзд до місцезнаходження вищого навчального закладу і назад. Це потрібно робити один раз на рік — для проїзду на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів, а також для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів — у розмірі 50 відсотків вартості проїзду, згідно з проїзними документами, поданими таким працівником на підприємство (ст. 219 КЗпП).

Творча відпустка. Статтею 16 закону України «Про відпустки» визначено, що для завершення дисертації на здобуття вченого ступеня доктора чи кандидата наук, а також для написання підручника, монографії, довідника чи іншої наукової праці працівникам надається творча відпустка. Право на творчу відпустку мають працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності за основним місцем роботи.

Творча відпустка для завершення кандидатської дисертації надається тривалістю до трьох місяців, докторської - до шести. Підставою для надання творчої відпустки для завершення дисертації є заява працівника та рекомендація про доцільність надання творчої відпустки наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади чи вченої ради вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації або науково-дослідного інституту відповідного профілю.

Для одержання творчої відпустки з метою завершення роботи над дисертацією здобувач ученого ступеня має зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу чи лабораторії, де він проводить наукову роботу. За результатами доповіді дається мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості відпустки.

Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу. На час творчої відпустки за працівником зберігаються місце роботи та середня заробітна плата.

Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора наук особам, які закінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того ж наукового ступеня повторно.

Додаткові питання:

1. Чи компенсується ( якщо та, то у якій формі) ненадана додаткова відпустка у зв’язку з навчанням?

2. Який порядок поділу щорічної відпустки на частини?

Вирішіть задачу:

У жовтні столяр Львівського ТзОВ «Карпати» Васильків відповідно до наказу директора одержав 10 – денну відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами. Відпустка була надана з умовою, що Васильків відпрацює її у позаробочий час. За домовленістю з директором він відпрацював відпустку після робочої зміни та у вихідні дні. 24 серпня він також працював у рахунок відпустки. 28 серпня васильків звернувся до бухгалтерії ТзОВ з вимогою оплатити йому робочий день 24 серпня як святковий, а всі інші дні, коли він працював після робочої зміни, як надурочні години.

Чи законні вимоги Васильківа? Як у законодавстві врегульовано ці питання?

3. Правове регулювання соціальних відпусток. Поняття, види та особливості соціальних відпусток. Порядок надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Порядок надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку.

Правове регулювання надання соціальних відпусток здійснюється передусім нормами Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, що містяться в розділі ІV «Соціальні відпустки».

Залежно від конкретних підстав надання та цільового призначення соціальні відпустки поділяють на кілька різновидів, а саме:

1) відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

2) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

3) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

Зазначені відпустки мають свої особливості щодо нормативного регулювання, порядку надання, а також тривалості та оплати, на чому ми й зупинимось далі.

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами. Надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами передбачено ст. 17 Закону України «Про відпустки» та ст. 179 КЗпП України, яка передбачає:

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1) до пологів - 70 календарних днів;

2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст.38 Закону України від 18.01.01 р. N 2240 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Частиною 1 статті 51 Закону України від 18.01.01 р. N 2240 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій втраті працездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від страхового стажу.

Сума відпускних у зв’язку із вагітністю та пологами повинна бути виплачена під час найближчої виплати заробітної плати. Зазвичай підприємства виплачують ці суми за свій рахунок, а потім чекають на відшкодування з боку соц. страху. Проте, дехто чекає, поки фонд перерахує суми допомоги на рахунок підприємства, а вже тільки потім виплачують іх працівниці. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що допомога у зв’язку з вагітністю та пологами повинна бути виплачена у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати. Допомога повинна бути призначена не пізніше десяти днів з дня отримання необхідних документів, тобто листка непрацездатності від працівниці. Відпустка по вагітності та пологах оплачується як за основим місцем роботи так іза сумісництвом.

Період перебування жінки у відпустці по вагітності та пологах зараховується до педагогічного стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років, але не зараховується до страхового стажу.

Оскільки жінка має право скористатися відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами не з дня видачі листка непрацездатності, а пізніше, рекомендуємо видавати наказ про надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами на підставі заяви працівниці та листка непрацездатності.

До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відпустки» передбачено щорічні відпустки повної тривалості надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік за бажанням працівника надаються жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї.

Щорічні відпустки за бажанням жінки надаються в зручний для неї час перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї. Тобто щорічні відпустки повної тривалості перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї жінкам - педагогам можуть надаватися в зручний для них, в тому числі під час навчального року.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки» та ст. 179 КЗпП України після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

За бажанням жінки або осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

Надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку оформлюється наказом на підставі заяви жінки або батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, або особи, яка усиновила чи взяла під опіку дитину.

Виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється органом праці та соціального захисту населення відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається органом праці та соціального захисту населення відповідної заяви з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення для працюючих осіб .

Усиновлювачам та опікунам допомога призначається не раніше ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Днем звернення за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вважається день прийняття органом праці та соціального захисту населення відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Для одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку органам праці та соціального захисту населення подаються такі документи:

1) заява матері (батька, усиновлювача, опікуна, дідуся, бабусі або іншого родича, який фактично здійснює догляд за дитиною), що складається за формою, затвердженою Мінпраці;

2) копія або витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки

3) копія свідоцтва про народження дитини;

4) копія трудової книжки матері (батька, усиновлювача, опікуна, дідуся, бабусі або іншого родича), яка (який) здійснює догляд за дитиною;

Усиновлювачі та опікуни подають також копію рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Відповідно до статті. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

До набрання чинності Законом України «Про відпустки» згідно з п. 3 постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 січня 1981 р. № 235 жінці, яка мала двох і більше дітей віком до 12 років, надавалася додаткова триденна оплачувана відпустка, і загальна тривалість відпустки працівницям, які користувалися зазначеною додатковою відпусткою, не повинна була перевищувати 28 календарних днів.

З 1 січня 1997 р., тобто з дати набрання чинності Законом України «Про відпустки», відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону жінці, яка працювала і мала двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, на її бажання щорічно надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних, що не включалася до загальної тривалості щорічної відпустки.

Зазначена норма поширювалась на жінку, яка всиновила дитину, батька, який виховував дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері

в лікувальному закладі), а також осіб, які взяли під опіку дитину.

Законом України від 6 лютого 2003 р. № 490-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» (набрав чинності з 1 березня 2003 р.) стаття 19 викладена в новій редакції:

«Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробоч

Додаткові питання:

1.Чи має одинока мати, яка сама виховує сімнадцятирічну дитину, право на одержання соціальної відпустки, що встановлюється для батьків, які мають дітей?

2. Розкрийте особливості та порядок відкликання працівника з щорічної відпустки.

Вирішіть задачу:

Мати двох дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства, звернулася до керівника фабрики про надання їй соціальної додаткової відпустки, що встановлена для працівників, які мають дітей. Свої вимоги вона обґрунтувала тим, що, працюючи на фабриці з 1996 року, не знала про право на таку відпустку і вперше скористалася нею лише у 2002 році. . Починаючи з 2004 року, одержувала цю відпустку регулярно. У заяві працівниця просила надати їй 14 календарних днів відпустки за 2008 рік та виплатити їй компенсацію за невикористані відпустки у попередні роки роботи.

Керівник відмовився задовольнити вимоги працівниці, оскільки на момент її звернення одній з дітей виповнилося 16 років. Не погодившись їз такою відповіддю, вона подала позов до суду.

Чи законні вимоги працівниці? Яке рішення повинен ухвалити суд?