Продуктивне (проліферативне) запалення
При продуктивному (проліферативному) запаленні характерною ознакою є превалювання процесів проліферації, тобто розмноження клітинних та тканинних елементів, у результаті чого виникають вогнищеві та дифузні клітинні інфільтрати.
Розрізняють такі види продуктивного запалення: інтерстиціальне; грануломатозне; гіперпластичні розростання запальної природи.
При інтерстиціальному запаленні клітинний інфільтрат міститься в інтерстиції внутрішніх органів і складається з гістіоцитів, лімфоцитів, лаброцитів. Пролонгація процесу призводить до розвитку склерозу, в основі якого лежить розростання сполучної тканини з ознаками атрофії паренхіматозних елементів органів (цироз печінки, нефроцироз, кардіо- склероз). Слід пам'ятати, що не завжди розростання сполучної тканини може мати запальне походження (нирки, серце).
При продуктивному запаленні може утворюватись поліпи та кондиломи. Трапляються вони на слизових оболонках та в місцях їх переходу в плоский епітелій. Так, при довготривалому запаленні слизових оболонок носа, шлунка, кишок, матки має місце розростання покривного епітелію разом з підлеглою тканиною, що призводить до утворення окремих вип'ячувань - поліпів.
У місцях плоского епітелію, що розташований поблизу призма- тичного (наприклад, анальний отвір, статеві органи) постійні виділення із слизової оболонки можуть подразнювати плоский епітелій, що призводить до розростання епітелію та прилеглої тканини і розвитку кондилом. Найчастіше це спостерігається при сифілісі, гонореї та інших захворюваннях хронічного характеру.
Грануломатозне запалення. В основі його лежить формування вузлика (гранульоми), що виникає в тканинах у результаті процесів проліферації та трансформації клітин. Загальноприйнятою є точка зору, згідно з якою грануломатозним називається запалення, що викликається нерозчинними або персистуючимі,, які повільно руйнуються, подразниками тканин та внутрішніх орпнів у результаті чого спостерігаються морфологічні зміни в них із формуванням своєрідних структур (гранульом). Це компактні скупчення макрофагів та/або епітеліоїдних клітин, що супроводжується появою додаткових ознак:
інфільтрацією іншими клітинами - лімфоцитами, плазмоцитами, нейтрофілами, еозинофілами;
наявністю фібробластів з розвитком склерозу;
деструктивними змінами та некрозом.
Що стосується гранульом при гострих інфекційних захворюваннях (висипний гиф, черевний тиф, сказ та ін.), то їх розгля- дають як вогнищеві нешухлинного походження моноцитози.
Загальні та місцеві ознаки запалення
Проте в переважній більшості випадків запалення – це патологія, загальнопатологічна реакція, яка має захисно-пристосувальний характер. Найбільш очевидно запалення проявляється як місцева реакція. Альтерація породжує комплекс місцевих біохімічних реакцій, суть яких зводиться до розвитку хемоатрактації для „приваблення” до вогнища пошкодження ряду клітин – продуцентів медіаторів запалення. За допомогою медіаторів запалення запускається судинна реакція, в результаті якої до вогнища пошкодження потрапляє плазма крові, яка містить біологічно активні речовини, що характеризуються дуже широким спектром дії, а також клітини крові. Безумовно великим є значення властивостей самої плазми як “рідини для змивання патогенних факторів” з пошкоджених структур, особливо з слизових і серозних оболонок. Всі ці реакції спрямовані на локалізацію агресивного агента у вогнищі пошкодження і відмежування самого вогнища.
Це філогенетично детермінована місцева тканинна реакція.
На ранніх етапах запалення відмежування пошкоджених тканин відбувається за допомогою клітин крові – ПЯЛ і моноцитів, які трансформуються в макрофаги.
При абсцесі грануляційна тканина включається в процес відмежування тільки на третю добу і пізніше, а при поширеному запаленні вона зовсім не утворюється. В залежності від властивостей запалення ПЯЛ і мікрофаги ведуть себе по-різному: або в результаті їх “діяльності” відбувається інкапсуляція вогнища запалення, чи його обмеження не відбувається . Однак при будь-якому виді запалення в вогнище першими і в великій кількості “приходять” ПЯЛ, причом при гнійному запаленні іх дія направлена в основному на локалізацію і знищенння патогенного агента. Внаслідок цього при зараженні їх міграція з судин значно інтенсивніша і функціональна активність вища, ніж при асептичному запаленні.
В останні роки встановлено, що система мононуклеарних фагоцитів, яка містить нейтрофіли і макрофаги входить до складу імуннофагоцитарної системи. Що складається з трьох частин: