Індивідуальна робота змістовий модуль п

Виконайте стилістичний аналіз тексту (варіанти додаються) за схемою

Схема повного стилістичного аналізу тексту

1. Текст належить до стилю:

1. художнього;

2. публіцистичного;

3. наукового;

4. офіційно-ділового;

5. конфесійного;

6. розмовно-побутового.

2. Т

   10. Законодавчого;

   11. Власне публіцистичного;

   12. Політико-ідеологічного;

   13. Політико-агітувального;

   14. Інформаційного;

   15. Епістолярного;

   16. Власне конфесійного;

   17. Конфесійно-популярного;

   18. Конфесійно-навчального;

   19. Конфесійно-художнього.

   екст відноситься до підстилю:

1. ліричного;

2. епічного;

3. драматичного;

4. ліро-епічного;

5. власне-наукового;

6. науково-популярного;

7. науково-навчального;

8. канцелярського;

3. За жанром тест:

1) новела (уривок);	12) співомовка;	21) драматична поема
2) оповідання (уривок);	13) поема	(уривок);
3) повість (уривок);	(уривок);	22) фарс (уривок);
4) роман (уривок);	14) роман у	23) водевіль (уривок);
5) казка (уривок);	віршах;	24) мелодрама (уривок);
6) гумореска (усмішка);	15) пісня;	25) молитва;
7) драматична поема	16) елегія;	26) проповідь;
(уривок);	17) сонет;	27) духовна бесіда;
8) балада;	18) гімн;	28) літургія;
9) легенда;	19) байка;	29) притча;
10) поема;	20) драма	30) інше.

9. дипломатичного;

11. вірш; (уривок);

4. Основна стилістична функція тексту:

1. комунікативно-регулювальна;

2. комунікативно-агітувальна;

3. впливу на релігійну свідомість;

4. комунікативно-естетична;

5. комунікативно-навчальна;

6. комунікативна.

5. Стиль, підстиль, жанр, основна стилістична функція тексту простежується на такому мовному рівні (підрівні):

1. фонетичному (фонологічному);

2. лексико-семантичному;

3. словотвірному;

4. лексико-семантичному та словотвірному;

5. граматичному (морфологічному);

6. граматичному (синтаксичному);

7. фразеологічному;

8. фонетичному і синтаксичному;

9. синтаксичному та пунктуаційному.

6. Укажіть основні мовні засоби того мовного рівня, що визначає стиль тексту:

Мовні засоби фонологічний рівня:

• Охарактеризуйте фоностилістичне тло тексту (виділіть засоби повтору: асонанс, алітерацію, анафору, епіфору, анепіфору, епанафору, ономатопею,... або вкажіть на їх відсутність)

Мовні засоби лексико-семантичного рівня:

• Охарактеризуйте лексику, вжиту в тексті за походженням (питома, запозичена), за активністю,

пасивністю (загальновживана, архаїчна («стара»), нова), за стилістичним маркуванням (термінологічна, професійна, народнопоетична, діалектна, розмовно-просторічна, арготична, сленгова, вульгарна тощо). Доведіть доречність використання саме таких мовних одиниць.

• Чи є в тексті омоніми, синоніми, антоніми, пароніми і з’ясуйте їх стилістичну роль (створення

образності, каламбурів, досягнення комічного, трагічного тощо (пароніми, омоніми); для творення ампліфікації, усунення тавтології, для точного відбору лексики (синоніми); для створення контрасту, антитези, оксиморону (антоніми) тощо).

• Охарактеризуйте виражальні засоби мови тексту на лексичному рівні (терміни; слова, вжиті у

переносному значенні; художні тропи, створені на основі переносного значення (метафора, метонімія, синекдоха, персоніфікація); епітет, порівняння).

• Відстежте в тексті абстрактну лексику. Чи спостерігаються процеси 'її оречевлення (за

допомогою слів-сусідів (актант) з конкретним значенням)?

Мовні засоби синтаксичного рівня:

Речення за метою висловлювання. Стилістичні функції речень, пунктуаційне прикінцеве оформлення яких домінує.

• Які синтаксичні одиниці переважають у тексті: прості чи складні?

Параметри речень: за довжиною (короткі односкладні, двоскладні,

довгі, супердовгі), за структурою (складнопідрядні, складносурядні, безсполучникові (асиндетон, полісиндетон)).

• Односкладні речення, їх стилістична роль (описова, виражальна, номінативна, образотворча, творення художнього тла, виражальна, експресивна тощо).

• Чи простежуються в тексті однорідні члени речення, відокремлені, які саме? Яку стилістичну функцію виконують? (виражальну, описову, пояснювальну, уточнювальну, підсилювальну емоційно-експресивну, обрамлювальну тощо).

• Звертання, вставні, вставлені конструкції, їх стилістичний потенціал.

• Чи є в тексті пряма мова? З якою стилістичною метою її введено в текст?

• Основна думка тексту з'ясовується певними синтаксичними конструкціями? Якими? Чи підтекстово?

• Яке пунктуаційне прикінцеве оформлення речень домінує.

Варіант 1

Літературу можна б зрівняти з могутніми пасмами гір. Вражають і приголомшують вони нас своїми потужними кам'яними сплесками, рвуться до неба, немов грізний крик землі, виповнюють простір такою несамовитою і неповторною красою, яка може зродитися тільки внаслідок невпинного мільйоннолітнього процесу творення. Здіймаючись своїми непохитними валами, гори, ніби підкоряючись якійсь вивіреній силі, ревниво пильнують, щоб не дати перевищити себе, але безрадно завмирають перед видовищем кількох недосяжно високих вершин, що сяють у піднебессі, вкриті вічними, як і сама слава, снігами. (За П.Загребельним).

Варіант 2

Пішли горі селом. Батько нічого і Гриць нічого. Аж прийшли перед просторий старий будинок під соломою, з комином наверха. До того будинку йшло багато хлопців, таких як Гриць, або й

більших. Поза будинком по городі ходив пан у камізельці.

• Грицю!- сказав батько.

• Га!- сказав Гриць.

• Видиш оту хату?

• Видзу.

• Пам'ятай собі, се школа.

• Ба,- сказав Гриць.

• Сюди будеш ходити вчитися.

• Ба,- сказав Гриць. (І.Франко)

Варіант 3

Люди, які не одержали гуманітарної освіти, часто не знають, що вже майже 200 років існує наука про мову людини, мови різних народів, народностей і племен, про усне і писемне мовлення. Передовсім пояснимо, як слід розуміти те, що мовознавство або лінгвістика — це одна з гуманітарних наук.

Мовознавство та літературознавство часто, і не без підстав, об'єднують під однією назвою

• філологія. Філологія — це давньогрецький термін, що складається зі слів "філос", тобто той, хто любить, і "логос" — тут у розумінні "наука". Отже, філологію можна розуміти як науку про різні прояви людської мови, як усної, так і писемної (за А.Білецьким).

Варіант 4

Текст (від лат. textum- тканина, сплетіння, з'єднання)- максимальна одиниця мови.

Для тексту характерні такі ознаки:

• структурна єдність (всі мовні елементи пов'язані між собою за структурою);

• смислова єдність (всі мовні елементи пов'язані між собою за смислом);

• комунікативна цілеспрямованість;

• жанрова віднесеність.

У тексті завжди про щось повідомляється. Це його тема.

Структура тексту

Текст складається з інших мовленнєвих одиниць, об'єднаних смисловим зв'язком: речень, висловлювань, абзаців, розділів.

Композиційні частини тексту Будь-який текст умовно можна поділити три логічні частини:

• зачин (початок розповіді);

• основна частина (розгортання думки чи подій у тексті);

• висновок (кінець розповіді).

Варіант 5

Красива осінь вишиває клени Червоним, жовтим, срібним, золотим.

А листя просить: — Виший нас зеленим!

Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: — Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси - як вино.

Ворони п'ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно (Л.Костенко).

Варіант 6

У тропічній Америці та на Антильських островах є одна рослина з недоброю славою. Вона належить до родини молочайних, яка має у своєму складі чимало отруйних видів. Це марцинела, що здатна вражати людей навіть на відстані: варто деякий час постояти поблизу та подихати її пахощами, як настає глибоке отруєння. Шкідливі також і її плоди, зовні подібні до наших яблук-ранетів. Бувають чималі жертви, пов’язані з марцинелою. .Марцинела має не тільки отруйні плоди. «Навіть тінь її смертельна!» - мовить давнє прислів’я ( За С. Приходько).

Варіант 7

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом (конституція України).

Варіант 8

Біля пам’ятного знака Тарасу Григоровичу Шевченку 9 березня відбувся мітинг, присвячений 199-й річниці з дня народження поета.

Вшанувати пам’ять славетного сина українського народу прийшли керівництво міста, представники політичних партій та громадських об’єднань, учнівська та студентська молодь, громадськість міста.

Слово про геніального українського поета, художника, мислителя Тараса Шевченка на мітингу сказала секретар міської ради Антоніна Кожець, а учні ЗОШ №9 продекламували його твори.

Варіант 9

Н е письменності немає,	Я для свайби повертаю
Ліквідовано її,	Вбивство кабана,
Та трапляються частенько	Какового приобрьол я
Ще такі грамотії,	Весом в сто кіло
Що. буває, як напише,	І в його сопровождєнні
Як накрутить, бісів син,	їду на село.
То виходить, як то кажуть.	Ісходя із цього, отпуск
Ні в ворота, ані в тин.	Розрешіть мені,
До директора заводу	Ібо я у брак вступаю
Вчора від Панька	На чотири дні.
Надійшла заява	Прошу разрішить,
Ось яка:	Бо нада спішить,
«Прошу лічно дирекцію,	І не одкладать,
А также завком,	Бо некогда ждать.
Щоб мене не уважали	ПАНТЕЛІЙ
Більш холостяком.	ЛЕПЕХА — з
Ізо мною в брак вступає	подсобного цеха»
Будуща жена.	П. Г лазовий

Варіант 10

Сипле, стелить сад самотній Сірий смуток — срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки —

Спить самотній сад (В.Кобилянський).

Варіант 11

Яке минуле українського прапора? Синій і жовтий кольори ми бачимо на знаменах українських козаків, у козацькому й гайдамацькому одязі.

Краю, де зародилась хліборобська цивілізація, притаманні саме сині й жовті фарби. Золотаві хлібні лани і блакитне над ними небо, синя дніпровська або морська вода і жовтий пісок - все це зроду-звіку складало краєвид України. Око українця милували жовті квіти горицвіту й соняшника, голубі пелюстки цикорію, барвінку й волошки. Жовте уособлює вогонь, а синє - холод, це два полюси буття, два кінці осі, навколо якої буття обертається (За В. Супруненком).

Варіант 12

Ця багаторічна трав’яниста рослина надзвичайно поширена по всій Україні, її невибагливість, життєздатність, плодючість (25тис. насінин з однієї рослини!), чіпкість і витривалість ніби не мають меж. Деревій можна знайти практично скрізь. Часто цю траву називають тисячолисником, бо має листя дрібно посічене, наче на одному черешку кучерявиться безліч маленьких листочків. За давнини мав ще й інші назви — сер поріз, порізник, кривавник. У медицині деревій застосовують з давніх-давен. Греки називали його ранником, бо він широко відомий як кровоспинний, знезаражувальний засіб (Л.Павленко).

Варіант 13

1. На початку сотворив Бог небо й землю. 2.3емля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. 3.1 сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало світло. 4.1 побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. 5.Назвав же Бог світло - день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок - день перший (Старий Завіт).

Варіант 14

Україна - одна з найбільш густонаселених земель. Найгустіше населені індустріально- аграрні райони. Поряд з історичним і соціально-економічним факторами певний вплив на розміщення населення мали природно-географічні умови.

Населення України різноманітне за своїм етнічним складом. Крім українців (три чверті населення) значний відсоток становлять інші східнослов’янські народи, а також євреї, західні та південні слов’яни. З інших етнічних груп найбільш чисельні романомовні народи (молдовани, румуни), греки, представники фінно-угорської та алтайської мовних сімей (За В.Наулком).

Варіант 15

Так хочеться якоїсь етики.

Пера, і пензля, і струни.

Якоїсь дивної поетики в шляхетних німбах сивини.

Натомість маєм бздуру модню, амбіцій вистріпаний рюш.

І чорний викид сірководню з отруєних століттям душ (Л.Костенко).

Варіант 16

Між іншим

Коли я буду навіть сивою,

і життя моє піде мрякою,

а для тебе буду красивою,

а для когось, може, й ніякою.

А для когось лихою, впертою,

ще для когось відьмою, коброю.

А між іншим, якщо відверто,

то була я дурною і доброю.

Безборонною, несинхронною

ні з теоріями, ні з практиками (Л.Костенко).

Варіант 17

Автобіографія

Я, Іващенко Катерина Андріївна, народилася 9 травня 1985 року в селі Лебедівка Вишгородського району Київської області. Українка, громадянка України.

З вересня 1992 року до липня 2003 року навчалась у Лебедівській середній школі, де одержала атестат про середню освіту.

У липні 2003 року вступила до Науково-навчального інституту підготовки кадрів кримінальної міліції Київського національного університету внутрішніх справ на факультет підготовки кадрів кримінальної міліції. Зараз навчаюсь на 3 курсі, проживаю в гуртожитку на території інституту.

Батько, Іващенко Андрій Максимович, 1960 року народження, проживає в м. Вишгороді, працює директором Вишгородської середньої школи № 2.

Мати, Іващенко (Ткачук) Вікторія Анатоліївна, 1965 року народження, проживає в м. Вишгороді, працює вчителем української мови та літератури Вишгородської середньої школи №5.

Брат, Іващенко Сергій Андрійович, 1990 року народження, учень Вишгородської середньої школи № 5.

26.10.2006. (підпис)

Варіант 18

Лаврін проворно совав заступом по землі. Карпо ледве володав руками, морщив лоба, неначе сердився на свого важкого й тупого заступа. Веселому, жартовливому меншому братові хотілось говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів.

• Карпе! - промовив Лаврін. - А кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.

• Посватаю, кого трапиться, - знехотя обізвався Карпо.

• Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.

• То сватай, як тобі треба, - сказав Карпо.

• Якби на мене, то я б сватав Палажку, - сказав Лаврін. - В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована! (І.Нечуй-Левицький).

Варіант 19

Минає місто... Переді мною простягся поштовий шлях, обтиканий з обох боків старими липами у два рядки. Густе віття поперепліталося межи собою - і над тобою мов баня зелена, кучерява.

На небосклоні, чистім, як кришталь, гарячім, як любощі, вигулькнули два узгір’я, переділені долинкою. А на узгір’ях біліє широка бинда гречки, і пахощі повівають. За нею бинда золотої пшениці похиляється від вітру, мов море хвилясте.

Зеленіють проса. Жовтогарячий ріпак аж горить на сонці, котре не шкодує свого проміння і на весь веселий краєвид. А справа і зліва обступають узгір’я кучеряві стіни густого зеленого лісу і злучаються аж ген із чорними липами (М.Коцюбинський).

Варіант 20

Шістнадцятирічна Марія Вілінська, красуня, розумниця, дочка російського дворянина, живе в Орлі. Звичайно ж, вона не знає, що буквально через сім років стане знаменитою українською письменницею та ще й з викликом підписуватиме свої твори чоловічим псевдонімом Марко Вовчок. Якби тоді дівчині хтось сказав про це, вона, напевно, тільки розсміялася б: для цього треба принаймні знати українську мову!

Одружившись з Опанасом Маркевичем, Марія не без його допомоги (а він був українським етнографом) досконало вивчає українську, а вже через шість років створює «Народні оповідання», що принесли їй славу в Європі. їх перекладають чеською, данською, німецькою та іншими мовами, а повість «Маруся» стала класичним твором французької дитячої літератури, витримавши майже двадцять видань.

Варіант 21

Ти признайся мені,	Червону руту
Звідки в тебе ті чари,	Не шукай вечорами, -
Я без тебе всі дні	Ти у мене єдина,
У полоні печалі.	Тільки ти, повір.
Може, десь у лісах	Бо твоя врода —
Ти чар-зілля шукала,	То є чистая вода,
Сонце-руту знайшла	То є бистрая вода
І мене зчарувала?	3 синіх гір.
	В.Івасюк

Варіант 22

Пісню «Червона рута» написав Володимир Івасюк - дев’ятнадцятирічний студент Чернівецького медичного інституту. Як же народився задум?

У багатющій батьковій бібліотеці юний Володя, тоді ще старшокласник, натрапив на видану 1906 року збірку коломийок. В одній із них він прочитав про чарівне зілля - червону руту. Для юного музики цей образ став зворушливою знахідкою, справжнім одкровенням. Потім він багато мандрував селами, шукаючи ключ до розкриття таємниці, і згодом знайшов новий варіант коломийки про загадкове чар-зілля,

На обласному телебаченні Івасюк мав добрих друзів, яким показав нову пісню. її прем’єра відбулася в програмі «Камертон доброго настрою». І ось настало свято Володиної музики та поезії - визнання його творчої роботи: «Червона рута» стала піснею року в колишньому Радянському Союзі на конкурсі «Пісня-71» (3 газети).

Варіант 23

Чи є щось на світі гарніше за великодній світанок! З діда-прадіда цілюща й незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос воскрес! Село не спить -воно ж бо чекало цієї радості й іде назустріч їй до церкви. З уст вуста передається щаслива вість: «Христос воскрес!» — «Воістину воскресі»! І чує земля цю християнську радість та й тішиться у весняному розвої разом з людьми.

Ми - християни. Один у нас Бог, і однією, нероздільною любов'ю славімо його, бо він благословляє нас на взаємну християнську любов і милосердя, одна Мати Божа, а ми - її діти, одна Україна, яка нині воскресає і для якої на світі живемо (Я. Гоян).

Варіант 24

Золоте Відродження змалювало людству мадонн. А хто змалював наших босоногих мадонн із сапкою в руках чи серпом на плечі та дитям біля персів, що знали не шовки, а лише нерівне, шорстке полотно? І чи зрозуміють це ті, що вже не знатимуть полотна і полинового смутку давнини? Чи будуть довіку не як ношу, а як вдячність нести в душі свято і сум материнських очей і синівську вірність батькам, що шаблями вирубували новий час на чорних та ханських шляхах, щоб вони, ці шляхи, зосталися тільки полином пам'яті, а не шрамами сьогодення?. .(М.Стельмах).

Варіант 25

Тарас Шевченко

Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей - світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя. Він був поетом, якого ми до того не мали: поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але не скорених. Народжений матір'ю-кріпачкою і сам кріпак, він став борцем, революціонером титанічної сили. Його боялися царі. Його жахалисьі смертельно ненавиділи кріпосники. Коли можновладні самодержавні кати, що наповнили рудники Сибіру окутими в кайдани декабристами, ті самі, що зацькували Пушкіна і юного

Лєрмонтова, налившись новою злобою, ввігнали криваві свої пазурі в молоду клекотливу душу Шевченкову, коли перед ним лягла несходима ніч муштри й солдатчини, мабуть, ті вінценосні кати вважали, що відправили його в таку безвість, звідки не буде йому вороття. А він повернувся (О. Гончар).

Варіант 26

Люба мамочко!

Я тобі одписала зараз же, як одержала лист із дядьковим листом, і сподіваюсь, що ти вже досі маєш мого листа з пошти. Я того не писала ранше п’ятниці, що хотіла краще узнать про ті справи, що то я тобі там про їх писала, і для того ждала, поки мені кна-кна про все розкаже.

Не знаю, чого то папа каже, що не міг нас вдома застать. За той час, як він був тут, я двічі (з ним самим таки) була у Трег[убових] і раз у Ковалевської, а то увесь час вдома сиділа, на «Чорноморцях» ми теж були разом, а перед тим, як іти на «Тангейзера», папа був у нас (Леся Українка).

Варіант 27

По ранковій дорозі

Вечірня дорога таємнича, а ранішня — росяна. Маленька, як макове зерно, й велика, мов горошина, роса сяяла, переливалася тисячами мінливих вогнів, капала холодним сріблом за розгарячений комір, смачно хрумтіла під шинами, змиваючи з них куряву. А в краплинах, що звисали на листі, коливався мініатюрний весь світ, такий малесенький, що в ньому їхній чималий хлоп'ячий гурт мріяв невиразною крапочкою.

Десь страшенно далеко попереду назустріч їм котилося широким шляхом червоне, мов загорнене в червону хустку, сонце.

А ще жайворонки розриваються, коники розсюрчалися. Скільки їх — тисячі, мільйони, мільярди? Хлопці їдуть та їдуть, а вони все сюрчать, сюрчать, сюрчать...(З журналу)

Варіант 28

З огляду на важливість антропоцентричного фактору поняття «мовна особистість» вважається головним для інтерпретації літературних текстів у низці досліджень теоретичних та практичних проблем мовознавчих і літературознавчих дисциплін. Під поняттям «мовна особистість» ми, згідно з дослідженнями Ю.Н. Караулова, розуміємо сукупність здібностей і характеристик людини, які обумовлюють створення та сприйняття текстів [3:3]. Кожна мовна особистість характеризується наявністю мовної картини світу, яка являє собою особливий інтерес для дослідників. Адже вивчення мовної картини світу може стати перехідним етапом для вивчення діяльності людини в цілому. Неможливість опису структури мовної особистості без пояснення функціонування концептуальних систем, без пов'язання конкретного мовленнєвого акту (тексту) з ментальними процесами, які відбуваються у свідомості індивіда, зумовлюють неминучість застосування когнітивного підходу до текстового аналізу. Саме в межах когнітивної теорії літератури текст розглядається як модель картини світу автора, як відношення конкретного автора та конкретного тексту [6: 20] (Л.Ф. Присяжнюк),

Варіант 29

Він придержав коня і, прищуривши очі, любувався горою, правду кажучи, було чим полюбуватися. Сонце підбилося вже височенько, гора, вкрита золотим світлом, наче зачарована, стояла у тихому прозорому повітрі. З того боку від Псла легенький туман здіймався сизим димком, курився поміж деревами. Сонце прорізувало чорну тінь густого лісу, на самому шпилі — на рівній полянці — миготіло, як на воді, сонячне сяйво. Сотні солов'їв щебетало по кущах молодого поросту, горлиці туркотали в ліщині, зозулі неугавно перекликались, перелітаючи з деревини на деревину. Відкілясь здалека доносився глухий клекіт. Ліс просипався (Панас Мирний).

Варіант 30

• Мати божа, царице небесна, — гукала баба в саме небо, — голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором! Як повисмикував він з сирої землі оту морковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви, щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб не почув він ні зозулі святої, ні божого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці та болячки з'їли, та бодай його шашіль поточила (О.Довженко).

Додаток А

ЗРАЗОК СТИЛІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ

Текст

Українська кухня створювалася упродовж багатьох століть. Вона відображає не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї і смаки, а й соціальні, природні та кліматичні умови. Завдяки географічним умовам населення України має змогу вживати продукцію як рослинного, так і тваринного походження.

Українська кухня значною мірою регіональна. Так, західноукраїнська кухня помітно відрізняється від східноукраїнської. Найбільшою різноманітністю характеризується кухня Центральної України, особливо областей центру Правобережжя.

У давнину основою харчування населення України були круп’яно-бобові вироби. Найдавніші страви із зернових продуктів — каші, які прості в приготуванні і досить калорійні. Для каш використовували пшоно, ячмінь, гречку, овес, кукурудзу. З круп готували також крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками. На межі ХІХ-ХХ ст. були дуже поширені лемішка і мамалига.

Рідку їжу готували з додаванням багатьох ароматичних приправ і овочів, називали її варивом із зіллям. Крім того, були поширені різні м’ясні та рибні відвари, відомі під назвою «юха». Юху, яку з часом почали називати юшкою, готували у вигляді будь-якого відвару з додаванням інших продуктів - гороху, круп, м’яса, риби та ін. проте найпоширенішою з рідких варених страв був і залишається борщ.

Із навчального посібника

Стилістичний аналіз тексту (Форма: лінгвістична стаття):

Текст - зразок наукового стилю, про що свідчить чітке формулювання проблеми - національної особливості кухні.

Об’єктом дослідження в тексті є українська кухня, предметом - національні страви.

Основні характеристики тексту - чітка структура, логічність і послідовність викладу; точність та лаконічність, наведення фактів.

Призначення тексту - його мета - ознайомлення з особливостями, історією, традиціями, багатством української кухні.

Основна функція - комунікативно-пізнавальна. Відтак, підстиль - науково-популярний, жанр — науково-популярна стаття.

Фоностилістичне тло відповідає вимогам щодо структури тексту наукового стилю: в статті не порушуються закони евфонії, автор дотримується правил позиційних чергувань, префіксів, сполучників, зокрема, у 1-му реченні з метою уникнення какофонії слово упродовж має префікс у; слова звичаї і смаки поєднуються сурядним сполучником і, а не й, оскільки наступне слово розпочинається збігом приголосних \см\ серед яких є сонорний [м\] сполучник та лексемами природні та кліматичні вказує на по черговість явищ, відтак, уживання сполучника і

• не доцільне, бо він знімає процес перебігу, послідовності й вказує на одночасність (що простежується у словосполученнях звичаї і смаки, прості і калорійні, був і залишається, лемішка і мамалига). Отож, сполучник і виконує функцію створення нероздільного щодо важливості поняття.

Згідно з правилами милозвучності вживаються прийменники з-із: варивом із зіллям, страви із зернових культур, відвару з додаванням тощо.

Виразовості текстові надає звукова та фразова анафора, що простежується на початку 1, 2, З абзаців. Фразова тематична анафора «українська кухня» належить до композиційних повторів, виконує функцію зосередження уваги на національній кухні, конкретизації думки.

Приналежність тексту до наукового стилю, науково-популярного підстилю засвідчує лексичний рівень. У статті переважає загальновживана лексика {кухня, український, народ,

поселення, страви, каші тощо). Однак для досягнення стилістичної цілісності академічного дискурсу, доступності розуміння його сприймання, тематичної інформаційної наповнюваності автор використовує стилістичний прийом - констеляцію (констелювання) - увів у зміст тексту, його континуум (суцільність, послідовність, безперервність у зображенні) стилістично марковані одиниці - елементи розмовно-побутового стилю (крупники, мамалига, юха, гойданки, малай, лемішка, юшка), які не створюють конотації, а, навпаки, стилізують текст, викликають стильове враження в читача.

Оскільки автор ставить за мету показати особливості, багатогранність української кухні в хронічно-локальному (час, місце) аспекті, то текст характеризується односпрямованою стилізацією: всі прийоми організації й добору лексичного матеріалу суголосні зі стилем і жанром.

З огляду на це стилістично марковані одиниці, про які йшлося, використовую ться як засіб стилізації історичних етапів розвитку української кухні, характеристики її регіональних особливостей.

Загальновживана лексика (нейтральна) у поєднанні із стилістично маркованою номінує (називає) основні страви української кухні. Відтак, у дискурсі простежується взаємозалежність лексики, що реалізується через парадигматичні відношення, — відношення між словами і групами слів на основі спільності або протилежності значень {каші; зерново-бобові; крупи: пшоно, ячмінь, гречка, овес, кукурудза; страви: крупники, мамалига, гойданки, гречані биточні, кулеші, малей, кукурудзянка, пшеничні бабки з яблуками, лемішка, мамалига; регіональна кухня

• західноукраїнська, східноукраїнська; історичний розвиток: у давнину, упродовж багатьох століть; рідка їжа: відвари із гіллям, м’ясні та рибні відвари, (юха, юшка, борщ).

Зазначимо, що найбільшим лексико-семантичним полем (сукупність одиниць, об’єднаних спільним змістом) серед вказаних парадигматичних відношень є поле на позначення українських страв: крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками, лемішка і мамалига.

Лексеми у даному полі вступають у гіпонімічні, партетивні та еквонімічні відношення, оскільки гіпонімічні відношення ґрунтуються на родо-видових зв’язках, на включенні обсягу одного поняття до обсягу іншого: страва — борщ, крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзянку, пшеничні бабки з яблуками, лемішка, мамалига.

Партитивні відношення ґрунтуються на відношеннях на відношеннях частина - ціле або елемент - система (слово, що є частиною, елементом, називається партитивом, що вказує на ціле - голонім). Отож, лексеми: страви, українська кухня, рідка їжа, історичний розвиток є голонімами. Між зазначеними семемами простежуються відношення, які ґрунтуються на семантичному зв’язку слів одного рівня узагальнення, що підпорядковані спільному гіпероніму. Так,

• гіпероніму страви відповідають гіпоніми крупники, мамалига, гойданки....:

• гіпероніму зернові — гіпоніми овес, гречка....:

• гіпероніму регіональна — гіпоніми західноукраїнська, східноукраїнська....

Проаналізовані типи відношень виконують узагальнювально-конкретизувальну функцію й

об’єднуються гіперонімом - українська кухня.

У лексико-семантичних групах слід виокремити й такі тісні пов’язані семантичні об’єднання (лексико-семантичні категорії), як синоніми, антоніми.

За ступенем синонімічності слід назвати:

семантичні (народ, населення; кухня, кухня, страва, продукти харчування)', стилістичні (рідка їжа, юха, юшка)', контекстуальні (українська кухня вона);

абсолютні (вживати, харчуватися; український народ, населення України; рідка їжа, відвар із зілля, був, залишається).

Вживання лексем дає змогу авторові висловлювати думку точно, конкретизувати її.

Оригінальною рисою автора є вміння доцільно використати у тексті засоби протилежності, зокрема антоніми.

Комплементарні антоніми (каша - рідка їжа) перебувають у градуальних опозиціях, між ними можна вставити інше слово на позначення чогось середнього: каша — гойданки - рідка їжа; у давнину - упродовж століть - найдавніші.

Такі антоніми у тексті виконують поширювально-уточнювальну функцію.

Контрарні антоніми (як рослинного, так і тваринного) доповнювальних відношень не передають.

Омонімічні відношення в тексті не простежуються, однак слід указати на багатозначність лексеми кухня (харчування, приготування їжі, набір страв, характер харчування, національні традиції та смаки; страви - продукти харчування; їжа), що створює тло інтелектуально- духовного сприймання тексту, відображає його науково-популярний зміст.

Взаємодія лексико-семантичного та синтаксичних рівнів мови дає змогу проаналізувати стилістичні функції фразеологізмів (генетичних одиниць) тексту пошукового стилю, серед яких слід назвати міжстильові фраземи (фразеологічні одиниці книжного характеру): українська кухня, український народ, населення України (синонімічні фраземиА географічні умови, історичний розвиток, ароматичні приправи. Названі усталені лексичні словосполучення є текстотворчими, оскільки функціонують у науковому стилі.

Жанрові особливості тексту виявляються в градаційно-ампліфікаційних низках лексем- іменників: перелік страв із зернових, що підсилює різноманітність, указує на специфічні особливості українського харчування.

Синтаксична палітра тексту позначена вживанням однотипних за метою висловлювання речень - розповідних. Автор уводить у контекст й односкладні речення (неозначено-особові), що мають відтінок узагальненості й виконують зображувально-інформативну функцію.

Синоніми: лексико-семантичні: круп ’яно-бобові вироби, страви, каші, крупи, їжа, відвари, вариво, продукти (продукція) - гіпосема, що виконує функцію узагальнення.

Пароніми: крупи, крупники (морфемні);

вариво, відвар, вареник (морфемні);

давнину, найдавніші (морфологічні);

юха - юшка (морфемні, морфологічні (консонантні х/ш))

Пароніми не утворюють парономазійних фігур, вживаються з метою конкретизації

Омоніми: омонімічні відношення у тексті відсутні, однак є слова, що можуть бути омонімами, зокрема гойданки (1. Страва з кукурудзяного борошна; 2. Дитячий ігровий комплекс).

Багатозначні слова: зерно, гречка, бабки.

Зерно:

1. Плід будь-якої зернової культури, зазвичай хлібної.

2. Сім ’я інших рослин, що зовні нагадує зерно зернової культури (гірчичне зерно).

3. Зерно розбрату.

Гречка:

1. Зерно.

2. Каша.

Бабки (бабка) :

1. Ряд комах.

2. Страва.

Багатозначні слова у тексті подаються як терміни на позначення злаків, продуктів, страв, тобто в прямому значенні, тому метафоричні фігури в дискурсі відсутні.

Серед стилістичних фігур на лексичному рівні слід указати ампліфікацію, яка створює тло перелічення й багатства національної кухні: пшоно, ячмінь, гречку, овес, кукурудзу; крупники, мамалигу, гойданки, гречані биточки, кулеші, малай, кукурудзяники, пшеничні бабки

• виступають однорідними членами речення - прямими додатками.