3. «Публіцистична творчість»

Напишіть статтю в газету на одну із тем:

• «Психологічний клімат сім’ї»; ( )

• «Що забезпечує душевну гармонію і щастя»; ( )

• «Хай запанують радість і щастя»; ( )

• «Чи може бути геній злочинцем»; ( )

• «Громадянський шлюб? За і проти...».( )

Перш ніж приступити до написання статті, з'ясуйте: етимологію лексеми «газета», значення цього слова, види газет, газетні жанри; етимологію слова «стаття», його значення, характерні риси статті.

Практичне заняття № 8 (2 год.)

Тема. Розмовно-побутовий стиль

ПЛАН

I. Змістовий компонент (теоретичний блок)

1. Розмовно-побутовий стиль як різновид літературної мови.

2. Сфера використання, призначення розмовно-побутового стилю.

3. Епістолярний підстиль.

4. Мовне оформлення розмовно-побутового стилю.

Основні лінгвістичні терміни (ключові поняття): стиль, розмовно-побутовий стиль, епістолярій, лист, приватне листування, службове листування, адресат, адресант, епістолярний підстиль, діалог, полілог.

Література:

Рекомендована до курсу

2. Вправнісно-діяльнісний блок

1. «Працюємо з текстами» ( )

Доберіть зразки текстів (напишіть / надрукуйте на аркушах формату А-4) розмовно-побутового стилю. Охарактеризуйте характерні ознаки даного стилю

2. «Вчимося аналізувати текст»

Уважно прочитайте запропоновані тексти. Відстежте мовно-стилістичні особливості (фонетичні: асонанс, алітерація, стилістична тавтологія, плеоназм, синтаксичний паралелізм тощо; лексичні: омоніми, синоніми, антоніми, пароніми, багатозначні слова, діалектизми, архаїзми, історизми, авторські неологізми, генетиви (сталі сполуки, фраземи); морфологічні: стилістичні функції частин мови (процесуальність, статичність текстів), стилістика категорії роду, числа, відмінкових закінчень; конкретні, абстрактні лексеми, загальні і власні назви, ступені порівняння; стилістичні можливості категорії часу; стилістичні функції службових частин мови, вигуків; синтаксичні: стилістика речень за метою висловлювання, інтонацією, будовою; пунктуаційні: стилістичні функції розділових знаків. Мовленнєві одиниці якого рівня (рівнів) надають листам емоційності, експресивності? (У процесі підготовки скористайтесь підручником «Стилістика» за ред. П.Дудика).

І. ( )

• Прибігла оце до тебе, Килинко, та й не знаю, як тобі й сказати... Листа оце дістала! Од Андрія, мабуть... Перечитай, голубонько, що там воно написано...

Килинка читає:

«Люба моя Степанидонько! Ох же ж і скучив я за тобою, голубонько! Ох же ж і сумую! Як ізгадаю, моя рибонько, як ото ми з тобою під вербою як станемо, та вже цілуємося-цілуємося, цілуємося-цілуємося! Оце сидю листа пишу, а губи самі тільки цмок-цмок-цмок! А як приходив до тебе в клуню! Місяць світить, зірки сяють... а я потихеньку-потихісіньку, щоб і не хруснуть... Та що вже на обнімаємося, та що вже напригортаємось... І ніхто й не знає, що ми любимось. Ось як скінчу службу проти всіх хижаків та капіталістів, приїду і зразу опридільонно в загс. Цілую тебе, твій Андрій Іванович Оборотька».

Прочитала Килина Андрієвого до Степаниди листа...

А на другий день у селі:

• Ач яка свята та божа!

-Аз Андрієм під вербою!

• А в клуні! «Пригортаємось, обнімаємось!» Іч яка!

А вдома мати:

• Андрія тобі?! У клуню тобі?! «Мені в хаті душно»?! Може тобі у касамол?! У-у-у, страмнюча!..

... Плаче Степанида...

2. ( )

«...Ольдзю-Ольдзю, люба моя, єдина ... Я хотів би тільки одного - умерти при тобі, стискаючи твої руки, глядячи на твоє лице! Більшого щастя не треба мені, та й годі його надіятись!» (З листа І.Франка до О.Рошкевич від 4 серпня 1878 р.)

Ш ( )

«Любов же недурно назвали путами! Ніщо того й відпиратися, тільки треба о то дбати, щоб ті пута не стали твердими серівцевими шнурами, що проїдають тіло, а тільки приємним, хоть і сильним вузлом, що в’яже двох людей, щоб вкупі надати їм більше сили до спільної праці» (З листа І.Франка до О.Рошкевич від 14 серпня 1878 р.).

2. ( )

«Дорога, назавжди втрачена! Чим більше я намагаюся не думати про тебе, тим більше роз ’ ятрюю рану мого серця. Проклята фантазія, котра, мов цвях, вбилася мені в душу. Звідки це бажання, коли з твого боку я бачу тільки насміхи, коли сильний голос обов ’ язку кличе мене в інший бік? Чого ти хочеш від мене, тінь зваблива, ілюзіє сновидна? Адже тепер мені не можна прагнути твого кохання, не можна думати про тебе. Адже кохання, надія, щастя чекають на мене в іншому місці, і я добре знаю, що з тобою не знайшов би ані кохання, ані щастя. Чому ж свердлиш мій мозок, маро сновидна?» (З листа І.Франка до Юзефи Дзвонковської, кінець 1883 р.).

ІУ( )

«.. .любов? Хіба ж вона дається знанням? Хіба вона не так, як той дух, що віє, куди хоче? Хіба ж вона ... не виростає з тихої симпатії, з уподобання частіше навіть, ніж з рівності думок і переконань? Знання, взаємне поважання, схожість думок і переконань дають їй тривку і здорову підставу, дають їй поле для розвитку і зросту.

...Я, звісно, бажав би бачити в Вас помічницю і товаришку в моїх ... працях літературних...» (3 листа І.Франка до О.Хоружинської від 4 вересня 1885 р.).