2. Розумовий розвиток у ранньому віці

Особливості та рівень розвитку дитини визначають умови її життя, виховання, навчання насамперед у родині, бо саме мама і тато є першими вихователями маленької людини. Сучасне життя зумовлює великі відмінності в тому, як зростають діти в різних сім’ях, яких знань та вмінь вони набувають в процесі виховання та навчання [9, с. 11].

У ранньому віці розвиваються такі психічні функції – мовлення, сприйняття, мислення, пам’ять, увага. Раннє дитинство цікаве тим ще тим, що серед усіх цих взаємопов’язаних функцій домінує сприйняття. Домінування сприйняття означає залежність від нього інших психічних процесів [25, с. 190]. За визначенням Л.Д. Столяренко, сприйняття – це віддзеркалення предметів, явищ, процесів і сукупності їх властивостей в їх цілісності при безпосередній дії цих предметів і явищ у результаті усвідомлення їх розпізнавальних ознак. На відміну від сприйняття, відчуття дозволяє відображати лише окремі властивості предметів і явищ [16, с.57]. Хоча вже немовля у зв’язку з хапанням і маніпулюванням оволодіває зоровими діями, які дають йому можливість визначити деякі властивості предметів і регулювати поведінку, сприйняття на початку раннього дитинства ще вкрай недосконале [11, с. 137]. Зорові дії, за допомогою яких дитина сприймає предмети, спрямовані на їх форму і величину. Для впізнавання предметів колір ще не має ніякого значення, однак це не означає, що дитина їх не розрізняє. Просто колір ще не став для неї ознакою, яка характеризує предмет. Для того щоб сприймання стало більш повним і всебічним, у дитини повинні сформуватися нові перцептивні дії. Це можливо у зв’язку з оволодінням предметною діяльністю, особливо співвідносними та знаряддєвими діями [13, с. 36].

Ми можемо упевнено говорити, що дитина, наслідуючи дорослого, запам’ятовує готовий порядок виконання дії (наприклад, розбирання і складання пірамідок) і повторює його, але не враховуючи та не звертаючи свою увагу на властивості предметів (величини кілець). Намагаючись дістати віддалений предмет за допомогою палиці, дитина може взяти занадто коротку палицю і, переконавшись, що вона не годиться, замінити її більш довгою, співвідносячи таким чином віддаленість предмета з довжиною знаряддя. Формується новий тип дії сприйняття – зорове співвідношення властивостей предметів. Властивість одного предмета перетворюється для дитини на зразок, мірку, за допомогою якої вона вимірює властивості інших предметів. Величина одного кільця пірамідки стає міркою для інших кілець, довжина палиці - міркою для відстані [11, с. 138].

Перцептивні дії (розпізнавання предмета за його ознаками, віднесення до групи схожих тощо) формуються в контексті певної практичної діяльності дитини, а отже без практичної діяльності перцептивні дії формуються погано або взагалі не відбувається їхнє формування. Поступово з практичних дій у дітей раннього віку виділяється момент орієнтування у предметах [16, c. 27]. Спочатку зовнішні орієнтувальні дії мають яскраво виражений практичний розгорнутий характер. Співвідносячи певні предмети чи їх частини, дитина прикладає або накладає їх один на один. Поступово зорове сприймання починає передувати безпосередньому виконанню практичних дій на основі набутого аналогічного досвіду. І вже до трьох років дитина може роздивлятися, перелічувати знайомі їй зображені предмети, не торкаючись пальчиком, вислухавши вказівку дорослого, й після цього лише діяти; слухати казки, віршики, оповідання. Тепер вона здатна не тільки дивитися, а й бачити, не тільки слухати, а й чути [9, с. 13].

Оволодіння новими діями сприйняття виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Він підбирає потрібні предмети і виконує дію відразу правильно. Причому спочатку діти починають виконувати вибір за формою, потім за величиною, потім за кольором, тобто все відбувається поступово. Це означає, що нові дії сприймання формуються раніше для тих властивостей, від яких залежить можливість виконання практичних дій з предметами, а потім вже переносяться і на інші властивості[11, с. 139-141].

Відсутність у мові малюка слів, які позначають властивості предметів, не є насторожуючим фактором тому, що більшість слів, які засвоюють діти до 3-річного віку, означають предмети і дії, а слова, які позначають властивості предметів у мові дітей починають з’являтися значно пізніше. Назвами кольорів і форм діти оволодівають з великими труднощами, тому потрібно прилучати дитину до наполегливого навчання [17, c. 67]. Тривалий час більшість психологів вважали, що дитина до 3-х років узагалі не розрізняє кольорів. Психологічною причиною є те, що слово як назва предмета виражає насамперед його функцію, а призначення залишається незмінним при зміні зовнішніх властивостей предмета. Тому ми повинні розуміти, що лопатка для дитини раннього віку завжди є лопаткою (нею можна копати пісок), незалежно від її кольору, довжини ручки, форми тощо. Для того щоб дитина почала сприйняти „червоний” колір, потрібно навчитися її об’єднувати багато предметів за ознакою, яка в більшості випадків не має жодного значення для використання у грі, побуті. Подолати цю суперечність дитині важко. Сприятливі умови для цього створюються на 4-5-му роках життя, але не потрібно забувати, що без допомоги дорослого це може стати значно пізніше [18, с. 54].

Поряд із зоровим сприйманням у ранньому дитинстві інтенсивно розвивається і слухове сприйняття. Основна діяльність дітей раннього віку, пов’язана зі сприйняттям звуків, – мовленнєве спілкування. Як правило, до кінця другого року життя діти вже сприймають всі звуки рідної мови, проте уточнення фонематичного слуху відбувається і в наступні роки [11, с. 143].

В період від 2-х років виникають оцінні дії – сприймання. Властивості одного певного предмета стають еталоном, зразком, міркою, з допомогою яких вимірюються, оцінюються властивості інших предметів[8 c. 29].

Також у період раннього віку в процес активного сприйняття включається пам’ять, але вже на початку другого року життя дитини пам’ять відділяється з процесу сприймання, зароджується здатність відтворювати об’єкти за його відсутності, продовжується проміжок між запам’ятовуванням і упізнаванням ( на 2 р. життя дитина упізнає знайоме обличчя після перерви 1,5-2 міс., а на 3 р. – об’єкти, які сприймала рік тому [23 с. 24].

Мовлення вносить значні зміни в процеси пам’яті, допомагає міцніше їх закріплювати й оперативніше відтворювати. На третьому році життя на основі сприймання та практичних дій з предметами формується уявлення пам’яті . На порозі раннього дитинства у дитини вперше з’являються дії, які можна вважати проявом мислення. [11, с. 143]. Ми звертаємо увагу на те, що відбувається перехід від використання готових зв’язків, показаних дорослими, до їх встановлення – це є важлива ступінь у розвитку дитячого мислення .

В зв’язку з цим є актуальною думка Л.С. Виготського, який зазначав, що будь-яка вища психічна функція з’являється на сцені  двічі: перший раз як діяльність колективна, соціальна діяльність, тобто  функція інтерпсихічна, другий раз як діяльність індивідуальна, як внутрішній спосіб мислення дитини, як функція інтрапсихічна [3, c. 72].

Мислення в період раннього дитинства у дітей прийнято називати наочно-дійовим. Як ми бачимо з самої назви, воно ґрунтується на сприйнятті і діях, здійснюваних дитиною і хоча приблизно у дворічному віці у дитини проявляється внутрішній план дій, протягом усього раннього дитинства важливою основою і джерелом інтелектуального розвитку є саме предметна діяльність. У розвитку мислення дітей раннього віку важливу роль відіграє формування узагальнень – мисленого об’єднання предметів або дій, наділених спільними істотними ознаками [13, с.30]. Ми прислухаємося до думки Л.С. Виготський : „Мислити для дитини раннього віку – означає розбиратися в поданих ефективно забарвлених зв’язках і виконувати власні, відповідні дії в певній ситуації” [2, с. 316].

Першими носіями узагальнення саме в ранньому віці стають предмети. Засвоївши спосіб дії за допомогою того чи іншого знаряддя (палиці, ложки, олівець), дитина намагається використовувати це знаряддя в різноманітних ситуаціях, виділяє його узагальнене значення для вирішення певного роду завдань. З іншого боку, в знарядді виділяються ті ознаки, які важливі для його вживання, інші відступають на задній план. Навчившись наближати до себе предмети за допомогою палиці, дитина користується потім для цієї ж мети будь-яким подовженим предметом (лінійкою, парасолькою, ложкою). Все це змінює значення засвоюваних дитиною слів. Вони починають все більш узагальнено відображати функцію предмета. У дітей раннього віку назва предмета іноді дуже міцно зв’язується з його функцією [11, с. 146]. З відокремленням дії від предмета та розвитком мовлення пов’язане одне з основних досягнень раннього віку – зародження знакової функції мислення. Виникнення такої функції свідчить про перехід до нового характерного для дитини типу пізнання, опосередкованого знаковими системами. Керівництво розвитком знакової функції стає важливою стороною формування пізнавальної сфери дитини третього року життя. Зародження знакової функції є зародженням уяви, яка в ранньому віці має відтворювальний характер і є виразно емоційною та має важливе значення в подальшому розвитку дитини.

У ранньому віці також спостерігаються елементарні форми уяви, такі як передбачення, але творчої уяви діти ще не мають. Переживання з приводу уявленого у дітей раннього віку надзвичайно яскраві, й дуже часто дитина не може відрізнити уявне від реального [13, с.36]. Маленька дитина ще не здатна щось вигадати або сказати неправду, тільки до кінця раннього дитинства у неї з’являється можливість говорити те, що є не насправді. Також в цей віковий період дитина не вміє приховувати свої симпатій і антипатій до інших людей або до будь-чого [8, с. 9].

Виходячи з вище сказаного, ми можемо дати такі методичні рекомендації батькам :

– спостерігати за активністю дитини з метою удосконалення її рухливості;

– аналізувати різні форми занять дитини та формулювати рекомендації щодо вдосконалення корекційних методик, якщо для цього є необхідність;

– добирати спеціальну методику виховання дитини з урахуванням типу її психічного розвитку та сензитивності впливу;

– готувати дидактичний матеріал, творчо підходити до формування мотивів, перших уявлень про себе, які впливають на розумовий розвиток дитини раннього віку.

Отже, вже в ранньому дитинстві починають формуватися розумовий розвиток. Закладаються основи розумових дій, які в подальшому розвитку дитини покращуються і розвиваються до належного рівня.