2.2. Усна частина іспиту

Усна частина іспиту передбачає відповідь студента на 2 теоретичні питання.

Відповідаючи на питання з теоретичних аспектів дисципліни, студент повинен повністю розкрити його зміст, продемонструвати своє вміння визначати, систематизувати та аналізувати відповідні явища.

3. Зміст лінгвістичної підготовки

3.1. Зміст тестових та практичних завдань (письмова частина)

1. Типи прагматичного контексту.

2. Мовна (комунікативна) ситуація та ії параметри.

3. Мовна та комунікативна особистість.

4. Знання та уявлення як елементи «зміста» свідомісті.

5. Концепт як когнітивна структура.

6. Фрейм та його види.

7. Фреймування та рефреймування.

8. Импліцитний зміст висловлювання. Типи имплікатур.

9. Культура та мова.

10. Мовна і концептуальна картини світу.

11. Функції та мета нац. специфіка невербальної комунікації.

12. Номінативний (пропозіціональний) та комунікативний (інтенціональний) зміст висловлювання.

13. Теорія мовленнєвих актів.

14. Текст та дискурс. Текстово-дискурсивні категорії.

15. Сутність та природа комунікативних девіацій.

16. Типологія комунікативних девіацій.

17. Види референції.

18. Типологія уявлення референта.

19. Засоби непрямого вираження інтенції.

20. Правила транспорту референта.

21. Стратегії та тактики дискурсу.

22. Максима кількості Грайса.

23. Максима якості.

24. Максима релевантності.

25. Максима засобу (манери) мовної поведінки.

3.2. Зміст теоретичних питань (усна частина)

1. Теорія мовленнєвої комунікації як напрям дослідження в мовознавстві. ТМК поряд з іншими дисциплінами, що вивчають мову та мовну поведінку людини. Школи і напрямки у вивченні мовного спілкування.

2. Види спілкування.

3. Лінійні моделі комунікації.

4. Нелінійні моделі комунікації.

5. Поняття «комунікативний контекст». Модель комунікативного контексту (ситуації) Д. Хаймса.

6. Види імпліцитної інформації. Пресупозиція та її типи. Імплікатури дискурсу.

7. Інформаційна та фатична комунікації. Фатичні жанри дискурсу.

8. Мовна особистість та ії рівні.

9. Соціальні (у тому числі гендерні) ролі мовної особистості.

10. Психологічні та комунікативні ролі мовної (комунікативної) особистості.

11. Одиниці комунікації. Теорія мовленнєвих актів (ТМА). Структура МА. Типологія МА. Прямі та непрямі МА. Способи вираження ілокутивної сили в прямому МА. Види непрямих МА. Умови успішності МА.

12. Паралінгвістика. Функції невербальної комунікації. Відмінність вербальної від невербальної комунікації.

13. Основні канали невербальної комунікації. Кінесика. Міміка. Поза. Жести та їх функції. Такесика Національна специфіка невербальної комунікації.

14. Когнітивний підхід до проблем спілкування. Концепт як когнітивна структура. Фрейм та його різновиди.

15. Мовна та концептуальна картина світу. Лінгвокраїнознавча теорія слова.

16. Одиниці, що визначають національну специфіку мовної комунікації : міф, символ, архетип, обряд, ритуал, еталон і стереотип.

17. Поняття прецедентних феноменів і їх типів.

18. Імплікатури дискурсу. Комунікативні девіації.

19. Мовленнєвий жанр як одиниця комунікації. Основні напрямки у вивченні мовних жанрів. Схожість з МА та розбіжність. Поняття первинних та вторинних мовних жанрів.

20. . Стратегія як спосіб прогнозування. Мовленнєві маркери комунікативних стратегій. Типи стратегій. Проблеми планування діалогу.

21. Комункативна тактика. Логічні та психологічні тактики.

22. Основні стратегії ввічливості Д. Ліча. Девіації.

23. Стратегії негативної та позитивної ввічливості П. Браун і С. Левінзона. Лікоущемляючі мовні акти. Девіації.

24. Референціальність дискурсу. Типи та сфери референції. Види референцірованих висловлювань. Правила транспорту референта в дискурсі.

25. Принцип кооперації Г. П. Грайса. Максима кількості. Девіації.

26. Принцип кооперації Г. П. Грайса. Максима якості. Девіації.

27. Принцип кооперації Г. П. Грайса. Максима релевантності. Девіації. Конфлікт максим.

28. Принцип кооперації Г. П. Грайса. Максима засобу. Девіації.

29. Мовленнєва діяльність молодшого школяра.

30. Мовленнєва діяльність підлетка.

31. Мовленнєва діяльність старшокласника