Вовчик – пасажир

Вовк в автобусі усівся,

На сидінні примостився.

Із кишені ручку взяв –

Спинку всю розмалював.

Ще посунувся на крок,

Написав: Тут їхав ВОВК!»

• Чим,ти, вовчику, гордуєш?

• Ти псуєш, а не малюєш!

А ви зустрічали зіпсовані крісла в транспорті? Мабуть, цей вовк там також їхав. Але ж ви зовсім не такі, правда?

Фізкультхвилинка «Веселі пасажири»

1 Діти надягають макети транспорту на шию та «їдуть» по колу і при цьому відтворюють рухи водія, звуки машини.

2Діти поділяються на 2-3 групи з водієм (на шиї макет транспорту чи керма) та пасажирів. Кожен «водій» везе «пасажирів» до свого будиночка ( це може бути стілець). Діти імітують різні рухи, повторюючи їх за вихователем.

Вихователь. А тепер послухайте таку історію.

Якось одна дівчинка їхала з мамою до своєї бабусі. В автобусі було дуже тісно. Маленьку всадовили на сидіння та вона почала вередувати.

• Не хочу тут сидіти, хочу під віконцем!

А під вікном сидів старенький дідусь. Довелося йому встати та поступитися місцем вередливій дівчинці. Сам же він умостився на самому краєчку, бо дівчинка стала на сидінні на коліна, крутилася і ледь не забруднила дідусеві брюки. Тут тролейбус загальмував і дівчинка враз опинилася на підлозі.

- І чому ти не трималася та крутилася? – докоряла дитині мама.

Вихователь ставить запитання за текстом.

Як ви вважаєте, які правила поведінки порушила дівчинка?

Чому в транспорті необхідно триматися?

Підсумок заняття:

Як слід поводитися в транспорті? ( у транспорті треба поводитися чемно, бути привітними, не псувати сидіння та одяг інших пасажирів).

Програмовий зміст: дати дітям знання про сім’ю, хто її складає; закріпити знання про обов’язки всіх членів родини; привчати турботливо ставитись до рідних, допомагати їм; виховувати любов і пошану до своєї сім’ї; формувати зв’язне мовлення.

 

Хід заняття 20. Тема. Сім’я. Члени родини. Заняття в дошкільному навчальному закладі. Дитина і навколишній світ. Друга молодша група

Вихователь. Дітки, сьогодні наш казковий потяг повезе нас на чарівну галявину, де росте незвичайне дерево. (Діти уявляють, що сідають у потяг.)

 

Рухлива гра «Потяг»

Діти шикуються одне за одним у колону. За сигналом вихователя йдуть уперед, поступово прискорюючи темп. Під’їжджаючи до умовного місця, переходять на ходьбу. На слово приїхали зупиняються.

Ось ми і приїхали, а ось те дерево, про яке я вам говорила. Це родинне дерево.

Снилось мені ясне сонце, Що в хаті світило, А то лиш моя мама Дивилась так мило. Приснився мені ясний вітрик, Що пестив колосся, А то мені моя мама Гладила волосся.

Снилась мені ягідочка Як мак, солоденька — А то мене цілувала Мама дорогенька.

— Діти, про кого я прочитала віршик? Так, про маму. Про найдорожчу людину у світі. Про маму є багато пісень і віршиків. А знаєте чому? Тому що вона завжди поруч із нами. Вона приголубить і їсти приготує, випере й випрасує одяг, а дівчаткам кіски заплете.

А коли ви захворієте,— мама не спить — вас лікує. Давайте про маму згадаємо віршик.

Хто вас, дітки, міцно любить, Хто ніжненько так голубить І клопочеться всякчас Уночі і вдень про вас? — Мама дорогенька. (Кажуть діти.)

Хто для вас пісні співає, Хто в колисці забавляє, Гарні вам дає ляльки І розказує казки? — Мама золотенька. (Кажуть діти.)

А тоді, мої кохані, Коли ви і неслухняні, Пустотливі і ледачі, Хто над вами гірко плаче? — Матінка рідненька. (Кажуть діти.)

— Ось ви й розказали про одного члена сім’ї. Про кого? Про вашу маму.

(Вихователь пропонує дітям знайти портрет мами на родинному дереві.)

— Дітки, а хто завжди поряд із мамою, хто лагодить світло, забиває цвяхи? (Тато.)

— Так, це тато. Давайте розглянемо малюнки про роботу тата.

 Дидактична гра «Що робить тато»

Діти беруть картинки і розповідають, яку роботу виконує тато.

— А хто знає віршик про татка?

А сьогодні тато вдома, Він одяг костюм новий. Чом він вдома? Річ — відома,— Бо мій тато — вихідний!

Ми гуляли з ним в садочку, Потім їздили на пляж. Гарно як тут на пісочку: — Хочеш — бігай, хочеш — ляж!

Давайте знайдемо тата на родинному дереві.

А ось послухайте, про кого я вам зараз розкажу.

Мій дідусь старенький, Як голуб сивенький, По садочку ходить І мене, малого, Онучка свойого За рученьку водить. По садочку ходить, Яблучка знаходить, Ще й дає горіхи. Мій дідусю милий, Як голубчик сивий, З ним багато втіхи.

Чи є у кого з вас дідусь? Хто хоче про нього розповісти? (Розповіді дітей.) Дідусь — теж член родини, давайте знайдемо його портрет.

А про кого ж ми ще не згадали? (Про бабусю.) Що вона робить? (В’яже шкарпетки, читає казочки, співає колискові.) Дуже добре, якщо бабуся живе коло вас. Вона завжди напече пиріжків і пригостить любих онучат.

Де її портрет? (Діти показують.)

А якщо бабуся живе далеко, то її потрібно провідувати, ось так:

Їде віз з гори в долину До бабусі на гостину, Їде батько і матуся Їде тітка Люся, Їде Юрчик, синочок, Гостей повний візочок, А бабуся старенька, Любим гостям раденька, Любих гостей вітає, Хлібом, медом зустрічає.

Ось яка велика дружна родина: і мама, і тато, і дідусь, і бабуся. А ще в когось є братик чи сестричка. І все це ми називаємо — Сім’я.

 

Підсумок

Вихователь. Кожна сім’я міцна, дружна, гарна, як наше дерево.

Звучить гудок потяга.

— Час вертатися назад. (Повторюється гра «Потяг».)

Тема. Взуття. Заняття в дошкільному навчальному закладі. Дитина і навколишній світ. Друга молодша група

Програмовий зміст: дати узагальнене поняття взуття; ознайомити дітей із видами, назвами взуття залежно від сезону; спонукати імітувати взування; брати участь в іграх; виховувати охайність; формувати уміння берегти взуття.

 

Хід заняття 16. Тема. Взуття. Заняття в дошкільному навчальному закладі. Дитина і навколишній світ. Друга молодша група

Чути стук у двері, з’являється Василько.

Василько. Добридень, дітки.

Вихователь. Чому ти зупинився?

Василько. Звечора поклав кудись чобітки, а вранці не міг їх знайти, босоніж я прийти не міг, тому що холодно.

Вихователь. Діти, навіщо нам потрібні чобітки?

Діти. Щоб не ходити босоніж, щоб не мерзли ніжки, щоб ніжки не були мокрими.

Вихователь. А ви увечері прибираєте чобітки на місце чи робите так, як Василько?

(Діти відповідають.)

Вихователь. Дітки, а ось у віршику так гарно сказано, як слід берегти чобітки.

Братикові чобітки Червоненькі чобітки Обійшли усі стежки. Спить Андрійко, Менший братик, То й вони вже хочуть спати, Я почищу чобітки, Ще й ослінчика знайду, У сухенькому куточку Спочивати покладу.

Вихователь. Ви зрозуміли, як потрібно берегти чобітки? (Необхідно їх спочатку почистити, а потім поставити у сухе місце.) Молодці дітки, тепер і Василько буде знати, як берегти чобітки і куди ставити, щоб уранці їх не шукати.

Вихователь виставляє малюнки із зображенням різного взуття.

Вихователь. Дітки, Василько нас запросив до крамниці. Що ми тут бачимо? (Тут є чобітки (туфлі).)

Вихователь, показуючи на босоніжки, говорить: «А це — босоніжки».

Далі пояснює, чому вони так називаються. «Босоніжки — відкриті майже всі ніжки: лише підошва та вузенькі смужечки».

Вихователь. Дівчатка носять босоніжки, а хлопчики — сандалії. Подивімось зараз на картинки, і ви скажете, яке взуття вам сподобалося.

— Дітки, а можна і чобітки, і туфлі, і сандалії назвати одним словом — взуття.

А як тоді можна назвати крамницю, до якої запросив нас Василько? (Крамниця взуття.)

— А ще скажіть, що ми робимо із взуттям, коли ідемо на вулицю? (Одягаємо взуття.)

Вихователь (виправляє дітей). Одягають одяг, а взуття — взувають.

— Ми з Васильком вирішили подарувати взуття для вашої ляльки, але слід правильно відповісти на мої запитання. Згодні відповідати?

Вихователь (тримає в руках паперове взуття).

— Оленко, що я тримаю? (Туфлі.)

— Якого кольору туфлі? (Синього.)

— Що прикрашає їх? (Маленька зірочка і замочок.)

— Куди можна ходити в них? (На вулицю, в гості, на свято.)

— Як слід берегти туфлі? (Їх потрібно мити, сушити, мастити кремом.)

Відповіді дітей вихователь оцінює, виправляє допущені помилки і доповнює.

 

Фізкультхвилинка

Невеличкі дві хатинки (Діти тупотять на місці.) В них м’які і теплі стінки, По п’ять братиків малих (Показують пальчики.) Прожива в хатинках тих. (Показують на взуття.)

А ось і наша лялька Алла. Вона зібралася на прогулянку. Що ж їй узути, щоб не замерзли ніжки? Підкажіть їй дітки. (Валянки.) Повернулася з прогулянки, зняла валянки. Що їй узути? (Тапочки.) Настала весна, задзюрчали струмочки, багато води на вулиці. Що потрібно взути ляльці? (Гумові чобітки.) Надворі тепло, сухо. Що лялька взула? (Черевички.)

Цілий ранок наша Алла Черевички узувала, А вони противляться — В різні боки дивляться. І простують несміливо Лівий — вправо, Правий — вліво.

Давайте Аллу навчимо правильно взуватися. (Діти удають, що взуваються, нахиляються, взувають черевики, защіпають ґудзики.)

Лялька дякує дітям і запрошує всіх до гри.

 

Гра «Черевички»

А у мене черевики, (діти ходять по колу) Самі чують, де музики, Самі в коло ідуть, (показують на черевики, сваряться пальчиком) Мої ніжки несуть. Черевики-танцюристи, (виконують танцювальні рухи) Чи дасте мені присісти. Через вас, через вас Я танцюю увесь час.

 

Підсумок

Вихователь. Як одним словом можна назвати туфлі, чобітки, сандалії? Я сподіваюся, що ваше взуття буде завжди охайним.