Алгоритм організації і надання медичної допомоги при масових випадках

Гудима А.А.2, Крилюк В.О.3, Кузьмін В.Ю.1

1Кафедра медицини катастроф Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, Київ, Україна

2Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського, Тернопіль, Україна

3ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України», Київ, Україна

 

Масовий випадок – це ситуація, в якій внаслідок хвороби чи дії пошкоджувального чинника постраждали дві особи і більше.

Характерною рисою масового випадку є невідповідність між кількістю постраждалих, які потребують медичної допомоги та наявними силами і засобами служби ЕМД, яка функціонує у повсякденних умовах. Тому першочерговим принципом надання допомоги є організаційний, який полягає в оптимальному залученні наявних сил і засобів і надання поетапної медичної допомоги. При цьому виділяють перший і другий етапи медичної евакуації. На першому етапі працюють виїзні бригади ЕМД та інші сили і засоби Державної служби медицини катастроф. які залучаються відповідно до плану реагування на надзвичайні ситуації. Другий етап організовується у стаціонарах. Пріоритетним є роззосередження постраждалих по лікувальнихустановах. виходячи з їх потужностей щодо надання медичної допомоги постраждалим різної тяжкості. Оптимальним з цією метою є створення у приймальних відділеннях багатопрофільних лікарень відділень екстреної медичної допомоги, призначених для стабілізації життєво-важливих функцій пацієнта, який знаходиться у стані безпосередньої загрози для життя і не може бути відразу доправленим у спеціалізоване відділення.

Основною відмінною особливістю надання допомоги постраждалим і хворим у масовому випадку є необхідність проведення медичного сортування з метою виділення серед них пріоритету в наданні домедичної і медичної допомоги.

Мета дій рятувальних служб у масових випадках – врятувати життя якомога більшій кількості постраждалих на основі спадкоємних принципів надання допомоги рятувальниками МНС (працівниками МВС) і медичними працівниками.

Медичне сортування (triage) – розподіл постраждалих та хворих на групи за однорідними медичними/життєвими ознаками та обсягом необхідної медичної допомоги. Принципи і технологія медичного сортування повинні бути простими, якісними і корисними й відомими усім учасникам рятувальних дій. Вирішальні рішення у медичному сортування залишаються професійною і моральною проблемою медичного працівника.

Дії рятувальників мнс (співробітників мвс), які першими прибули на місце події

Якщо першими прибули на місце події рятувальники МНС (співробітники МВС) після оцінки обстановки і визначення приблизного числа постраждалих здійснюють вступне сортування. Воно полягає у визначенні показників життєдіяльності, які передбачає відповідна сортувальна система, та позначенні постраждалих кольорами.

На практиці рятувальникам МНС (співробітникам МВС) під час проведення вступного сортування необхідно виконати такі дії:

1) У вогнищі ураження наголосити, що допомога прибула, будуть прикладені всі можливості для допомоги кожному постраждалому. Після цього голосно дати команду: «Всі хто може ходити – виходьте». Створити умови для їх виходу, зустрічі і відведення у безпечну зону з подальшим зігріванням, контролем їх стану та психологічною підтримкою. Важливо, що рятувальники МНС (співробітники МВС) набули навичок психологічної підтримки постраждалих в умовах надзвичайної ситуації, оскільки у групі «зелених» значною є вірогідність психічних порушень серед постраждалих.

2) Наступник кроком є обстеження місця пригоди і маркування постраждалих сортувальними браслетами: червоним – усіх, хто говорить, стогне, плаче, кашляє, а також тих, хто непритомний, проте з наявним диханням, яке визначається стандартним прийомом протягом 10 с (забезпечення прохідності, вислуховування дихальних шумів біля зовнішніх дихальних шляхів постраждалого). Постраждалих, які після забезпечення похідності дихальних шляхів, не дихають, не позначають.

3) Якщо дозволяє медико-тактична обстановка, постраждалим червоної групи у вогнищі надається домедична допомога з подальшим винесенням у безпечну зону – пункт збору поранених. Оптимальним для перенесення є застосування довгих транспортувальних дощок, як виключення – нош. Усім без виключення постраждалим червоної групи за можливості передтранспортуванням накладають шийний комірець і закутують у термопокривало (одіяло). При наявності зовнішньої кровотечі її зупиняють або безпосереднім тиском на рану або накладають джгут при травматичній ампутації. Непритомним, крім цього, при перенесенні або розташуванні у положенні на спині закладають ротогорлову трубку. Якщо вогнище безпечне, непритомного постраждалого можна тимчасово можна вкласти у стабільне положення на боці і залишити на місці події.

4) Інших постраждалих виносять в останню чергу без проведення у вогнищі ураження реанімаційних заходів.

У разі неможливості проведення сортування рятувальниками МНС (вогнище небезпечне), евакуюють найбільшу кількість постраждалих, які мають ознаки життя, поза зону небезпеки (пункт збору поранених), в якій відбудеться вступне сортування, надання домедичної допомоги і в подальшому первинне медичне сортування. Розташовувати постраждалих у цій зоні слід таким чином, щоб існував вільний доступ як для сортування, так і надання медичної допомоги (оскільки територія є безпечною), зокрема на відстані приблизно 1,5 метра один від одного. До приїзду медичних працівників рятувальники МНС (співробітники МВС) надають домедичну допомогу «червоним». Іншим постраждалим домедична допомога рятувальники МНС (співробітники МВС) надається у другу чергу.

Для оптимальної взаємодії із медичними працівниками керівник рятувальної операції повинен:

1) у своїй уніформі мати відмітний елемент (оптимально напис на спині «Керівник» і т.п.), яка дозволить лікарю першої бригади ЕМД, яка прибула на місце події, його визначити;

2) несе відповідальність за збереження життя і здоров’я бригад ЕМД від впливу небезпечних чинників події, яка зумовила масовий випадок;

3) визначає зону небезпеки;

4) місце перебування постраждалих, що можуть ходити, і належать до «зеленої» групи;

5) зону для проведення медичного сортування медичними працівниками;

6) зону для розгортання медичного пункту – території для надання медичної допомоги, що, як правило, є місцем згрупування постраждалих з «червоної і «жовтої» груп;

7) місця складування тіл – постраждалих, померлих під час рятувальних дій, і тіл, що ускладнюють їх проведення (решта тіл постраждалих залишаються на місці з метою слідства), та забезпечення відповідного нагляду над загиблими;

8) зону, куди будуть прибувати додаткові карети ЕМД, що має велике організаційне значення для плавного і безперешкодного руху карет швидкої допомоги;

9) посадкового майданчика для вертольота;

10) несе відповідальність за життя і здоров’я постраждалих, крім цього за можливі пошкодження і вторинні травми, що виникли під час їхнього переміщення із зони ураження.