7. Історія формування займенників

Витоки сучасної системи займенників сягають індоєвропейської доби. З того часу частина іменників злилася з прикметниками, прислівниками, сполучниками і частками. Вказівні займенники, що вживалися при коротких прикметниках у постпозиції, зрослися з ними і започаткували особливий граматико-семантичний і словотвірний тип повних прикметників, який у сучасній українській мові витіснив короткі прикметники. Займенники, що функціонують у сучасній українській мові, зберігши індоєвропейські та праслов’янські елементи, зазнали значних змін. Найголовніші з них такі:

1. У праслов’янській мові було три варіанти займенника я: найдавніший язъ, аз і новіший я. Найновіший займенник я майже в усіх слов’янських мовах, крім болгарської і македонської, замінив собою форму язъ. У давньоруській мові XI-XII ст. старослов’янська форма язъ найчастіше вживалася в текстах релігійного змісту, а форма я була провідною в живій мові східних слов’ян. У сучасній українській мові вона залишилася єдиною формою займенника 1-ї особи однини.

У неслов’янських мовах є споріднені форми (лит. аš, давньопрус. as, вірм. еs, лат. еgо, давньоінд. аham,
авест. azem, давньоперс. аdam), отже, за походженням це індоєвропейський займенник. Основа займенника я в називному відмінку і основи відповідних словоформ у непрямих відмінках (мене, мені, мною, на мені) є суплетивними, що пояснюється втратою звука [м] і збереженням звука [а]
у формі називного відмінка займенника я, а в непрямих відмінках – втратою звука [а] і збереженням звука [м]
(пор.: давньоінд. аham, авест. azem, давньоперс. аdam).

2. Дуже давній займенник ти. Він нині вживається в усіх слов’янських мовах (рос. ты, білор. ты, болг. ти, макед. ти, словен. ti, словац., чес., польс. ty, серб. ти). У неслов’янських мовах споріднені форми (лит. tu, лат. tu, вірм. du, давньопрус. tu, давньоперс. tuvam, авест. tvem, давньоінд. tvam, tuvam), отже, за походженням це індоєвропейський займенник. Його форми давньоперської (tuvam), давньоіндійської (tvam) та авестійської мов (tvem) дають матеріал для пояснення звукових змін у структурі основ присвійного займенника твій (твоя, твоє, твої).

Отже, займенник як клас слів протиставляється іменникові, прикметникові, числівникові і прислівникові специфічним виявом морфологічних категорій роду, числа і відмінка; наявністю розірваних словоформ; наявністю розчленованих і нерозчленованих (синкретичних) грамем у категоріях істоти/неістоти, роду, числа; симбіозом відмінкових грамем іменникового, прикметникового і займенникового типу в словозмінній парадигмі; здатністю самостійно утворювати завершені однослівні і багатослівні речення; сполучувальною функцією в складнопідрядних реченнях; нерозгалуженою системою суфіксів; своєрідністю розрядів.

17