16. Бесіда, особливості її використання на уроках природознав.Бесіда як метод навчання це цілеспрямований діалог вчителя і учнів, що підпорядковується спрямованій меті. Особливості бесіди: матеріал дається частково і тому увага учнів постійно переключається. Це дає змогу учителю одержувати зворотну інф-ю. Правильне поставлене запитання вимагає, щоб учні давали правильну розгорнуту відповідь. Значення бесіди: підводить учнів до вивченого матеріалу. Вчить учнів самостійно робити висновки на основі спостережень і власного досвіду. Дає змогу проводити систематичний повтор та закріплення пройденого матеріалу. Активізує навч.діяльність учнів. Допомагає здійснити диференційний підхід. Дає змогу поставити і розв’язати проблемне питання. Недоліки: правильне запитання потребує розгорнутої відповіді. Якщо ж її немає – не формуються предметні знання. Класифікації: за характером або за дидактичною метою (вступна – готує учнів до сприймання нового матеріалу; роз’яснювальна – проводиться у колі вивч нового матер і підводить учнів до висновків; контролююча – дає змогу контролювати як іде засвоєння нового матер; заключна – систематизує знання учнів). За характером пізнав діяльності:репродуктивна – система запитань, що спонукає на відтворення засвоєних знань, а також інф-ю з підручника, досвіду. Евристична – метод орг.-ї творчої діял-ті школярів. Викор. на етапі засвоєння нових знань. За способом мислення: індуктивна – вчитель ставить перед учнями частково питання. Будується принципом від часткового до загального. Дедуктивна – спирається на існуючі в учнів знання. В процесі дають заг.визначення, які повинні бути обдумані на основі опірних знань, а потім з них відокремлюють часткові. Викор.на підсумкових уроках. Підготовка вчителя до бесіди: прочитати текст, намітити місце і хар-р, продумати на що бесіда буде спиратися, приготувати наочність, продумати запитання, записати їх та відповіді на них у конспект, в ході підготовки передбачати які знання учні одержать у ході бесіди. Вимоги до запитання: точне і чітке, без зайвих слів, не повинне вимагати короткої відповіді,стилістично-грамотне, ставиться до всього класу, відповідає один учень. Вдало побудована Б.спонукає учнів до висловлення власних міркувань, оціночних суджень.. Основним інструментом у Б. є запитання. Від них залежить успіх Б.

14. В.О.Сухомлинський про роль природи в розвитку особистості дитини.

Спілкування з природою здавна вважалося важл. засобом вих-ня. Про вплив природи на розум. розвиток дитини, на формування моральних та естет. якостей особистості писали видатні педагоги минулого. Сухомл. розглядає природу як об'єкт пізнання, сферу активної діяльності, частку буття дітей, їх взаємовідносин, всього устрою дит. життя. Сухомл. прийшов до висновку, що природа сама по собі не виховує, що виховує лише активна взаємодія людини з природою. Оволодіння еколог. знаннями – важл. ланцюг у процесі навчання і вих-ня дітей. В.Сухомл. наголошував, що процес пізнання навкол. дійсності є незамінним емоц. стимулом думки. Результатом еколог. вих-ня мають стати розвинене емоц. сприймання, бажання активно включитись у роботу з охорони й захисту об'єктів природи. Завдання учителя - сформувати мислення та екол. культуру кожного учня, навчити молоде покоління жити за законами природи; домогтися, щоб почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, турбота про збереження природи стали рисами хар-ру кожної дитини. Поч. школа відкриває неабиякі можливості для цього, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для екол. вих-ня. У процесі залучення дітей до природи можна умовно виділити три етапи. На І - вчимо їх бачити й розуміти красу навкол. світу. Мета ІІ-го - сформувати в мол. школярів потребу не лише споглядати, а й бережливо ставитись до природи, охороняти і збагачувати її. Етичним центром ІІІ етапу є не природа сама собою, а людина-вихованець, яка через спілкування з нею виховує в собі кращі моральні якості. Сприймання, осмислення природи - це основа виховання, де важливу роль відіграють подорожі, екскурсії і походи, спостереження й аналіз явищ природи. Методика екол. освіти і вих-ня повинна ґрунтуватися на поєднанні емоційного та інтелект. сприйняття природи з практичною природоох. діяльністю школярів. Турботливе ставлення до природи формується лише в тому разі, коли дитина покращує навк. середовище посильною працею.

Погляди В.О.Сухомл. є основою для побудови с-ми екол. вих-ня на суч. етапі. Головне завдання поч. школи в галузі екол. вих-ня полягає в тому, щоб сформувати гармонійно розвинену, духовно багату, здатну на глибокі почуття і переживання особистість, творця прекрасного і доброго.

13. Виховання в молодших школярів бережливого відношення до природи.

Турботливе ставлення до природи формується лише в тому разі, коли дитина покращує навколишнє середовище своєю посильною працею. Предметно-перетворювальна діяльність школярів, спрямована на збереження природного середовища і є одним з елементів формування їх екологічної активності. Школярі у процесі трудової діяльності доповнюють і поглиблюють набуті знання, у них виробляються практичні вміння і навички, необхідні для правильного використання і примноження природних багатств, формуються якості активного творця, а не споживача і руйнівників. Необхідно, щоб уже молодші школярі усвідомили суспільну значущість своєї природоохоронної діяльності: їхня праця корисна для природи, а отже і для суспільства. Найбільше задоволення приносить школярам творча праця, тому так необхідно у труд. Діяльність включати елементи дослідництва. Завдання вчителя- виховання бережливого ставлення до тварин, з перших років навчання слід привчати дітей др. Думки, що в природі всі види рослин і тварин взаємопов’язані , що всі вони відіграють певну роль, а значення їх для людини може змінюватись залежно від умов.