31 Визначення потреби в оборотних активах підприємства.

При визначенні потреби в оборотних активах підприємства застосовують метод прямого рахунку, аналітичний і економічний методи.

Метод прямого рахунку передбачає обґрунтування розрахунків по кожному елементу оборотних активів з урахуванням всіх змін в умовах діяльності підприємства. Цей метод дозволяє найбільш точно визначити потребу підприємства в оборотних активах. Він використовується при створенні нового підприємства і при періодичному уточненні потреби в оборотних активах діючого підприємства. Його недоліком є висока трудомісткість, перевагою – точність.

Аналітичним методом потреба в оборотних активах визначається з обліком середніх фактичних залишків нормованих оборотних активів по їхньому загальному обсягу без визначення окремих нормативів у базовому періоді й факторів, що впливають на цю величину.

Визначення нормативу проводиться в наступному порядку:

– аналізуються всі фактичні залишки нормованих оборотних активів з метою виявлення зайвих, непотрібних і неліквідних товарно-матеріальних цінностей;

– аналізуються всі стадії незавершеного виробництва;

– аналізуються причини нагромадження готової продукції на складі;

– аналізуються всі фактори, що вплинули на величину потреби в оборотних активах, і дається кількісна оцінка цим факторам.

Економічний метод або метод коефіцієнтів застосовується для коректування нормативу оборотних активів, розрахованого методом прямого рахунку у зв’язку зі змінами виробничої програми й швидкості оборотності оборотних активів. Особливість визначення потреби в оборотних активах економічним методом полягає в тому, що обчислений методом прямого рахунку норматив на поточний рік ділиться на дві частини.

32 Назвіть і охарактеризуйте розділи фінансового плану.

Фінансовий план є ключовим розділом усього плану підприємства, адже він, по-перше, узагальнює результати всіх попередніх його розділів, зводячи їх в одне ціле шляхом подання у вартісному виразі, і дозволяє судити про те, наскільки план узагалі прийнятний з економічного погляду; по-друге, обґрунтовує загальні потреби бізнесу в інвестиціях; по-третє, складається для управління поточною та стратегічною діяльністю підприємства.

Для внутрішнього середовища підприємства фінансове планування є важливим, оскільки:

• втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;

• установлює стандарти для організації фінансової інформації;

• визначає прийнятні межі витрат, необхідних для реалізації плану підприємства;

• у частині оперативного фінансового планування дає цінну інформацію для розробки і коригування стратегії підприємства.

Велике значення має фінансове планування і для контактів із зовнішнім середовищем: постачальниками, споживачами, дистриб’юторами, кредиторами, інвесторами. Від їхньої довіри залежать вартість активів підприємства і можливості його ефективного господарювання. Тому фінансовий план має бути добре обґрунтований.

Фінансовий план включає такі складові: план обсягів реалізації продукції; план доходів і витрат (прибутків і збитків); план руху грошових коштів (бюджет руху готівки); плановий баланс активів та пасивів підприємства; розрахунок точки беззбитковості; письмовий виклад результатів фінансового планування.

Фінансовий план тісно пов’язаний з іншими розділами плану підприємства. Так, плани реалізації продукції, одержання прибутку, формування та використання валового доходу, руху готівки складають на основі балансів продукції рослинництва, тваринництва і промислових виробництв, плану витрат і собівартості продукції. Визначаючи потребу в оборотних засобах, використовують, окрім того, дані виробничої програми підприємства.