Національний університет

«Києво-Могилянська академія»

Факультет соціальних наук та соціальних технологій

Кафедра політології

 

 

Гуманітарний практикум

з навчальної дисципліни “Політологія”

Дж.Локк «Два трактати про правління»

 

 

Виконала:  студентка 2 гр., 1-го року навчання,

відділення “Соціологія”

Прасолова Вероніка Сергіївна

 

Перевірила: к.політ.н. Зубрицька Л. 

Київ 2015

Зміст

1. Автор

1.1. Роки життя.

1.2. Основні періоди творчої діяльності.

1.3. Основні твори.

1.4. Представник напрямку, школи, течії.

1.5. Послідовники, опоненти.

1.6. Основні події соціально-політичного та культурного життя суспільства

2. Характеристика твору

2.1. Структура твору.

2.2. Стиль викладення.

3. Характеристика поглядів у творі

3.1. Основоположні поняття (категорії) у творі

3.2 Ідеологеми твору

3.3 Соціальна онтологія твору

3.4 Антиномії у творі

4. Список використаних джерел

1. Автор

1.1 Джон Локк ( 29 серпня 1632р. – 28 жовтня 1704р.) – англійський філософ, є одним з видатних представників анлійського емпіризму та Просвітництва. Самостійно вивчів природознавство, медицину, нову філософію ( Бекона, Декарта тощо ), паралельно працював викладачем грецької мови і літератури. Важливим моментом біографії є той факт, що згодом Локк став вихователем сина, а опісля і внука відомого політичного діяча графа Шефстбері, що політизувало його життя, дислокації, політичні погляди, діяльність та вплинуло також на характер наукового доробку.

Зміст

1.2 Життя та творчість Дж.Локка, можна поділити на декілька основних етапів, які здебільше залежили від політичної ситуації та громадсько-політичних процесів того періоду::

Перший етап охоплює відрзок біографії від народження і до отримання ступені магістра у 1658 році і характеризується вступом до престижної Вестмінстерької школи у Лондоні, згодом до аристократичного коледжу Крайст Черч в Оксфорді і, власне, початком навчання на т.зв. магістратурі;

Другий етап хронологічно відображає період з 1658 і до 1672 року, коли граф Шефтсбері, вихователем сина і онука якого і був Локк, став Лорд-канцлером Англії, що змусило Локка подорожувати Францією і загалом справило істотний вплив на його політичні погляди, проте до того Локк встигнув отримати ступінь бакалавра медицини і стати професором та викладачем грецької риторики;

Третій етап можна детермінувати як завершальний і кульмінаційний водночас, адже прийшов кінець політичним поневірянням орд-канцлеа і, відповідно, Локка, який нарешті отримав змогу повернутись на батьківщину, але й саме у цей період остаточно сформувалась ідеологія, політичний світогляд, теорії пізнання та теорія цін філософа, сумісно з урядом була розгорнута широка наукова та літературна діяльність.

1.3 Творчий доробок Джона Локка складається з фундаментальних праць в тому числі тих, які внесли певні інновації до сприйняття держави, влади та її розподілу, але загалом серед його праць потрібно виділити наступні: «Розвідка про людське розуміння» (1690); «Два трактати про правління» (1690), «Думки про виховання» (1693), «Розумність християнства» (1695), «Роздуми про славетну революцію 1688 року», «Деякі міркування про наслідки зниження відсотка і підвищення вартості грошей» ( 1691) та «Досвід про закони природи» (написаний у 1663, проте за життя Локка не був виданий, і вперше вийшов друком лише у 1954 ).

Першими результатами роботи Джона Локка були «Розвідка про людське розуміння», «Два трактати о правлінні» та «Думки про виховання», але оскільки у теперішньому часі з науково-літературним доробком Локка асоціюють саме останні дві праці з перерахованих, збільшується необхідність розкрити поняття саме цих елементів його творості. Перщ за все, у творі «Думки про виховання» Локк звертає увагу на такі аспекти формування людської особистості та поведніки, як відсутність абсолютних чи то апріорних ідей чи характеристик, як до нього стверджував Кант, і зазначає, що 9/10 людей формуються завдяки вихованню. Згідно з цими поглядами, він розробив систему виховання джентльмена, основними складовими якого вважав прагматизм та раціоналізм. А до найбільш важливих завдань виховання Локк прираховував розвиток волі, моральну дисципліну і, відповідно, вироблення характеру.

Щодо «Розвідки про людське розуміння», то тут він визнає певні засади Декартівського раціоналізму, а саме ті положення, що стосуються того, що мислення починається від суб’єкту, але водночас він категорично не погоджується з тим, що реальність складається із окремих реальностей сую’єктів. Як вже було зазначено під час розкриття значення його концепції виховання, у вродженні ( себто апріорні ) знання він не вірить. Вплив емпіричної школи також ми можемо спостерігати у його висновках стосовно ідей і пізнання, адже ідеї він розподіляє на прості ( сенсації та рефлексії ) та складні ідеї, які складаються з простих через їх абстрагування, поєднання чи порівняння, і які також натомість поділяються на підтипи ( субстанції, другорядні якості, першорядні якості, які на відміну від другорядних, знаходяться безпосередньо в речах, співвідношення, модуси ). Самі типи пізнання Локк розподіляє на такі три елементи, як інтуїтивні ( ті, що не потребують доведення ), демонстративне та сенситивне.

Ще одна значна праця філософа, «Досвід про закони природи» ( 1663, але 1954 ), стає вказівником теоритичних джерел ідей Локка стосовно природнього права та природнього закону і взаємозв’язку з ідеями Аристотеля та філософії стоїцизму загалом.

1.4 Разом з Френсісом Беконом, Томасом Гоббсом, Етьєном Кондільяком Джон Локк став одним з видатних філософів, які займались розробкою ідей матеріалістичного емпіризму, системи філософських, соціально-політичних та економічних поглядів, яка включала в себе окрім емпіризму також ідеї Просвітництва, школу суспільної угоди, концепцію «уряду за згоди підданих», судження про стан природи і необхідність чи марність її збереження, також ввів у філософію поняття «табула раса», що значить «чиста дошка» і ще раз підкреслює позицію автора стосовно відсутністю вроджених ( апріорних ) ідей, поставивши розум на перше місце у пізнанні, паралельно надаючи чуттєвому досвіду питомої ваги, обгрунтовуючи це ідеями класичного емпіризму. Також у своїй творчості приділив увагу таким аспектам уваги як право життя та співвідношенні понять свободи і власності.

1.5 Теорія та філософія Джона Локка ( як, втім, і числених його однодумців ) мали як багато послідовників, так і попередників, які працювали і розвивали філософську думку як в науковій сфері, так і в економічно-політичній. Був одним з основоположників емпірико-сенсуаілістичної теорії пізнання, в межах якої він розкривав ідеї простих та складних думок і на основі якої обгрунтовував своє заперечення абсолютності ( чи то апріорності ) ідей, думок чи суджень. Локк став одним із фундаментальних «будівників» теорії договірної концепції держави, разом з Гоббсом перебуваючи на позициії теорії суспільного договору у процесі сприйнятті держави. Паралельно розвивав освітньо-педагогічні свої ідеї, які зазнали вжитку у багатьох педагогічних практиках наступних поколінь та стали теоритичною основою створення моделі виховання як такого, але і поєднання фізичного і розумового розвитку у вихованні джентельменів як його обов’язкової складової.

Перш ніж перейти до аналізу вкладу Джона Локка у політичні теоритичні парадигми та сприйняття грошей, понять вартості, ціни та попиту, слід зазначити, що окрім вже згаданого Томаса Гоббса, Аристотеля та таких титанів філософії – Платона та Декарта, на ідеологію, світогляд та політичні погляди загалом вплинули також С.Резерфорд, Г.Гроцій ( з його працею «Право війни та миру»), Т.Аквінський ( вплив якого ми бачимо у міркуваннях Локка щодо сприйнятті пізнання та ,попри це, спростерігаємо тезис необхідність невтручання держави у справи віри шляхом насадження певної релігійної конфесії) тощо.

Переходячи до його теоретико-політичної спадщини, то тут він вважав, що держава створена для гарантії законів ( миру та безпеки ) природних прав ( свободи, рівності, вланості), звідки випливає його ідеї демократичної революціїї, яка полягала в тому, що повстання народу є провомірним і необхідним у тому разі, якщо держава зазіхає на на природні права, адже він вважав запобігання тиранічній владі чи не найважливішим фактором утримання спокою та стабільності у державі. У цій філософії він теоритично «заручився підтримкою» Гоббса, який також був представником школи сспільного договору та течії емпіризму ( радше матеріального емпіризму ). Загалом, до суб’єктів впливу можна прирахувати І.Канта, Дж.Берклі, юма та Шопенгауера. Також думку Локка продовжив Шарль Монтеск’є, який, продовживши ідеї стосовно розподілення влади на гілки та природнього права та закону, створив цілісну концепцію правової держави.

1.6 Основними подіями соціально-політичного життя суспільства у роки життя та творчості Дж.Локка стали соціальні та політичні трансформації. Спершу він став вихователем сина графа Шефстбері, що вплинуло на його стиль життя та політичні погляди за причини того, що він був змушений часто подорожувати разом із графом і не завжди це відбувалось і сприйтливому політичному контексті. Потім відбулась Славетна революція і зміна короля, що активізувало його наукову та літературну діяльність, адже через спільну підготовку перевороту 1688 року, він був достатньо наближений до Вільгельма Оранського ( майбутнього короля ) і зазнав в тому числі ідейного впливу.