- •1.Загальна характеристика підприємства: поняття, місія , цілі та напрямки діяльності.
- •3.Спільні підприємства у сфері міжнародного бізнесу : мотивація і процедури створення, механізм функціонування.
- •Групи робітників за рівнем кваліфікації, виконувані ними роботи й терміни їхньої підготовки
- •5.Основні засоби підприємства. Сутність, класифікація, структура та вартісна оцінка.
- •6.Аморотизація основних фондів . Норми амортизаційних відрахувань. Загальний порядок нарахування амортизації.
- •7.Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •32. Показники використання осн засоб на підприємстві.
- •8. Обігові кошти підприємства. Поняття. Елементний склад. Нормування.
- •9. Основні показники рівня ефективності використання обігових коштів . Шляхи підвищення ефективності використання обігових коштів .
- •11. Загальна характеристика , чинники формування, та методичні підходи до розрахунку вир потужності п-ва.
- •12.Поняття, змістовна характеристика та окремі види іноваційних процесів . Взаємозвязок між окремими видами інноваційних процесів.
- •13. Продуктивність праці персоналу.Сутність, методи визначення та чинники підвищення.
- •14.Планування продуктивності праці . Факторний метод планування можливого зростання продуктивність праці
- •15. Поняття оплати праці .Основна та додаткова оплата праці. Функціїзаробітної плати.
- •16.Форми і системи оплати праці. Планування фонду оплати праці на підприємстві.
- •1. Почасові:
- •2. Відрядні:
- •17. Мотивація як процес стимулювання людей до ефективної трудової діяльності
- •18 Класифікація витрат
- •19. Зміст і методика обчислення кошторису виробництва. Розрахунки кошторису виробництва за окремими економічними елементами. Калькулювання та його місце в економічних розрахунках.
- •20 Інвестиції: поняття, класифікація, джерела фінансування
- •21 Ціна на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання
- •22 Поняття і визначення рівня конкуреноспроможності продукції вітизняних підриємсв на ринку
- •23 Якість продукції як економічна категорія. Показники і меоди оцінки якості прдукції
- •24 Змістово – типологічна характеристика економічної безпеки підприємства
- •25 Банкруство підприємства як економічне явище. Чинники, що зумовлюють банкрутство фірми
- •26.Санація господарюючих суб’єктів: цілі, механізм, державна політика.
- •27.Економічна й соціальна ефективність стандартизації та сертифікації продукції.
- •28. Джерела формування загальної величини прибутку (доходу) підприємства. Типова схема використання прибутку (доходу) підприємства.
- •29.Система показників ефективності виробництва: узагальнюючі; ефективності використання праці; виробничих фондів і фінансових коштів.
- •30. Рентабельність як відносний показник ефективності діяльності підприємства. Шляхи підвищення рентабельності на підприємстві.
11. Загальна характеристика , чинники формування, та методичні підходи до розрахунку вир потужності п-ва.
Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) - це максимальний обсяг продукції, який може виготовити підприємство (цех, дільниця) протягом року (кварталу, місяця) за допомогою закріплених (наявних у нього) за ним засобів праці (технологічної сукупності машин, устаткування і виробничих площ) відповідно до встановленої спеціалізації, кооперації виробництва та режиму роботи. Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) розраховується, як правило, в натуральних (умовно-натуральних) одиницях, іноді в верстато-годинах і, як виняток, у вартісному виразі.
Виробнича потужність є змінною величиною. Вона формується під впливом багатьох чинників. Головні з них такі:
номенклатура, асортимент і якість продукції;
тривалість виробничого циклу та трудомісткість виготовлення продукції, послуг;
кількість устаткування, стан його фізичного й морального зносу;
режим роботи підприємства та його підрозділів, від якого залежить фонд часу роботи устаткування й використання площ упродовж року;
застосування робочого часу;
якість обслуговування робочих місць тощо.
У
загальному вигляді виробнича
потужність устаткування
виражається
залежністю
,
для багатономенклатурним виробництва:
,
де
-
продуктивність устаткування за одиницю
часу, шт / год;
-
дійсний фонд часу роботи
устаткування в планованому
періоді,
год;
-
трудомісткість деталей, комплектів
виробів, що виготовляються на даному
обладнанні нормо-ч/шт;
m - номенклатура виготовлених об'єктів.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування.
На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.
12.Поняття, змістовна характеристика та окремі види іноваційних процесів . Взаємозвязок між окремими видами інноваційних процесів.
Інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
Результатом інноваційних процесів є новини а запровадження Їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам останього. За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв’язані види
Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо);
економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;
соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров’я людини та охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо;
юридичні – нові і змінні закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій.
За масштабністю і силою впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведення) ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств то глобальнікардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах. Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує відносно тісний взаємозв'язок. Технічні новини зумовлюють передовсім відповідні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств.
Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання — промислового сервісу й відповідних організаційно-економічних форм його здійснення. Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти — інакше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій. Тому треба позитивно оцінювати активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють скорішому переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і схвалення пакета законів і механізмів їхньої практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.
