Тема 1. Сутність і види податків.

1.1. Сутність та інституційне призначення податків.

Історія виникнення податків досить давня. Вважається, що податки виникли разом із утворенням держави. Саме виникнення держави спричинило і появу різних платежів та внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення державою своїх функцій. Спочатку ці внески провадились у натуральній формі, а з розвитком товарно-грошових відносин відбувся поступовий перехід до грошової форми оподаткування. Одночасно із збільшенням обсягів та диференціацією податкових платежів, виникла потреба у їх систематизації, тобто, створенні такого порядку та правил сплати податків, які б оптимізували відношення між Одержувачем податків (держава) та Платниками (юридичні та фізичні особи).

Податкова система в кожній країні є базисом економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної політики.

В цілому, податкова система є дуже складним явищем, яке відображає діалектичне поєднання об’єктивного і суб’єктивного витоків.

Об’єктивний фактор обумовлений об’єктивністю самих податків і виражається в тому, що податкова система має базуватися на певних наукових засадах, які характеризують її внутрішню сутність і суспільне призначення.

Суб’єктивний фактор полягає в тому, що податкова система створюється відповідними державними структурами. Вона відображає розуміння ними ситуації в країні й цілі певних партій суспільних груп, окремих політичних діячів. І тут виникає значна проблема в суспільстві – проблема максимального наближення суб’єктивного бачення до об’єктивних вимог і можливостей. Адже об’єктивність не завжди очевидна, для неозброєного відповідними знаннями суб'єкта вона прихована. Суб’єктивні мотиви майже завжди наяву, їх може бути велике розмаїття. І вони можуть викривляти реальну дійсність через призму корпоративних інтересів.

Проблема поєднання об’єктивних і суб’єктивних факторів у побудові податкової системи остаточно ніколи не може бути вирішена.

По-перше, абсолютна істина повністю практично недоступна, оскільки знання про неї завжди неповні. По-друге, ця істина відносна в історичному плані.

З огляду на це, ідеальна податкова система скоріше є міфом (мрією) ніж реальністю. Навіть, коли уявити, що комусь пощастило її знайти сьогодні, то вже завтра, внаслідок змін у суспільстві, вона матиме певні недоліки. Оскільки розвиток суспільства неможливо зупинити, податкова система має бути мобільною і еластичною, в ній повинні бути закладені адаптивні можливості своєчасного і повного реагування на суспільні зрушення.

Яка ж основна форма розв’язання суперечності між об’єктивними та суб’єктивними факторами в побудові ефективної податкової системи?

Такою формою може служити дотримання певної економічної доктрини, яка покладена в основу діяльності держави на визначеному етапі суспільного розвитку. Саме економічна доктрина повинна бути як відправною точкою, так і орієнтиром податкової політики.

Що таке податкові платежі в сучасних економічних умовах?

За економічним змістом податкові платежі  це фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання функцій державотворення.

У Податковому Кодексі застосовуються 2 терміни, що відображають податкові платежі державі:

*) Податок – характеризують такі ознаки: примусовий характер, безеквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація, однаковий підхід до всіх платників. Встановлюються для утримання державних структур, які забезпечують виконання державних функцій – управління, оборони, реалізації соціальної та економічної політики.

Податок – це обов’язковий платіж, який стягується до бюджетів усіх рівнів з фізичних та юридичних осіб у безспірному порядку (ПДВ, податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб). Іншими словами, податок - це плата суспільства за виконання державою своїх функцій.

*) збір (плата, внесок) - характеризують такі ознаки: цільове призначення таких платежів.

Збором визнається обов’язковий платіж, що справляється з платників зборів за отримання ними певних підприємницьких вигод, а також для відтворення використаних природних ресурсів та ін.

Функції податків.

Сутність податків виявляється в їх функціях.

Слід відзначити, що серед фінансистів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки. Відзначають наступні функції податків: розподільчу, контрольну, стимулюючу, економічну, регулюючу, фіскальну та захисну функції. Але більшість науковців виокремлюють дві головні функції податків, які випливають з функцій фінансів, це – фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податків, оскільки вона визначає їх суспільне призначення.

Її сутність полягає в тому, що саме за допомогою податків і зборів забезпечується наповнення бюджетів усіх рівнів і відповідно джерел доходів держави. Фіскальна функція забезпечує:

• досягнення максимально можливого балансу між доходами та видатками бюджету держави;

• рівномірний розподіл сум податкових надходжень між сферами бюджетної системи;

• досягнення високого рівня соціальної інфраструктури в державі та рівня соціальних гарантій в окремому регіоні;

• забезпечення потреб науки, освіти, охорони здоров’я, оборони та управління;

• стабілізацію регіонального рівня соціального забезпечення громадян та їх соціальних гарантій...

Отже, через фіскальну функцію системи оподаткування задовольняються загальнонаціональні потреби, а за допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються дієві механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних та фізичних осіб. Іншими словами – діяльність регулюючої функції направлена на оптимізацію економічних та соціальних процесів у суспільстві.

Сутність регулюючої функції – полягає у можливості держави через діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання соціально-економічних відносин. А саме за допомогою податкових ставок та податкових пільг держава намагається регулювати:

• процес накопичення капіталу;

• рівень платоспроможності;

• темпи розширеного відтворення;

• захист малозабезпечених верств населення;

• перерозподіл доходів.