Примітки

1. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. О. Рибалкіна, В. Г. Бодрова. – К. : Академвидав, 2004. – 672 с.

Визначення поняття “інтелектуальна власність” наведене у статті 2 (VІІІ) Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 року: Інтелектуальна власність ”включає права, які стосуються: літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності; наукових винаходів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень; захисту проти недобросовісної конкуренції, а також решту прав, які стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній галузях”(Див.: Конвенция, учреждающая Всемирную организацию интеллектуальной собственности. Подписана в Стокгольме 14 июля 1967 года и изменена 2 октября 1979 года // http://www.eurolawco.ru/ipr/law/stockholm.html. )

2. Лазня І.В., Рибалкін В.О. Економічний зміст інтелектуальної власності // Економічна теорія. - 2006. - №4. - С.54 - 61.

3. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. - К.: “Знання”, 2006. - 431 с.; Гриценко А.А. Комплексний аналіз інтелектуальної власності як економіко-правової категорії // Економічна теорія. - 2006. - №4. - С. 108-110.

4. Хаустов В.К. Особливий характер правовідносин у сфері інтелектуальної власності // Економічна теорія. - 2006. - №3. - С.32-42.

3.2.3. Розвиток Елінорою Остром нової інституціональної теорії

Елінорі Остром [1] належить значний внесок у розвиток інституціональної теорії прав власності. Визначальними умовами реалізації прав власності тієї чи іншої людини (відповідно до інтелектуальних здібностей, національної, соціальної приналежності і т.п.) вона вважає наявність правил. Правила – це загальновизнані та захищені настанови, які забороняють або дозволяють певні види дій одного індивіда (або групи людей) при взаємодії їх з іншими людьми або групами. Економічні правила вона вважає безпосередньою передумовою виникнення прав власності.

Остром пропонує власну ієрархічну класифікацію правочинностей власності, яка включає доступ і доход, управління, виключення, відчуження. Особливість запропонованої нею класифікації полягає в тому, що кожна наступна правочинність передбачає здійснення попередньої. Однак класифікація правочинностей залежить від того, за яким принципом будуть класифіковані правила. Класифікація Остром основана на поділі правил, а відповідно, і прав власності на два рівні: правила колективної дії та операціональні правила. Операціональні правила визначають взаємовідносини між людьми з приводу використання того чи іншого рідкісного ресурсу та розподілу доходу, а правила колективної дії визначають порядок змін і застосування операціональних правил.

Остром запропонувала також більш розгорнуту класифікацію правил, яка складається з шести видів ( див. табл. 1).

Таблиця

Класифікація правил [1]

Назва правил	Зміст правил
Позиційні, або посадові	Специфікують набір позицій (посад) і кількість людей на кожній з них.
Правила межі	Визначають процедуру відбору учасників на ці посади та заняття з посади.
Правила охоплення, або сфери впливу	Встановлюють набір результатів, на які можна впливати, та зовнішніх стимулів і витрат, віднесених до кожного з цих результатів.
Правила влади	Визначають набір дій для кожної посади у певній зв’язці.
Правила агрегування	Фіксують функції рішення, що використовуються в межах певного плану дій для досягнення проміжних або кінцевих результатів
Інформаційні правила	Визначають канали комунікації між учасниками, що знаходяться на різних посадах, а також специфікують мову та форму здійснення комунікації

На основі розробленої класифікації правил розподілу результатів використання ресурсів Остром досліджує проблему використання спільної власності (вільний доступ). Система вільного доступу означає, що кожен економічний агент може використати певний ресурс без згоди, попередньої домовленості з іншими агентами, без будь-якої форми санкціонування власних дій. Вона пов’язана з таким використанням ресурсів, коли кожен із суб’єктів, який приймає рішення, привласнює вигоди від використання ресурсів безпосередньо, а тягар витрат унаслідок їх використання, розподіляється між усіма економічними агентами. Режим виключності прав призводить до виникнення різних форм спільної власності, а правила розподілу результатів використання ресурсів визначаються правилами колективної дії. Таким чином Остром пояснює, як спільна власність може ефективно управлятися групами, які її використовують.

Дослідження Остром показали, що багато нічийних ресурсів управляються на диво добре [2]. Їх користувачі встановили розумні правила й змогли без держави забезпечити їх дотримання. Виходить, проблема не в нічийності як такій, а в тому, що такі правила не склалися. Але, раз так, то ще є одне рішення - дозволити людям домовитися, не поспішати приймати закони.