79) Правовий режим небесного простору і космічних тіл

Простір за межами земної атмосфери називають космічним простором.

Основу правового регулювання космічного простору та небесних тіл становлять Договір про космос 1967 р. та Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979 р.

Для космічного права важливим є питання розмежування повітряного простору, що знаходиться над територією держави і щодо якого держава володає повним та виключним суверенітетом, і космічного простору, який вважається загальною спадщиною людства. Щодо останнього діє заборона національного присвоєння.

Дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, здійснюється на благо та в інтересах усіх країн, незалежно від ступеня їх економічного чи наукового розвитку, і є надбанням усього людства. Космічний простір та небесні тіла відкриті для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації на основі рівності й відповідно до міжнародного права при вільному доступі до всіх районів небесних тіл.

Космічний простір є частково демілітаризованим. Згідно з п. 1 ст. 4 Договору про космос, заборонено виведення на орбіту навколо Землі будь-яких об'єктів з ядерною зброєю чи іншими видами зброї масового знищення, а також розміщення такої зброї в космічному просторі іншим чином. Отже, космічний простір є демілітаризованим тільки щодо зброї масового знищення.

Стосовно Місяця та інших небесних тіл, то вони вважаються повністю демілітаризованими й нейтралізованими територіями та використовуються виключно у мирних цілях. Заборонено створення на небесних тілах воєнних баз, споруд і укріплень, випробування будь-яких типів зброї чи проведення воєнних маневрів. Однак не заборонено використання військового персоналу для наукових досліджень чи будь-яких інших мирних цілей.

80) Правовий режим космічних об’єктів та космічних екіпажів

У міжнародному праві відсутнє єдине визначення космічного об’єкта, хоча й визначено його правовий статус. У Договорі про космос 1967 р. та-кими об’єктами вважають не тільки запущені в космічний простір, але й до-ставлені або споруджені на небесному тілі. 

З урахуванням існуючих міжнародних договорів космічний об’єкт можна визначити як штучно створений об’єкт, що виходить самостійно або який ви-водять на навколоземну орбіту або далі в космічний простір, призначений для діяльності в космічному просторі та на небесних тілах. До космічних об’єктів відносять штучні супутники, космічні апарати та їх носії, що пілотуються.

Міжнародне публічне право регулює діяльність космічних об’єктів з моменту їх запуску або з моменту їх створення в космосі або на небесному тілі.

При реалізації міжнародного проекту за участю декількох держав або за участю міжнародної організації міжнародним договором можуть бути врегу-льовані й інші процеси, наприклад пов’язані зі створенням об’єкта або підго-товкою його до запуску. В інших випадках усі питання, пов’язані з космічним об’єктом, знаходяться в компетенції держави. Держави самі встановлюють правовий режим своїх космічних об’єктів у період їх знаходження в космо-сі, включно з можливістю їх відвідання будь-ким. Що ж стосується станцій, установок, обладнання та космічних човнів, що знаходяться на Місяці й інших небесних тілах, то вони відкриті для представників інших держав на основі взаємності. Усі космічні об’єкти підлягають обов’язковій міжнародній реєстрації в Секретаріаті ООН.

Космонавтом є людина, член екіпажа космічного об'єкта під час польоту або працівник, який входить до складу пер­соналу космічної станції на небесному тілі. Міжнародно-правовий статус космонавтів установлений низкою міжна­родних договорів. Усі вони єдині в тому, що космонавти за­лишаються під юрисдикцією держави реєстрації космічного об'єкта¹. І хоча в Договорі про космос 1967 р. всі космонав­ти, незалежно від громадянства, названі «посланцями всьо­го людства», ми маємо тут справу скоріше не з правовою нормою, а з політичною метафорою. Політ у космос не тяг­не для космонавтів зміни громадянства або підданства. Ска­зане не заважає державам встановити особливості застосу­вання національної юрисдикції щодо членів міжнародних екіпажів.

У разі аварії або стихійного лиха, що спіткало косміч­ний об'єкт, змушеної або непередбаченої посадки на тери­торії будь-якої держави, у відкритому морі або в будь-яко­му іншому місці органи влади, що знайшли його, зобов'я­зані негайно вжити всі можливі заходи для рятування екіпажа та надання йому всієї необхідної допомоги². Екі­пажу має бути забезпечена безпека, і його слід негайно по­вернути представникам влади країни, що здійснила запуск³.