Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міжнародне право. Батрименко..docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
184.94 Кб
Скачать

6) Систематизація норм міжнародного права.

Міжнародне право е правовою системою, яка постійно розвивається і де активно здійснюються процеси кодифікації.

Кодифікація - процес систематизації діючих норм, що усуває суперечності, який заповнює прогалини, який заміняє застарілі норми новими.

Кодифікацію сучасного міжнародного права можна визначити як упорядкування існуючих норм міжнародного права, їх систематизацію, удосконалення принципів і норм загального міжнародного права, здійснюваних шляхом:

1) встановлення точного змісту і точного формування чинних принципів і норм міжнародного права;

2) зміни або перегляду застарілих норм;

3) розробки нових принципів і норм з урахуванням науково-технічного прогресу й актуальних потреб міжнародних відносин;

4) закріплення в узгодженому вигляді всіх цих принципів і норм у єдиному міжнародно-правовому акті.

У науці міжнародного права першою спробою держав здійснити розвиток міжнародного права шляхом кодифікаційного акту вважається Віденський конгрес 1815 р.

Кодифікація у міжнародному праві може бути галузевою чи внутрішньогалузевою.На відміну від інкорпорації, кодифікація стає дедалі дієвішим інструментом у міжнародному праві. Найбільш суттєві результати кодифікації досягнуті у сфері прав міжнародних договорів, права міжнародних організацій, права зовнішніх зносин, міжнародного гуманітарного права.

У сучасному міжнародному праві під інкорпорацією розуміють спосіб систематизації чинного міжнародного права шляхом об'єднання у збірнику правових актів у хронологічному, алфавітному або іншому порядку.

Постійна розробка проектів конвенцій з тих питань, які ще не врегульовані міжнародним правом чи недостатньо запроваджуються у практиці окремих держав, свідчить про прогресивний розвиток міжнародного права.

7) Міжнародний договір - основне джерело міжнародного права

Договором називається укладену між державами або іншими суб'єктами міжнародного права угода, призначене для регулювання їх взаємовідносин шляхом створення міжнародно-правових зобов'язань.

Міжнародні угоди регулюють політичні, економічні та культурні відносини між державами. Ці угоди можуть носити різні назви.

В основі визнаного в доктрині міжнародного права визначенні міжнародного договору лежить угода. Воно служить головним методом узгодження воль держав шляхом прийняття рішень і створення норм, покликаних регулювати міжнародні відносини, в яких відсутній наддержавна влада. Тому угода так чи інакше присутній у всіх міжнародно-правових договорах, незважаючи на різні їх найменування і форми. У минулому це могли бути трактати, в даний час це найчастіше - договори, пакти, угоди, конвенції, акти, протоколи, статути і статути.

Конвенціями і пактами називаються угоди, що регулюють відносини між державами зі спеціальних питань, наприклад Конвенція ООН з морського права, Віденська конвенція про дипломатичні зносини, Конвенція про права дитини, Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний Пакт про соціальні та економічні права.

Протоколи, виступаючи в ролі самостійного міжнародного договору, як правило, пов'язані з текстом якого договору. За допомогою протоколу доповнюється, змінюється, конкретизується або розширюється зміст даного договору. Такими є більшість протоколів до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, Протоколи до Женевських конвенцій 1949 Нерідко у назві протоколу підкреслять його факультативний (необов'язковий), характер, що дає право учаснику боку основного договору утриматися (назавжди йди на час) від прийняття юридичних зобов'язань за Протоколом (наприклад, Факультативний протокол до Пакту про громадянські і політичні права, Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок).

Статути і статути - це, як правило, установчі акти міжнародних організацій або органів (статут Міжнародного Суду ООН, Статут ООН, Статут Ради Європи тощо).

Міжнародні договори поділяють за кількістю учасників (двосторонні і багатосторонні); по предмету договору (по різних галузях міжнародного права); за термінами (строкові і безстрокові).