- •1) Поняття і предмет міжнародного права
- •2) Поняття норм міжнародного права, форми та методи їх створення
- •3) Класифікація норм міжнародного права та їх ієрархія
- •4) Поняття і види джерел міжнародного права
- •5) Співвідношення національного та міжнародного права та імплементація норм міжнародного права
- •6) Систематизація норм міжнародного права.
- •7) Міжнародний договір - основне джерело міжнародного права
- •8) Міжнародний звичай як джерело міжнародного права
- •9) Допоміжні джерела міжнародного права
- •10) Поняття, ознаки та загальна характеристика видів суб'єктів міжнародного права
- •11)Держава - основний суб'єкт міжнародного права.
- •12) Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права
- •13) Правосуб'єктність націй і народів
- •14) Поняття і особливості принципів міжнародного права
- •15) Класифікація принципів міжнародного права
- •16) Основні принципи міжнародного права, їх зміст і призначення
- •17) Загальні принципи міжнародного права
- •18) Принципи суверенної рівності держав
- •19) Принцип незастосування сили або погрози силою
- •20) Принципи непорушності та недоторканості кордонів
- •21) Поняття і форми реалізації норм міжнародного права
- •22) Міжнародний конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права
- •23) Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права
- •24) Поняття та ознаки міжнародного правопорушення
- •25) Види міжнародних правопорушень
- •26) Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •27) Види і форми міжнародно-правової відповідальності.
- •28) Реалізація міжнародно-правової відповідальності
- •29) Право міжнародних договорів і основні джерела
- •30) Суб'єкти і об'єкти міжнародних договорів
- •31) Поняття і види міжнародних договорів
- •32) Форма і структура договору
- •33) Стадії укладання міжнародних договорів
- •34) Дійсність і дія міжнародного договору
- •35) Припинення і призупинення дії міжнародного договору
- •36) Поняття і способи тлумачення міжнародного договору
- •37) Реєстрація і опублікування міжнародних договорів
- •38) Застереження до договорів
- •39) Правовий статус і повноваження депозитарія
- •40) Поняття і джерела права міжнародних організацій
- •41) Поняття і класифікація міжнародних організацій
- •42) Членство у міжнародних організаціях.
- •44) Генеральна асамблея оон
- •45) Рада безпеки оон
- •46) Міжнародний суд оон
- •47) Спеціалізовані установи оон
- •48) Поняття, джерела та органи зовнішніх зносин
- •49) Дипломатичні представництва, порядок призначення, склад та функції
- •50) Обов’язки, імунітети, привілеї дипломатичних представництв
- •51) Консульські установи та їх функції
- •52) Консульські привілеї та імунітети
- •53) Поняття прав людини, джерела та міжнародні с тандарти в області прав людини
- •54) Класифікація прав людини
- •55) Поняття і правовий статус населення
- •56) Поняття, порядок набуття, зміни і втрати громадянства
- •57) Правовий статус іноземців
- •58) Види режиму іноземців
- •59) Правовий стасус осіб без громадянств і осіб з подвійним громадянством
- •60) Право притулку і порядок надання притулку
- •61) Правовий статус біженців
- •62) Міжнародне співробітництво в галузі прав і свобод людини: форми і напрямки
- •63) Механізм захисту прав і свобод людини
- •64) Поняття, види і статус території
- •65) Державна територія: поняття, складові і їх статус
- •66) Порядок зміни статусу державної території
- •67) Поняття державного кордону і способи встановлення державних кордонів
- •68) Міжнародні ріки, канали та протоки
- •69) Поняття та джерела морського права
- •70) Внутрішні морські води та їх правовий режим
- •71) Територіальне море та його правовий режим
- •72) Характеристика міжнародних просторів, на яких прибережні держави здійснюють повноваження економічного характеру
- •73) Морські простори, що не підлягають територіальній юрисдикції прибережних держав
- •74) Поняття та джерела права повітряного простору
- •75) Правове регулювання міжнародних польотів над державною територією
- •76) Правове регулювання польотів у міжнародному повітряному просторі
- •77) Комерційні права у міжнародних повітряних сполученнях
- •78) Поняття та джерела космічного права та форми співробітництва держав у космосі
- •79) Правовий режим небесного простору і космічних тіл
- •80) Правовий режим космічних об’єктів та космічних екіпажів
- •81) Поняття та принципи міжнародного економічного права
- •82) Джерела міжнародного економічного права
- •83) Міжнародні економічні організації
- •84) Система і правові інститути міжнародного економічного права
- •85) Поняття та джерела права боротьби зі злочинністю міжнародного характеру.
- •86) Види злочинів міжнародного характеру
- •87) Правова допомога, засоби та методи боротьби з міжнародною злочинністю
- •88) Видача злочинців та сучасні тенденції в боротьбі з міжнародною злочинністю.
- •89) Переговори і консультації при розв’язанні міжнародних спорів
- •90) Добрі послуги і посередництво при вирішенні міжнародних спорів
74) Поняття та джерела права повітряного простору
Міжнародне повітряне право - це галузь міжнародного права, яка охоплює систему норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з приводу використання повітряного простору з метою здійснення міжнародних повітряних сполучень і гарантування їх безпеки.
Сфера дії у просторі цієї галузі права зумовлена фізичними властивостями атмосфери як середовища, в якому можливі польоти штучних об'єктів з використанням їх аеродинамічних властивостей. Постійна практика польотів таких об'єктів та супутників на навколоземній орбіті призвела до появи міжнародно-правової звичаєвої норми, згідно з якою держави визнали межу між повітряним і космічним простором 100-110 км над рівнем моря.
Таким чином, сфера дії міжнародного повітряного права обмежена простором, який має юридичний статус повітряного простору.
У межах повітряного простору над відкритим морем і над Антарктикою діє режим свободи польотів.
Серед джерел міжнародного повітряного права окреме місце займають міжнародні звичаї. Порівняно з іншими галузями їхня кількість у цій галузі є незначною. Однак всезагальне визнання як звичаєвої норми заслужило положення про обов'язкове надання допомоги повітряним судном іншому повітряному судну чи морському судну, який зазнав аварії, а також надання таким суднам права на переліт державного кордону та виконання посадки повітряного судна на аеродромі, не передбаченому на політ, у випадках виникнення загрози для життя та здоров'я пасажирів і членів екіпажу.
Важливе місце серед допоміжних джерел галузі займають стандарти та рекомендаційна практика, яка приймається в рамках Міжнародної організації цивільної авіації (далі - ІКАО) з метою забезпечення єдиних правил, що стосуються аеронавігації і міжнародного повітряного транспорту. Незважаючи на те, що зазначені правила мають необов'язковий характер для держав, однак їх застосовують, оскільки вони базуються на світовому досвіді цивільної авіації.
Для реалізації норм міжнародного повітряного права чільне місце відведено національному законодавству, яке регулює діяльність цивільної авіації і пов'язані з нею міжнародні правовідносини. В Україні основним законодавчим актом у цій сфері є Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р., який містить положення про використання міжнародного повітряного простору (ст. 12), здійснення міжнародних польотів (ст. 57), переліт державного кордону (ст. 58).
75) Правове регулювання міжнародних польотів над державною територією
Підставою допуску іноземних повітряних суден на територію певної держави, тобто здійснення міжнародних польотів, є міжнародний договір або спеціальний дозвіл. Держава встановлює порядок перетину іноземними повітряними суднами своєї межі, регулює в межах свого повітряного простору всі повітряні пересування, здійснює щодо іноземних повітряних суден та їх екіпажів адміністративну, кримінальну юрисдикцію, реалізує норми, які регулюють міжнародні польоти.
Міжнародні договори і національне законодавство держав ділять міжнародні польоти на дві категорії: регулярні та нерегулярні. Регулярні здійснюються спеціально призначеними державою авіапідприємствами по лініях, зумовленим у відповідному міжнародному договорі, причому після того, як держава призначила авіапідприємство для польотів по договірних лініях, воно повинно повідомити про це в письмовій формі іншому учаснику угоди. Останній, свою чергу, нерідко зобов'язаний надати такому авіапідприємству експлуатаційне дозвіл на польоти за умови, якщо узгоджені питання розкладу і тарифів. Нерегулярні польоти виконуються на основі спеціального дозволу, але в останні роки деякі держави почали укладати двосторонні угоди про нерегулярних повітряних сполученнях.
Висновок міжнародного договору або видача спеціального дозволу, який надає право польоту в межах повітряного простору держави, вимагає виконання певних умов, що містяться в міжнародних договорах, так і в національних законах. До таких умов, незалежно від категорії польоту, відносяться: особливий порядок перетину державних повітряних кордонів (перетин кордону у спеціально виділених повітряних коридорах під контролем органів управління повітряного руху і на висотах, спеціально визначених для таких польотів); правила посадки в певному аеропорту з проходженням митного та іншого контролю; виконання в аеропортах адміністративних приписів; здійснення огляду повітряних суден; обов'язкова наявність на борту повітряного судна необхідної документації і т. д.
Таким чином, згода держави на міжнародні повітряні польоти над його територією не дає іноземним повітряним суднам права на свободу пересування в межах цієї території. Правила, встановлені державою для вльоту на його територію, пересування в його повітряному просторі по спеціальних трасах, вильоту за межі території держави, повинні строго дотримуватися.
В той же час держави виходять з того, що їх повний і виключний суверенітет над своїм повітряним простором не перешкоджає співпраці для вирішення узгоджених завдань.
24 березня 1992 р. Росія, Франція, ФРН, Великобританія, Україна та інші європейські держави, а також США і Канада підписали Договір з відкритого неба.
Режим відкритого неба встановлюється для проведення спостережних польотів над територією держав-учасниць з використанням неозброєних літаків, зареєстрованих відповідними органами держави-учасника і обладнаних передбаченої апаратурою спостереження.
