22) Міжнародний конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права

Міжнародний механізм як комплекс засобів та інститутів, що використовуютьсядержавами для забезпечення реалізації міжнародно-правових норм,складається з двох взаємопов'язаних компонентів - міжнародного договірно -правового (конвенційного) механізму і міжнародного організаційно -правового (інституційного) механізму.

Міжнародно-правовий (конвенційний) механізм включає:

1)         нормотворчість — передбачає наявність двох аспектів: а) попередня нормотворчість, що передбачає створення «пробних» норм права, які переду-ють створенню основних норм, реалізацію яких вона покликана забезпечити, що дозволяє визначити рівень ефективності майбутніх норм, виявити їх не-доліки з метою запобігання їх негативної дії в майбутньому; б) конкретизація, що здійснюється або одночасно зі створенням первинних, основних норм, або в процесі їх реалізації. Конкретизація винятково необхідна, оскільки висо-кий ступінь узагальнення в первинних нормах часто ускладнює їх подальшу реалізацію. Так, ст. 2 Статуту ООН лише перелічує принципи, якими пови-нні керуватися держави у зносинах між собою. Однак конкретне їх змістове наповнення дається лише в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., в Заключному акті НБСЄ 1975 р. та багатьох інших. В них стверджу-ється, що розвиток змісту принципів сприятиме забезпеченню більш ефек-тивного їх застосування. Конкретизація також необхідна, щоби врахувати особливості окремих держав та інших учасників міжнародного права, їх спе-цифічні інтереси, в разі існування такої потреби, а також для створення га-рантій, за якими держави виступатимуть гарантами якого-небудь договору, в зв’язку з чим бере на себе зобов’язання підтримувати конкретне положення міжнародно-правового характеру.

2)         тлумачення — може здійснюватися як в процесі нормотворчості, так і в процесі правозастосування. Без тлумачення немислима конкретизація, більше того тлумачення саме часто перетікає в конкретизацію.

3)         міжнародний контроль — здійснюється шляхом співставлення інфор-мації про діяльність держави (чи інших суб’єктів) або шляхом порівняння ді-яльності з вимогами норм права на предмет їх відповідності. В основні контр-олю лежать збір та оцінка інформації. Збір інформації ведеться, як правило, шляхом інспектування, моніторингу чи обміну інформацією, що міститься в спеціальних доповідях. Контроль здійснюється, як правило, шляхом вико-ристання міжнародного інституційного механізму, міжнародних органів, ор-ганізацій, комісій.

23) Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права

Міжнародна правозастосовна діяльність здійснюється в певних організаційно-правових формах, які можна охарактеризувати як інституційний механізм реалізації.

Право припускає його юридичну гарантованість. Встає, таким чином, питання про юридичну забезпеченості норм міжнародного права в випадках спірних ситуацій їх застосування і в разі їх порушення. Засоби сприяння повинні доповнюватися заходами із захисту прав потерпілих держав,з вирішення суперечок і конфліктних ситуацій, заходами відповідальності.

Багато договори містять положення не тільки про сприяння здійсненнюїх норм, але також про заходи у випадках спірних ситуацій, що виникають упроцесі реалізації, в тому числі у зв'язку з порушенням норм. Організаційно -правовими формами розробки і застосування таких заходів є переговори,посередництво та погоджувальні комісії, консультації, зустрічі,конференції, міжнародні організації та органи, міжнародні судова іарбітражна процедури. У своїй основі вони представляють собою сукупністьзасобів мирного вирішення міжнародних спорів.

У визначенні місця і ролі тієї чи іншої організаційної форми в процесіреалізації норм міжнародного права багато чого залежить від рівня і сфериспівробітництва, кількості учасників, зацікавлених у розглядіконкретного питання, від терміновості, складності та характеру питань та іншихобставин.

Переговори. Це - встановлення контактів і обмін думками з метою вирішенняпитань, що становлять взаємний інтерес для держав-учасників.  Для вирішення спорів міждержавами, обговорення ходу реалізації норм і прийняття, якщо необхідно,заходів з метою підвищення їх ефективності чи з метою захисту порушених прав.  Вони є найбільш поширеною формою обговорення і рішенняміжнародних проблем..

Ні добрих послуг, ні посередництво не є самостійними формамивирішення проблем. Основна мета добрих послуг і посередництва - сприяннямирного врегулювання спорів шляхом переговорів.

Добрі послуги. Це - діяльність третіх держав та організаціїпроведення переговорів між сторонами сперечаються.Добрі послуги можуть бути надані або на прохання сторін спору, або поініціативою самих третіх держав. Посередництво - це діяльність третіх держав або міжнароднихпрорганізацій з метою не тільки організації переговорів, але і надання допомогиу вирішенні спору по суті.

Консультації. У договорах нерідко передбачається, що разом з переговорами держави проводять консультації, зустрічі, причому іноді водному договорі мова йде і про переговори, і про консультації, і про зустрічі.

На консультаціях найчастіше держави обговорюють питання, вжеврегульовані правом, дають по них один одному поради.

Міжнародні конференції. У даному контексті міжнароднаконференція - це тимчасовий форум держав - учасників договору длявизначення заходів щодо забезпечення його виконання. Основні цілі конференцій:обговорення інформації з виконання договору, розробка рекомендацій,установа спеціальних органів для забезпечення виконання зобов'язань задоговору, розгляд і прийняття поправок.