4. Політичні режими

Вступ

Як ви розумієте слова Шарля Монтеск'є: «Потрібно спочатку бути поганим громадянином, щоб потім стати добрим рабом»?

 

 

 

Мета: Виявити сутність і типологія політичних режимів

 

Ключові слова: політичні режим, тоталітарний режим, авторитарний режим, демократичний режим.

 

 

План

 

1. Сутність і типологія політичних режимів.

2. Тоталітарний і авторитарний режим.

3. Демократичний режим.

4. Закономірності трансформації тоталітарних і авторитарних режимів у сучасні демократії.

4. Політичні режими Основний матеріал

Прочитайте та законспектуйте основні положення

1. Сутність і типологія політичних режимів.

 

Політичний режим - одне з базисних понять політичної науки. У сучасних політологічних словниках йому дається таке визначення:

«Політичний режим - сукупність способів і методів здійснення політичного владарювання, що виражає порядок, характер взаємовідносин громадян і держави».

Проаналізувавши підходи до розуміння цього поняття сучасних політологів можна виділити таке узагальнене визначення:

Політичний режим - це об'єднання системи партій, способів голосування і прийняття рішень, інших елементів ідеологічного, інституційного та соціологічного порядку, які утворюють політичну владу цієї країни на певний період.

 

Основними компонентами політичних режимів є:

• форма і роль держави,

• система партій,

• спосіб голосування,

• структура політичних інститутів,

• принцип легітимності,

• наявність або відсутність правової державності,

• обмеженість або необмеженість державної влади,

• розвиненість, нерозвиненість або відсутність громадянського суспільства,

 

Інтерес до типології політичних режимів має таку ж давню історію, як і вивчення політики. Починаючи від Платона і Аристотеля, різні мислителі намагалися виробити концепцію класифікації політичних режимів. Кожна типологія відображала не тільки політичний інтерес вченого, але й реалії політики того чи іншого типу. Для середини і кінця XX ст. характерні, з одного боку, зростання демократії і досягнення нею стадії зрілості, а з іншого - поширення антидемократичних режимів.

Тому можна запропонувати типологію режимів, в основу якої покладено принцип відповідності походження і дій вимогам демократії.

Залежно від того, чи здійснюється формула демократії в суспільстві, прийнято виділяти два типи політичних режимів:

• демократичні (парламентський і президентський);

• антидемократичні (тоталітарний і авторитарний).

 

2. Тоталітарний і авторитарний режим.

Тоталітаризм - система політичного панування, за якої державна влада, зосереджена в руках вузького кола осіб, ліквідує конституційні гарантії прав і свобод особистості шляхом насильства, поліцейських методів впливу на населення, духовного поневолення, остаточно поглинає всі форми і сфери життєдіяльності людини.

Поняття «тоталітарний» ввели в обіг критики Муссоліні на початку 20-х років, коли в Італії формувалася фашистська система. Але Муссоліні сам підхопив це поняття і проголосив своєю метою створення тоталітарної держави. Концепція тоталітаризму з'явилася на початку 50-х рр., Коли ще була жива пам'ять про фашизм, у СРСР існував сталінський режим, а нові комуністичні держави успадковували радянську модель правління. Тоді американські політологи, здебільшого емігранти з Європи, почали розробляти цю концепцію.

 

Узагальнюючи різні точки зору, можна виділити такі характеристики тоталітарного режиму:

• сильно централізована структура влади, в якій панівна група не несе відповідальності перед виборним органом і не може бути позбавлена влади інституційними засобами;

• влада на всіх рівнях формується через закриті канали, бюрократичним шляхом;

• монопольний політичний контроль над економікою та іншими сферами суспільства; в суто тоталітарному суспільстві жодна з його сфер не вільна від контролю;

• влада належить масової політичної партії, недемократично організованою навколо лідера;

• влада партії забезпечується шляхом її зрощення з державними органами та повне одержавлення суспільства;

• політизація, регламентація і санкціонування всієї життєдіяльності суспільства; терористичний поліцейський контроль за поведінкою громадян;

• вимога до громадян активно виявляти відданість і підтримку режиму;

• суспільно-політичні, недержавні організації існують формально, стають продовженням тих чи інших державних чи партійних організацій, їх діяльність детально регламентується;

• монопольна, деталізована ідеологія, яка легітимізує режим й обґрунтовує його історичну місію.

 

Авторитаризм заснований на безумовному підпорядкуванні владі й означає такі відносини між панівною елітою і масами, які побудовані на силі, а не на переконанні. У подібних режимах відсутні або ігноруються встановлені законом процедури мирної заміни керівників, внаслідок чого припинення та передача влади є результатом насильства, конфронтації, а не інституціоналізації.

Існують різні підходи до визначення сутності і меж авторитаризму. Деякі з політологів стверджують, що два способи правління - демократія і тоталітаризм - являють собою абстраговані протилежності. Авторитарна влада стає результатом незрілої демократії чи тоталітаризму за походженням.

Основні ознаки авторитарного режиму:

• відмова від принципів конституційності і законності (якщо конституція і зберігається, то, як правило, в суто декларативною формі), широке застосування політичних репресій;

• концентрація влади в руках уряду, глави держави або військових; відмова від принципу поділу влади;

• відсутність центральних і місцевих представницьких органів або перетворення їх на маріонеткові;

• мілітаризація державного апарату, різке посилення впливу військових сил; втручання армії в політичний процес, щоб покінчити з тривалою політичною кризою, з якою неможливо впоратися демократичними засобами;

• наявність приватного сектора економіки, вільного від прямого державного втручання.

За авторитарного режиму не виключаються певні елементи демократії: вибори, боротьба політичних партій у парламенті тощо. Разом із тим політичні права громадян і суспільно-політичних організацій обмежені, їх політичну поведінку суворо регламентовано, легальна опозиція заборонена. Тобто авторитарний режим визначає межі допустимого інакомислення і легальної опозиції.

При авторитаризмі починає формуватися громадянське суспільство. Однак його сфера досить обмежена. Держава може реагувати на вимоги громадянського суспільства, а може й ігнорувати їх. Тобто громадянське суспільство фактично підпорядковане державі.

 

Отже, авторитаризм у дечому відрізняється від тоталітаризму:

1. Тоталітаризм практично стирає межі між державою і громадянським суспільством, прагнучи контролювати всі сторони життя людини. При авторитаризмі ж з'являються елементи громадянського суспільства.

2. Стрижень усієї тоталітарної системи - єдина ідеологія і добре організована єдина партія; особа лідера може не мати великої ваги. В авторитарному режимі така ідеологія не обов'язкова. Правляча еліта здебільшого неоднорідна і спирається на блок соціальних, політичних та інших сил, які багато в чому відмінні, але мають спільну зацікавленість у здійсненні влади авторитарними методами. Тому в цій системі набагато більшу роль відіграє лідер, який користується авторитетом у всіх течіях правлячого блоку і стежить за дотриманням балансу інтересів його учасників.

3. Тоталітаризм прагне до прямого політичного регулювання економіки, тоді як авторитаризм може об'єднуватися і з централізованою економікою, і з ринковою. Тобто при авторитаризмі політична система має більшу автономію, ніж економічна.