2. Політологія як наука.

Усі суспільствознавчі дисципліни існують не в ізоляції один від одного, а є «науками-перехрестями», які взаємодоповнюють і збагачують один одного. У цьому відношенні політологія як наука про світ політичного тісно переплітається з історією, особливо історією політичних вчень, державознавством, економічними дисциплінами, соціологією.

Ще на зорі формування політичної науки англійський історик К. Фрімен не без підстав говорив: «Історія - це минула політика, і політика - це теперішня історія».

Труднощі виокремлення політології як самостійної наукової дисципліни полягає і в тому, що ані на Заході, ані в Україні вчені не прийшли до скільки-небудь загальноприйнятого визначення політичної науки. Також існують розбіжності в оцінці меж і змісту політології, кіл охоплених нею проблем, критеріїв виділення в самостійну наукову дисципліну.

Д. Істон (США), наприклад, характеризує політичну науку як "дослідження способів, якими ухвалюються рішення для суспільства". За його словами, "як політичні вчені ми цікавимося всіма тими діями та інститутами в суспільстві, які більш-менш безпосередньо пов'язані зі способами, якими приймаються і здійснюються владні рішення, і наслідками, які вони можуть викликати". Зрозуміло, всі названі тут компоненти входять в структуру політичного, але останній аж ніяк не обмежується ними. Істон називає лише інститути, дії і способи прийняття рішень. Проте політичнеаж ніяк не зводиться тільки до цих елементів.

Таким же вузьким тлумаченням страждає і формулювання, запропоноване М. Гравітц (Франція): політична наука - дослідження людських можливостей із використання інститутів, що регулюють спільне життя людей в суспільстві ідей, що призводять це суспільство в рух, незалежно від того, створені ці ідеї сучасниками або отримані від попередніх поколінь.

Сукупність проблем, якими займається політологія, можна розділити на три великих розділи.

По-перше, соціально-філософські та ідейно-теоретичні обґрунтування політики, системоутворюючі ознаки і характеристики підсистеми політичного, політичні парадигми, що відповідають тому чи іншому конкретному історичному періоду.

По-друге, політичні системи і політична культура, відмінності і схожість між різними політичними системами, їх переваги та недоліки, політичні режими, умови їх зміни тощо.

По-третє, політичні інститути, політичний процес, політична поведінка тощо. І мова аж ніяк не йде про якусь ієрархічну співпідпорядкованість цих трьох блоків, про більшу чи меншу значущість того чи іншого з них.

Тобто політологічне дослідження включає три найважливіших аспекти: історичний, конкретно-емпіричний і теоретичний.

Основоположними об'єктами дослідження політології є держава, влада і владні відносини, що становлять як би осьовий стрижень політичного. Політична наука відноситься до дослідження держав і владних відносин передусім як до соціальних феноменів, інститутів політичної організації суспільства, що має головною своєю метою реалізацію загального інтересу.

Проблеми світової спільноти і всього комплексу міжнародних відносин становлять предмет дослідження декількох дисциплін, таких як міжнародне право, історія, історія дипломатії, соціологія і частково філософія. Природно, значна увага цьому напряму в науці традиційно приділяється і в політології. Справа в тому, що держава є суб'єктом політики не тільки як носій влади та владних відносин у рамках окремої держави, але і як носій державного суверенітету в міжнародних відносинах, як один з багатьох суб'єктів політичних відносин між різними державами.

Предметом політології є такі феномени, як політична система, державний лад, політичні партії, політична поведінка, політична культура, історія політичних вчень. Ці складні інститути політичних відносин і процесів вивчаються не тільки політологією, але і філософією, соціологією, державно-правовою наукою. Інтегруючи окремі проблеми цих дисциплін, політологія розташовується як би в точці їх перетину і являє собою міждисциплінарну науку.

Політологія як наука про політику вивчає певні закономірності й тенденції політичного життя. Законам політичному житті не властиві стійкість і необхідність, як законам природи. Політичні закономірності - це стійкі і необхідні зв'язки між політичними явищами і процесами, на підставі яких можна прогнозувати майбутні політичні події. Однак про достовірність цього передбачення не можна стверджувати з такою точністю, як на підставі природного закону.

Наприклад, мало хто з політологів точно передбачив швидкий розпад СРСР або війну на Донбасі. Тому багато хто з вчених вважають більш доцільним вживати замість терміна "політична закономірність" інший - "політична тенденція" як певний напрям розвитку в різних варіантах. У політичному житті завжди існують альтернативні варіанти і мистецтво політика полягає у виборі саме того варіанту, який би завдав найменше шкоди суспільству.

Таким чином, політологія - це наука про закономірності і тенденції функціонування і розвитку політики, політичні системи та окремі політичні інститути, їх взаємодію з різними підсистемами суспільства.

Щодо розуміння предмета політологи виділяють два підходи: плюралістичний і моністичний.

Прихильники плюралістичного підходу включають в політологію різні дисципліни: історію політичних і правових вчень, політичну соціологію, політичну філософію, політичну географію.

Прихильники моністичного напрямку розглядають політологію як окрему галузь дослідження зі специфічними методами. Так, у французьких та італійських посібниках термін "політологія" застосовується для позначення дисципліни, яка вивчає політичні режими, інститути, елементи громадянського суспільства. В англо-американській традиції відповідна дисципліна називається "порівняльним правлінням".

На сучасному етапі розвитку проблематика політології тісно переплітається з проблематикою соціології. Деякі західні політологи, зокрема, Р. Бендикс і С. Ліпсет, розрізняють політологію і соціологію на тій підставі, що перша вивчає вплив держави на суспільство, а друга - вплив суспільства на державу.

 

Політологія тісно переплітається з політичною філософією. Відмінність між політологією і політичною філософією, на думку багатьох політологів полягає в наступному:

 

1) філософія розглядає більш умоглядні, абстрактні проблеми, а політологія - ті явища, які можна експериментально перевірити;

2) філософія говорить про те, "що може бути", а політологія - про те, "що є".