1. Класична модель;

2. ірраціональна модель;

3. аналітична модель;

4. поведінкова модель.

41. Редукціонізм — це:

1. процес зіткнення різноманітних проблем, рішень, завдань;

2. науковий рух, який ґрунтується на переконанні, що проблему можна звести до найменшого її компонента і, зрозумівши його, віднайти логіку у всій цілісності;

3. модель прийняття рішень, яка хоч опосередковано, але передбачає, що в керівника є можливість передбачити наслідки прийнятих рішень;

4. модель прийняття рішень, за якої рішення приймаються невеликими порціями в ході розгортання проблеми, і кожне наступне рішення не залежить від попереднього.

42. Дискретно-інкрементальна модель – це:

1. Процес зіткнення різноманітних проблем, рішень, завдань;

2. науковий рух, який ґрунтується на переконанні, що проблему можна звести до найменшого її компонента і, зрозумівши його, віднайти логіку у всій цілісності;

3. модель прийняття рішень, яка хоч опосередковано, але передбачає, що в керівника є можливість передбачити наслідки прийнятих рішень;

4. модель прийняття рішень, за якої рішення приймаються невеликими порціями в ході розгортання проблеми, і кожне наступне рішення не залежить від попереднього.

43. Раціонально-дедуктивна модель – це:

1. Процес зіткнення різноманітних проблем, рішень, завдань;

2. науковий рух, який ґрунтується на переконанні, що проблему можна звести до найменшого її компонента і, зрозумівши його, віднайти логіку у всій цілісності;

3. модель прийняття рішень, яка хоч опосередковано, але передбачає, що в керівника є можливість передбачити наслідки прийнятих рішень;

4. модель прийняття рішень, за якої рішення приймаються невеликими порціями в ході розгортання проблеми, і кожне наступне рішення не залежить від попереднього.

44. Яка із моделей прийняття рішення передбачає необхідність щохвилинного розподілу завдань працівників:

1. біхевіоризм;

2. модель сміттєвого контейнера;

3. редукціонізм;

4. тейлоризм.

45. Яка модель ґрунтується на переконанні, що проблему можна звести до найменшого її компонента і, зрозумівши його, віднайти логіку у всій цілісності:

1. науковий менеджмент;

2. модель сміттєвого контейнера;

3. редукціонізм;

4. тейлоризм.

46. Репрезентувати багато різних компонентів складної проб­леми, інструментів для передавання складних ідей іншим доцільно за допомогою:

1. алгоритму;

2. уявних схем;

3. блок-схем;

4. «ґрунтовки».

47. Спосіб, що полягає в інтерв’юванні людей, котрі виконують роботу на кожній окремій ділянці, для того, аби зрозуміти головні напрями їхньої діяльності, інформаційні потоки та зв’язки між ними, називається:

1. алгоритм;

2. уявна схема;

3. блок-схема;

4. «ґрунтовка».

48. Який із методів прийняття рішень полягає в побудові діаграми у вигляді риб’ячого скелету:

1. Алгоритм;

2. уявна схема;

3. блок-схема;

4. метод Ішікави.

49. Рішення, що приймаються за умови ґрунтовного оцінювання, критичного підходу до справи й характеризуються браком новизни й оригінальності, — це:

1. інертні рішення;

2. раціональні рішення;

3. урівноважені рішення;

4. обережні рішення.

50. Рішення недостатньо перевірені та надійні; в більшості випадків приймаються необґрунтовано, «знаскоку», «ривками» — це: