Сутність поняття культура

Культура – складний і суперечливий феномен. У сучасній науці існує кілька сотень визначень цього поняття.

Культура відображає історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людей, виражених... у формах організації життя й діяльності людей, ... у створюваних ними мат. і дух. цінностях (Історія світової культури, 1994).

Термін 'культура' походить з лат. Первинно це слово мало значення „належна обробка землі” (рос. „возделывание”). Уперше було зафіксовано у праці Марка Порція Катона "De agri cultura" (ІІІ ст. до н. е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Пізніше це поняття почало співвідноситися зі сферою розуму, інтелекту. Саме у Марка Туллія Цицерона це слово набуло багатозначності. Філософ уживав його у виразі „культура душі (духу)” – „cultura animi”, маючи на увазі розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і реалізується завдяки заняттям філософією. Цицерон ототожнював філософію з культурою душі й духу.

У значенні, близькому до сучасного, це слово стало вживатися у ХУІІ ст. (праці нім. юриста, історіографа Самуеля фон Пуфендорфа (1632 – 1694)). Саме він першим дав визначення культури як самостійного поняття.

Дослідники виділяють такі форми існування культури:

• матеріально-предметна

• культура особистості (особистісна).

У світлі сучасної культурної ситуації заслуговують на увагу погляди деяких учених на сутність особистісної культури, зокрема австрійця З.Фрейда, француза Клода Леві-Строса, які вважали, що культура - це система заборон (табу). Одним із показників культури людини є те, чого вона не дозволяє собі робити, а суспільства – те, чого воно не дозволяє.

Форми вияву культури:

Мистецтво, наука, освіта, мораль, релігія, мова, традиції та обряди, економ. і правова системи та ін.

Чи всяка діяльність породжує культуру?

Є два погляди щодо цього:

1) культура – це все, що створене й створюване людством (широкий підхід).

Цей підхід дозволяє обґрунтувати використання в літературних творах ненормативної лексики (Никифоров А. Что естественно – не постыдно. Русский мат как надежда и опора // Литер. газета. 12-18 сент. 2001 г.);

2) культура – те найкраще, найдосконаліше, що створене людиною (Д.С.Лихачов, Б.Піотровський, Н.Скатов та ін.). Це вузький підхід.

Учені, що дотримуються другого підходу, говорять про існування таких явищ: – культура (те, що має гуманістичний, життєстверджувальний зміст, сприяє розвитку й збереженню людини, відповідає цінностям);

– антикультура (це поняття виявляє складності культурно-історичного процесу, показує його суперечливість). Реклама пива, загалом алкогольних напоїв, напр.

Слід зазначити, що мають право на існування обидва ці підходи (широкий і вузький). Але треба пам'ятати, що людина – істота не тільки створююча. (Тварини теж створюють, але чи можна сказати, що вони створюють культуру? Діють у межах інстинкту). Людина – істота мисляча. Вона все оцінює.. Культура теж потребує оцінки, тобто визначення свого аксіологічного статусу.

Мистецтво як центральний елемент художньої культури

Див. матеріал підручника (ел.адреса: books.br.com.ua/42297)