8. Оцінка кліматичних ресурсів.

Серед природних ресурсів особливе місце займають кліматичні ресурси. Людина не може жити ізольовано від оточуючого його повітряного середовища. Вплив клімату на організм людини виражають за допомогою біокліматичних параметрів. Вони відрізняються від звичайних метеорологічних характеристик тим, що описують комплексний вплив повітряної системи на організм людини при зміні швидкості вітру, температури, вологості і тиску повітря.

Клімат формується під впливом трьох основних чинників:

• сонячної радіації, що забезпечує надходження на землю світла, теплоти і ультрафіолетового (УФ) випромінювання;

• атмосферної циркуляції, з якою пов'язано перенесення повітряних мас в атмосферних вихорах (циклонах та антициклонах) і утворення зон розділу повітряних мас (атмосферних фронтів);

• підстилаючої поверхні, визначальною перерозподілити ¬ ня сонячної радіації та атмосферної циркуляції в залежності від характеру земної поверхні (мезо- і мікрокліматичні особливості місцевості).

Клімат надає як позитивне, так і негативний вплив на організм людини. Позитивний вплив клімату зазвичай і використовують у рекреаційній діяльності для організації кліматолікування. Від впливу негативних факторів людини необхідно захищати, для чого вдаються до кліматопрофілактики. Це має дуже велике оздоровче значення, оскільки тренувальний вплив клімату стимулює природні механізми, відпрацьовані в процесі еволюції життєдіяльності організму. Люди зазвичай пристосовуються до певних кліматичних умов (адаптуються до них). При зміні кліматичних умов (при переїзді з півночі на південь і назад) організм людини піддається значним навантаженням, яких в цілому слід уникати, а при організації відпочинку обов'язково враховувати, вибираючи для відпочинку такої сезон, коли рівень адаптаційного напруги організму найменший .

Звикання людини до нових кліматичних умов повинно відбуватися поступово, протягом певного періоду, званого адаптаційним, під час якого слід виключити додаткові навантаження на організм (спортивні походи, лікувальні процедури та ін.) Адаптаційний період може продовжуватися від декількох днів до 1 міс. Крім кліматичних відмінностей необхідно враховувати відмінності в часових поясах, т. тобто тимчасову адаптацію. При різкій зміні біологічного циклу у людей може розвинутися десинхроноз, який згубно відбивається на роботі всіх систем організму. Проживаючи на урбанізованих територіях, люди майже постійно перебувають в умовах штучного мікроклімату (житло, одяг), що послаблює механізми адаптації. Під час відпочинку тривале знаходження в природних природних умовах, особливо з присуванням кліматопроцедур, сприяє підвищенню стійкості організму до несприятливого впливу навколишнього середовища.

Для єдиної системи оцінки біокліматичного потенціалу території, так само як і при оцінці ландшафтно-рекреаційних умов, застосовують системний метод, розроблений в комплексної географії. Оцінку виробляють як пофакторно, так і інтегрально за рівнем медико-кліматичного впливу біоклімату на організм людини.

В останні роки застосовували метод оцінки біоклімату, що розроблений в Центральному інституті курортології в 1988 р. І.Ф. Бутьєвою. Всі біокліматичні параметри визначали виходячи зі ступеня сприятливості їх впливу на організм людини. Несприятливі фактори, що дають підвищене навантаження на системи організму, об'єднали в групу під загальною назвою «дратівливі». Категоризація медико-кліматичних умов дозволяє виробити науково обгрунтовані критерії, рекомендовані при освоєнні нових територій, виборі місця проживання, плануванні та проектуванні профілю курортних зон, а також організації санаторно-курортного процесу з метою покращення ефективності лікування та організації оздоровчого відпочинку.

На основі оцінки біокліматичного потенціалу здійснюють інтегральне і по-факторне медико-кліматичне районування території.

Режим сонячної радіації. Сонячний спектр включає в себе три основні складові: 

• інфрачервоне випромінювання, що визначає прихід теплоти на земну поверхню, що проявляється в температурному режимі;

• світлове випромінювання, що обумовлює інсоляціонний (світловий) режим;

• ультрафіолетове випромінювання, з яким пов'язана біологічна активність сонця.

Для туризму особливе значення має світловий (інсоляціонний) і ультрафіолетовий режим.

Інсоляціонний режим визначається тривалістю сонячного сяйва, тобто світлого часу доби, протягом якого можливо проведення різних рекреаційних занять. Нестача тривалості сонячного сяйва, що відзначається в північних широтах, створює дискомфорт в життєдіяльності людей. У період полярної ночі рекреаційні заняття неможливі.Режим ультрафіолетової радіації визначає біологічну активність сонця. З ультрафіолетом пов'язані життєво важливі процеси, під його впливом в організмі людини виробляється вітамін В. Величина ультрафіолетового випромінювання визначається висотою сонця над горизонтом, що пов'язано з географічною широтою.

Доцільно зазначити, що для найбільш ефективного використання природних ресурсів у рекреації та туризмі необхідно оцінити їх та можливе допустиме граничне навантаження, щоб запобігти негативному антропогенному впливу на вищезгадані ресурси.

Питання до лекції:

1. Що таке теренкури? На які категорії їх поділяють?

2. В якій місцевості проводять категорійні походи з пішого спортивного туризму?

3. Перелічіть типи гірсько-лижних трас.

4. Скільки та які зони катання гірськолижників виділяють?

5. Яким чином визначають мальовничість місцевості?

6. Якими методями оцінюють водні об'єкти?

7. За якою формулою визначається економічний ефект використання пляжно-купальних ресурсів?

8. На основі яких матеріалів оцінюється грунтово-рослинний покрив?

9. Що таке бонітет?

10. Хто розробив метод оцінки біоклімату?