Висновки

1. Аналіз літературних джерел по досліджуваній проблемі показав, що вроджена дисплазия кульшових суглобів (ВДТС) - найбільш часте вроджене захворювання опорно-рухової системи. У теперішній час питання реабілітації даної патології є основним у сучасній педіатрії. І тільки раннє комплексне застосування засобів реабілітації є профілактикою інвалідності й гарантує повне видужання дитини.

2. На нашу думку в програму реабілітації дітей із ВДТС в обов'язковому порядку повинен входити: масаж, ортопедична корекція положенням (методом широкого сповивання), спеціальні пасивні вправи, теплі ванни, электрофореза з новокаїном і парафінові аплікації суглобів і м'язів нижні кінцівки (сідниць і стегон). Всі застосовувані вправи й масаж повинні застосовуватися зі строгим обліком віку дитини.

3. Оцінка ефективності застосованих комплексів реабілітації при ВДТС у дітей показала, що заміна масажу за класичною методикою на масаж, що складається з комбінації класичного й крапкового впливу й впровадження спеціальних вправ зі строгим обліком вікової періодизації дітей, з додатковим застосуванням электрофореза з новокаїном на область кульшових суглобів у значній мірі підвищують ефективність процесу реабілітації дітей у віці від 1 до 5 місяців.

Практичні рекомендації

Якщо в роботі обгрунтована можливість застосування нових схем чи засобів фізичної реабілітації, то вони наводяться в відповідності до змісту IV розділу та базуються на результатах отриманих саморуч.

Наприклад:

1. Рекомендовано призначення сеансів на КВС “ГРевітрін” пацієнтам з дегенеративно-дистрофічними ураженнями хребта для знаття компресії міжхребцевих дисків, внаслідок у пацієнтів зменшуються больові відчуття. Це дозволяє поцієнтам більш продуктивно займатися ЛФК, оскільки вправи виконуються з більшою амплітудою та інтенсивністю, що сприяє зміцненню м’язового корсету.

Складання переліку джерел, які використовуються при написанні роботИ

Наприкінці роботи, починаючи з нової сторінки, треба подати перелік посилань, які використовувалися в основній частині роботи.

При складанні переліку посилань слід керуватися такими правилами:

1. До переліку посилань вносяться роботи всіх згаданих авторів - вітчизняних та зарубіжних. Автори, матеріали яких не згадувались в курсовій (дипломній) роботі, до списку переліку не включаються.

2. Бібліографічні описи в переліку посилань подають у алфавітному порядку. Порядкові номера описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).

3. Нумерація наскрізна протягом всього списку і позначається арабськими цифрами.

4. Бібліографічний опис складається мовою оригіналу.

5. Якщо авторів більше трьох, то наводяться імена всіх або перших трьох зі словами “та ін.”

6. Назва місця видання пишеться повністю у називному відмінку, за винятком назв міст: Москва (М), Ленінград (Л), Київ (К). Якщо назва одного із двох міст не скорочується, то вони пишуться повністю: М., К., але: Київ, Херсон.

При наявності двох міст видання, в описанні наводять обидва міста через крапку з комою.

7. Назва видавництва пишеться без лапок в називному відмінку в коротшій формі після назви міста видання і двох крапок ( - К.: Рад. шк.).

8. При написанні статті в періодичних виданнях перед відомостями про видання ставиться помітка “В кн.: В зб.:”

Нижче наводимо зразок бібліографічного опису використаної літератури.