18, 23 Частини річкового русла і окресленняйого в плані. Плеса і перекати

Структура річкового русла. Русло в плані Русло - частина дна долини, по якійздійснюєтьсястік води. Частина русла, по якійздійснюєтьсястік води в маловодний (межен­ний) період, називається корінним, або меженним руслом. Частинадолинирічки, яка заливаєтьсярічковою водою періодичнолише в періодиінтенсивногонадходження води, називається заплавним руслом (заплавоюрічки). Схематичнийперерізрічковоїдолини та їїелементинаведені на рис.5. 

В плані русло має, як правило, звивисту форму. Цепояснюєтьсярозмивноюдіяльністю потоку, щоформуєсвоє русло в межах широко­го дна долини, абовнаслідокпристосування потоку до звивистостідолини. Розподілглибин в русліпов’язаний з обрисом русла в плані. Розташування ізобат (лінійоднаковихглибин) на рівниннихрічкахвказує на чергування плесів (глибокихділя­нок) і перекатів (мілкихділянок) (рис.6).  Перекат - характерна для рівнин­нихрічок форма рельєфу дна, яка фор­муєтьсявідкладаннямнаносів у вигля­ді широкого пасма, щоперетинає русло під кутом до загального  напрямкуте­чії і викликаєвідхиленняйоговід одного берега до іншого. Лінію, щоз’єднує точки з найбільшимиглибинамивздовжрічки у плані, називають фарватером. Характер розподілуглибинвруслі добре описуєтьсязакономірнос­тямиФарга: 1. Лініянайбільшихглибин за течієюпрагнепритиснутися до ви­гнутого берега; пісоквідкладається на протилежномуберезі у виглядіпляжів. Рис.5. Схематичнийпоперечнийпрофільрічковоїдолини та їїосновніелементи Рис.7. Русло в плані 2. Найглибшачастина плесу і наймілкішачастина перекату зсунуті по відношенню до точокнайбільшоїкривизни вниз за течієюприблизно на чвертьдовжиниплесо плюс перекат. 3. Плавнійзмінікривизнивідповідає плавна змінаглибин; всяка різказмінакривизнисупроводжуєтьсярізкоюзміноюглибин. 4. Чим кривизна більша, тимбільшаглибина плесу. 5. Іззбільшеннямдовжиникривої при данійїїкривизніглибинаспочаткузростає, а потімзменшується. Для кожноїділянкиіснуєдеякесереднєнайбільшсприятливеглибинамзначеннядовжиникривої.

20 Основні правила догляду за вертушками

Гідрометричні вертушки є точними вимірювальними приладами, з якими слід звертатися дбайливо і охороняти їх від механічних пошкоджень та іржі, строго виконувати викладені нижче правила поводження та догляду. 1. Після закінчення вимірювань вертушку та приладдя до неї обтерти сухою м'якою ганчіркою, укласти деталі і закріпити їх у ящику так, щоб вони точно увійшли в свої місця. 2. У приміщенні вертушку треба просушити, корпус і стабілізатор обтерти ганчірочкою, злегка змоченою в олії. Ходову частину розібрати, крім підшипників, і всі частини промити бензином (Неетилованим) або чистим гасом, обтерти і просушити. Слід уважно оглянути шарикопідшипники; при виявленні на них іржі вертушку необхідно відправити в ремонт і на тарування. 3. При складанні вертушки для роботи слід переконатися, що вставлена ​​в корпус вісь з лопатевим гвинтом надійно закріплена стопорним гвинтом і не може бути вийнята з корпусу. До неізольованою клеми , замикає на масу вертушки, приєднується позитивний полюс батареї. При правильній збірці вертушки лопатевий гвинт в нормальному і злегка похилому положенні повинен від легкого подиху зробити кілька оборотів. Якщо лопатевий гвинт обертається туго, вертушку слід розібрати, знову очистити, промити ходову частину і замінити масло. Не допускається: вивінчівать з корпусу ізольовану клему, виймати контактний штифт, укріплений на черв'ячної шестірні, і вивінчівать струмопровідний ізольований стрижень, з'єднує контактну пружину зі штепсельних штифтом. Після чищення ходову частину збирають: вісь в зборі вставляється в порожнину лопатевого гвинта, заповнену попередньо трансформаторним маслом на 5-6 мм вище уступу в глибині порожнини, і закріплюється затискної муфтою, яка одягається на вісь з боку штепсельного штифта. При введенні осі в порожнину лопатевого гвинта необхідно ввести штифтик на кінці гільзи в гніздо у плечі уступу порожнини лопатевого гвинта.