Форми шлюбно-сімейних відносин:

1. Шлюбно-сімейні відносини на основі чесної контрактної системи. Подружжя чітко представляють, чого вони хочуть від шлюбу, і розраховують на певні матеріальні вигоди. Цементують і допомагають вирішувати життєво важливі проблеми самі умови контракту. Емоційна прихильність, яку важко назвати любов'ю, але яка все-таки є в такому союзі і яка як правило, з часом посилюється (доживуться до любові», по вираженню І. С. Тургенева). Люди, які вступають у такий шлюб мають найбільш могутню практичну підтримку від партнера у всіх практичних починах оскільки і дружина, і чоловік переслідують власну економічну вигоду. У таких шлюбно-сімейних відносинах міра свободи кожного з чоловіків максимальна, а особисте захоплення мінімальне: виконав умови контракту - робити, що хочеш.

2. Шлюбно-сімейні відносини на основі нечесного контракту. Чоловік і жінка намагаються витягнути з браку односторонні вигоди і тим самим наносять збиток партнеру. Говорити про любов (кохання) тут також не доводиться, хоч часто в такому варіанті шлюбно-сімейних відносин вона буває односторонньою (в ім'я якої супруг, розуміючи, що його обманюють і експлуатують, все терпить).

3. Шлюбно-сімейні відносини за примусом. Один із супругів дещо тримає в «осаді» іншого, і той або внаслідок певних життєвих обставин, або з жалості нарешті погоджується на компроміс. У подібних випадках також складно говорити про глибоке почуття: навіть зі сторони того хто створює «осаду» швидше переважають амбіціозність, бажання володіти об'єктом, поклоніння, азарт. Коли такий шлюб нарешті укладається, той хто «осаждає» починає вважати супруга своєю власністю. Відчуття свободи, необхідне у шлюбі і сім'ї загалом, тут абсолютно виключено. Психологічні основи існування такої сім'ї так деформовані, що компроміси, яких вимагає сімейне життя, неможливі.

4. Шлюбно-сімейні відносини як ритуальне виконання соціально-нормативних установок. У певному віці люди приходять до висновку, що всі навколо повиходили заміж або одружені і що настав час створювати сім'ю. Це шлюб без любові і без розрахунку, а лише наслідування певним суспільним стереотипам. У таких сім'ях не часто створюються передумови для тривалого сімейного життя. Частіше за все такі шлюбно - сімейні відносини складаються випадково і так само випадково розпадаються, не залишаючи глибоких слідів.

5. Шлюбно-сімейні відносини, освячені любов'ю. Дві людини з’єднуються добровільно, оскільки не представляють свого життя один без одного. У шлюбі за коханням обмеження, які приймають на себе подружжя, суто добровільні: їм приємно провести вільний час разом, з членами своєї сім'ї, подобається робити щось хороше один для одного і для інших членів сім'ї. Шлюбно-сімейні відносини в цьому варіанті є вища міра об'єднання людей, коли діти народжуються в любові, коли будь-який з супругів зберігає свою самостійність і індивідуальність, при повній підтримці іншого. Парадокс полягає в тому, що, добровільно приймаючи на себе подібні обмеження («Я щасливий, якщо щаслива ти»), люди стають більш вільними... Шлюбно-сімейна форма таких відносин побудована на довір'ї, на більшій повазі до людини, ніж до загальновизнаних норм.