3. Взяття і доставка матеріалу для лабораторного дослідження

Відбір клінічних зразків - важливий етап в ізоляції й ідентифікації бактеріальних агентів, які спричинили менінгіт. Клінічні зразки повинні бути отримані перш, ніж почата антимікробна терапія, щоб уникнути втрати життєздатності етіологічних агентів. Відібраний для дослідження матеріал повинен бути взятий в роботу в бактеріологічній лабораторії якомога швидше.

Спинномозкова рідина (СМР). Із спинномозкового каналу, лікар за допомогою люмбальної (міжхребетної) пункції стерильно, дотримуючись правил асептики, відбирає СМР в день госпіталізації хворого. Відбирають матеріал у 3 стерильні пробірки (по 1 см³ мінімум; при можливості, по 3-4 см³): пробірка № 1 для біохімічних досліджень (визначення білка та глюкози); пробірка № 2 для бактеріологічних досліджень і пробірка № 3 для цитологічних досліджень (підрахунок клітин) і доставляють в лабораторію не пізніше 2 годин після забору. Якщо негайно доставити ліквор в лабораторію неможливо, то як виключення, його слід посіяти на чашки з шоколадним і кров’яним агарами та декілька крапель внести в середовище для контролю стерильності (тіогліколеве). Помістити посіви в термостат з температурою (37±1)^оС і намагаються негайно відправити до лабораторії, але не пізніше 3-х годин після забору матеріалу. Замість середовища для контролю стерильності ВООЗ рекомендує використовувати триптиказо-соєвий бульйон з 0,025% натрію поліанетолсульфонату (Laboratory Manual for the Diagnosis of Meningitis Caused by Neisseria meningitidis, Streptococcus pneumoniae, and Haemophilus influenzae. WHO/CSR/EDC/99.7/)

Під час зберігання і транспортування відібраний матеріал оберігають від охолодження і висихання. Доставка здійснюється в контейнері з грілкою або в термосі.

Слиз носоглотки. Матеріал беруть натще або не раніше 2 годин після останнього прийому їжі. Для відбору матеріалу використовують стерильний ватний тампон закріплений на дротині, загнутий під кутом 135^о ще до стерилізації. Шпателем, тримаючи його в лівій руці, притискають корінь язика, а правою рукою вводять тампон загнутим кінцем догори під м’яке піднебіння в носоглотку і легкими горизонтальними рухами зігнутого тампона під м’яким піднебінням збирають виділення – слиз. Витягати тампон треба дуже обережно, щоб не зачепити язик, щоку і не торкнутися зубів.

Відібраний носоглотковий слиз може бути засіяний на місці його взяття на відповідні поживні середовища (див. табл.1), матеріал втирають в середовище з усієї площі тампона з подальшим розсівом бактеріологічною петлею для отримання ізольованих колоній по усій площі чашки. Оскільки слиз носоглотки містить різноманітну мікрофлору, яка може пригнітити ріст менінгококів, то до сироваткового агару (СА) додають антибіотики, що пригнічують ріст грампозитивних мікроорганізмів (ристоміцин або лінкоміцин).

Засіяні чашки доставляють в лабораторію, ретельно захищаючи їх від охолодження та висихання.

При дослідженні за епідпоказаннями та з профілактичною метою сіють матеріал на сироватковий агар з антибіотиками.

Відібраний слиз носоглотки може бути доставлений в лабораторію і на тампоні, який занурюють в пробірку з транспортним середовищем або середовищем збагачення. Крім того, матеріал можна відбирати на змочені тампони, які потім доставляють в лабораторію. При транспортуванні слизу носоглотки на короткі відстані (1-2 години їзди до лабораторії) використання транспортних середовищ не рекомендується. При транспортуванні протягом 2-2,5 годин доцільно використання змочених тампонів. Для транспортування протягом 3 годин і більше доцільно використання транспортного середовища.

Кров. Об’єм крові необхідний для бактеріологічного дослідження залежить від віку пацієнта: у дітей раннього віку (до 2 років) відбирають 1-2 см³, у старших дітей (до 14 років) – 2-5 см³, у підлітків та дорослих – 5-10 см³. Стерильно з ліктьової вени беруть відповідний об’єм крові. Декілька крапель засівають на чашки СА, КА та ША, а решту матеріалу – у флакон з 0,1% напіврідким агаром або тіогліколевим середовищем у співвідношенні 1:10. Замість середовища для контролю стерильності ВООЗ рекомендує використовувати триптиказо-соєвий бульйон з 0,025% натрію поліанетолсульфонату (Laboratory Manual for the Diagnosis of Meningitis Caused by Neisseria meningitidis, Streptococcus pneumoniae, and Haemophilus influenzae. WHO/CSR/EDC/99.7/). Одночасно роблять мазок та “товсту краплю” крові для бактеріоскопічного дослідження. Чашку і флакон доставляють в лабораторію, оберігаючи від охолодження.

Ексудат із петехій. Шкіру навколо петехії обтирають 70^о спиртом. Набирають в шприц з тонкою голкою 0,1-0,2 см³ фізіологічного розчину, який вводять в товщу петехії і відсмоктують назад. Зачохлюють голку і передають шприц з матеріалом до лабораторії, ретельно оберігаючи його від охолодження.

Трупний матеріал (кров, ліквор, шматочки мозку, уражені ділянки мозкових оболонок, уражень шкіри і т.і.), враховуючи низьку життєздатність менінгокока, є сенс брати для дослідження тільки в перші години після смерті, поки труп ще не захолов. За даними літератури на тканинах, до яких менінгокок має тропність, збудник може зберігатись у темноті до 4-5 діб.

Кров беруть стерильно iз правого серця, пiсля розтину скальпелем, за допомогою стерильної пiпетки з грушею в кiлькостi 7-10 см³. Iз них 2-3 см³ засiвають в 25 см³ 0,1% напiврiдкого агару або тіогліколевого середовища, на СА, КА та ША, а залишки 5-7 см³ використовують для iнших дослiджень (серологiчних, в реакцiї зустрiчного iмуноелектрофорезу та iн.). Для посiвiв можна використовувати також згустки кровi iз великих судин.

Лiквор беруть стерильною пiпеткою iз міжоболонкового простору (пiд час виймання головного мозку з порожнини черепа), в стерильну пробiрку в кiлькостi 3-5 см³ i негайно висiвають на чашки з поживними середовищами (ША та КА). 0,1 см³ дослiджуваного матерiалу наносять в центр чашки i розподiляють по її поверхнi похитуючи. Розтирати шпателем не рекомендується.

Бактерiологiчнi дослiдження лiквору та кровi проводять за описаною схемою. Треба мати на увазi, що рiст на чашках може бути змiшаним iз-за попадання iншої мiкрофлори, тому до загальноприйнятого набору поживних середовищ треба додати чашку сироваткового агару з антибiотиком (ристомiцин, лiнкомiцин).

Матеріал з мозкових оболонок беруть стерильним ватним тампоном i засiвають газоном або штрихами на чашки з «шоколадним» та сироватковим агаром та в пробiрку із середовищем збагачення, роблять 2 мазки, один з яких фарбують метиленовим синiм, iнший - за Грамом в модифікації Калини.

Для взяття матерiалу з мозку та iнших органiв до мiсця розрiзу торкаються розжареним шпателем, матерiал беруть з глибини розрiзу стерильним ватним тампоном. Посiв проводять звичайним способом на тi ж твердi та рiдкi поживнi середовища. Культури, що виросли, диференцiюють за описаною схемою (Таб.2).

Крiм посiвiв з мозку, доцiльно проводити вивчення мазкiв-вiдбиткiв з поверхнi м'яких мозкових оболонок. Пiсля пiдсушування та фiксацiї у суміші Нікіфорова, мазки фарбують та переглядають.

Для серологічного дослідження використовують парні сироватки крові одержані: при госпіталізації (сироватка №1) та на 10-15 дні від початку захворювання (сироватка №2).

Контейнери з пробами чітко маркують, скріпляють разом від кожної особи і позначають номер у відповідності з направленням (ф.204/О), з обов’язковим зазначенням дати і часу відбору матеріалу, прізвища лікаря і номера телефону, за яким можна сповістити про попередній результат дослідження.

Таблиця 1.