- •Методичнi вказівки з мiкробiологiчної дiагностики менiнгококової iнфекцiї та гнійних бактерiальних менiнгiтiв вступ
- •1. Показання до лабораторного бактеріологічного обстеження.
- •2.Характеристика основних збудників менінгітів
- •2.1.Мікроорганізми роду Neisseriа
- •2.2.Мікроорганізми роду Haemophilus
- •2.3.Пневмококи
- •3. Взяття і доставка матеріалу для лабораторного дослідження
- •Первинні середовища, необхідні для первинного посіву матеріалу
- •4. Порядок проведення досліджень
- •Властивості основних збудників гбм, якi враховуються через 24 години вiд початку бактерiологiчного дослiдження ліквору або крові
- •Диференцiальні властивостi стрептококiв та ентерококів якi викликають менiнгiт
- •Біотипування h.Influenzae
- •5.Методи бактеріологічного та біохімічного вивчення менінгококів, пневмококів та гемофілів
- •5.1.Створення пiдвищеної концентрацiї вуглекислого газу для культивування посiвiв
- •5.2.Проба на каталазу
- •5.3.Проба на оксидазу
- •5.4.Визначення сахаролітичної активності
- •5.8.Застосування дискiв з жовчу для iдентифiкацiї збудників менінгітів
- •5.9.Оптохіновий тест
- •5.10.Визначення ферменту уреази
- •5.11.Визначення індолоутворення
- •5.12.Визначення наявності орнітиндекарбоксилази
- •5.13.Визначення наявності β-галактозидази у штамів h.Influenzae
- •6.Методи серологiчної дІагностики та типування збудників гнійних бактеріальних менінгітів
- •6.1.Реакція латекс-аглютинації.
- •6.2.Реакцiя аглютинацiї на склi
- •Реакцiя аглютинацiї в полiстиролових панелях
- •7. Визначення чутливості до антибіотиків
- •8. Термiни видачi вiдповiдi та її формулювання
- •10. Зберiгання та транспортування видiлених культур
- •11.Організаційно-методична робота бактеріологічних лабораторій
- •12.Обов’язки спеціалістів лабораторій, що проводять дослідження з метою діагностики гнійних бактеріальних менінгітів.
- •13. Штами для контролю якості поживних середовищ та постановки тестів ідентифікації
- •Зони інгібіції тест-штамів на середовищі Мюллер-Хінтон.
- •14. Вимоги безпеки
- •Культуральнi та бiохiмiчнi властивостi нейсерiй I m.(b.) catarrhalis
- •Приготування поживних середовищ та індикаторів
- •1.Сироватковий агар
- •1.1.Сироватковий агар з ристомiцином
- •1.2.Сироватковий агар з лiнкомiцином
- •2.Кров'яний агар
- •3."Шоколадний" агар (кип’ячений)
- •3.1.Шоколадний бульйон
- •3.2.Середовище Левінталя
- •4.Жовчно - сироватковий агар
- •5. Середовища з вуглеводами для визначення сахаролітичних властивостей нейсерій
- •6.Середовище для визначення продукції полісахаридів на агарі з 5% сахарози
- •7.Середовище для тесту відновлення нітратів в нітрити
- •8.Нтм агар (Середовище для тестування гемофілів)
- •9.Реактиви для визначення ферменту уреази за методом Заксе Готується 2 реактиви: а і в.
- •10.Реактив Грісса
- •11.Реактив Касаткіна
- •12.Індикатор феноловий червоний (фенолрот)
- •13.Водний розчин Люголя
- •Застосування реакцiї непрямої гемаглютинацiї для виявлення протименiнгококових антитiл
- •Показання до проведення серологiчних дослiджень
- •2. Реакцiя непрямої гемаглютинацiї (рнга) з еритроцитарними менiнгококовими дiагностикумами
- •Забiр кровi
- •Рекомендованi терміни, кратнiсть обстеження та трактування результатiв серологiчних досліджень
- •4.1. Рнга при генералiзованих формах менiнгококової iнфекцiї
- •4.1.1. Рнга з дiагностикумами а I с
- •4.1.2. Рнга з дiагностикумом серогрупи в
- •4.1.3.Групова специфiчнiсть рнга
- •4.2. Рнга при локалiзованих формах менiнгококової
- •Iнфекцiї (назофарингiт I бактерiоносiйство)
- •4.3.Рнга при iмуно-епiдемiологiчних дослiдженнях
- •4.4. Застосування рнга для оцiнки ефективностi вакцинопрофiлактики менiнгококової iнфекцiї
4.1. Рнга при генералiзованих формах менiнгококової iнфекцiї
4.1.1. Рнга з дiагностикумами а I с
Антитiла iз групоспецифiчними полiсахаридами менiнгококiв серогруп А та С при ГФМI можна виявити вже в першi днi хвороби. Кiлькiсть серопозитивних осiб серед дорослих хворих складає в указані строки бiля 40%. Максимальний рiвень антитiл вiдзначається на другому-третьому тижнi хвороби, з четвертого-п’ятого тижня рiвень антитiл поступово знижується.
За умовно-дiагностичний титр антитiл до полiсахаридiв менiнгококу серогруп А i С у дорослих i дiтей старших за 3 роки приймають позитивну реакцiю в розведеннях 1:40-1:80, у неiнфiкованих в момент обстеження антитiла у таких титрах зустрiчаються порiвняно рiдко (9-11%).
У дiтей вiком до 1 року вироблення антитiл виражено слабо, у зв’язку з чим позитивнi реакцiї спостерiгаються звичайно у бiльш пiзнi терміни (з другого тижня хвороби).
У дiтей, молодших за 3 роки, за умовно-дiагностичний титр антитiл до полiсахаридiв А i С приймають позитивну реакцiю у розведеннi 1:20 та вище, оскiльки в здорових дiтей цього вiку антитiла не виявляються або зустрічаються у поодиноких випадках у титрах не вище, нiж 1:5 - 1:10.
Iнтенсивнiсть антитiлоутворення не однакова при рiзних клiнiчних формах менiнгококової iнфекцiї. При менiнгококцемiї i змiшаних формах (менiнгококцемiя + менiнгiт) рiвень антитiл звичайно вищий, нiж при iнших формах хвороби.
При важкому перебiгу ГФМI, особливо при iнфекцiйно-токсичному шоковi, протименiнгококовi антитiла виявляються в низьких титрах, в окремих випадках не виявляються зовсім. При дуже важкому перебiгу хвороби, особливо при наявностi важких ускладнень, антитiлоутворення виражено слабо: у гострому перiодi хвороби виявляються близько 10% серопозитивних проб з низькими титрами (1:5-1:10). Надалi, при полiпшеннi стану хворих, титри антитiл та кiлькiсть серопозитивних проб може зростати.
Виявлення на першому тижнi хвороби антитiл до полiсахаридiв менiнгококiв серогруп А i С у титрi 1:160 та вище пiдтверджує менiнгококову етiологiю захворювання. У деяких випадках такi титри антитiл можуть зберiгатися i в пiзнiшi терміни захворювання. У таких хворих, навiть коли не спостерiгається сероконверсiя, високi показники РНГА можуть служити достатньою пiдставою для пiдтвердження дiагнозу ГФМI.
Дiагноз ГФМI визначається як етiологiчно пiдтверджений при наявності динамiки (4-кратного i бiльше) збiльшення рiвня антитiл. При двократному збiльшеннi титру антитiл дiагноз оцiнюється як пiдтверджений лише при вираженiй клiнiчнiй картинi захворювання.
Кiлькiсть етiологiчно пiдтверджених випадкiв ГФМI методом РНГА може досягати: у дорослих - 80%, у дiтей - в середньому 70% (у вiковiй групi дiтей 3 рокiв - 60%, у старших вiкових групах - 80%).
4.1.2. Рнга з дiагностикумом серогрупи в
Iнтерпретуючи данi серологiчних досліджень, якi одержано при роботi з дiагностикумом на основі полiсахариду менiнгокока серогрупи В, потрiбно враховувати такі моменти.
Полiсахарид менiнгокока серогрупи В - слабкий iмуноген, його хімічна структура є iдентичною до полiсахариду E.coli K1. Носiйство менінгококів цiєї серогрупи може досягати 50% i бiльше вiд числа серогрупованих штамiв, видiлених вiд здорових осiб, що може вiдбитись на високому фоновому рiвнi антитiл до полiсахариду В серед населення (в 50% випадкiв можуть визначатися антитiла в титрах 1:80 та вище).
Генералiзованi форми менiнгококової iнфекцiї, що обумовленi менiнгококом серогрупи В, найчастіше (до 60%) виникають у дiтей перших 3 рокiв життя, у яких антитiлоутворення виражено слабо. При ГФМI у дорослих в бiльшостi випадкiв, в першi днi хвороби рiвень антитiл до менiнгококу серогрупи В складає 1:20 -1:40, з подальшою сероконверсiєю на 2-3-му тижнях. В окремих випадках (14%) наявнiсть антитiл на 2-3-му тижнях може досягти титрiв 1:640 - 1:1280 i вище.
Враховуючи широку циркуляцiю менiнгококiв серогрупи В серед населення, визначити умовно-дiагностичний титр антитiл до менiнгококу цiєї групи дуже складно. Серологiчним пiдтвердженням клiнiчного дiагнозу ГФМI, викликаної менiнгококами серогрупи В, можна визнавати збiльшення рiвня антитiл у дорослих вiд 1:160, у дiтей - з 1:40 i вище.
